Любіть життя і вірте тільки в хороше. Мені зараз майже 35 років, але складається таке відчуття, що я прожила вже все життя.
З батьків у мене тільки мама, батько помер рано: в 54 роки. Родичів залишилося дуже мало. Є старша сестра, але ми з нею дуже віддалилися одна від одної, зараз практично не спілкуємося.
Я себе не шкодую і вважаю сильною по натурі людиною, але можу сказати, що життя у мене не просте.
Поки немає дітей, хоча дитину я хочу давно. Ну, а з іншого боку, чому я все про погане і про погане?
Зараз я сама собі буду суперечити, але я почала жити тільки після 30-ти років. До цього життя протікало не так нудно, та й не одноманітно, але якось зовсім не так, як хотілося б.
І ось саме в 30 років я зустріла свого єдиного коханого чоловіка. Ми розуміємо одне одного з півслова.
Це звучить банально, але свого чоловіка я чекала все своє свідоме життя.
І дитина у нас буде! Ми до цього готові і все робимо для того, щоб малюк в майбутньому народився здоровим.
До знайомства з коханою людиною я була як в тумані. Переживши дуже багато труднощів і похоронів, я рано стала дуже дорослою морально. Але зараз я як юна дівчинка радію життю і дуже його люблю!
Іванко, хлопчина п’ятнадцяти років дружив із сусідом Миколою. Вони разом ходили у сільську школи, купалися…
Осінь у селі Семенівка видалася ранньою та дощовою. Бруд налипав на чоботи, небо нависало свинцевою…
Те, що чоловік може поїхати, Світлана допускала, в останні роки у них були явні проблеми:…
- Ти взагалі розумієш, що несеш? - голос чоловіка дзвенів у слухавці. - Спочатку ти…
- Бувай! – крикнула Ірина. Нахабна та безпардонна сестриця мого чоловіка Костика чомусь вирішила, що…
- Це ти що, суперклей купила? Знову підошву мажеш? - Костя заніс у квартиру пакети…