І тут Артем подумав, що дістанеться йому хвора і без освіти дружина. Навіщо це йому треба, не про таке мріялося. Красуня, розумниця і тут хвора і на межі життя. Він мене кинув. Поговорив зі мною серйозно, сказав, що буде любити все життя тільки мене, а дружину майбутню поважати за дітей. І все

Я ніколи нікому не зраджувала, навіщо? Поставте крапку в стосунках і йдіть спокійно направо і наліво. Але ні, деякі хочуть всидіти одразу на двох стільцях.

Коли я зустрічалася з першим своїм хлопцем, це були радше дружні стосунки, мене домагався хлопець старший за мене на 7 років, це я зараз розумію, для чого я йому потрібна була.

Але я була порядна дівчина. Я сказала своєму першому хлопцю, що більше гуляти ми не будемо, бо з’явився інший. Поки цей мій галантний старший чоловік не став моїм першим чоловіком, пройшло близько 1,5 року. Домагався і встиг закохатися по вуха. Я теж.

Все було добре, як в найкращих мелодрамах. 4 роки ми були разом. Він став моїм ідеалом. Просто, він був мій світ. Всі навколо заздрили таким відносинам, навіть я сама собі. Мені було неважливо нічого поруч з ним.

Я вчилася в престижному виш і від того, що було важко, захворіла. І тут-то Артем злякався відповідальності, а раптом я не вилікуюсь ніколи, навіть свої слова про те, щоб я була його дружиною, забрав назад.

Почалася сильна депресія, бачиться стали ми рідше, я лежала по лікарнях, навчання залишила через здоров’я. І тут він подумав, що дістанеться йому хвора і без освіти дружина. Навіщо це йому треба, не про таке мріялося.

Красуня, розумниця і тут хвора і на межі життя. Він мене кинув. Поговорив зі мною серйозно, сказав, що буде любити все життя тільки мене, а дружину майбутню поважати за дітей. І все.

Я страждала від самотності, від хвороби, від того, що любила навчання, друзі студенти все-все пішло. Залишилася я, батьки й близькі люди. Я сказала собі, немічна і худенька зовсім без життєвих сил: «Я сильна, я впораюся з усім».

Я почала боротися за життя. Повільними кроками йшла до одужання. Одного разу він зателефонував і попросив зустрітися, через те, що кохав. Я погодилася.

Наступного тижня я дізналася, що він хлопець моєї сусідки, дівчина молодша за нього на 10 років. Він, виходить, зрадив їй і мені одночасно. Я зателефонувала цій дівчині й наговорила грубощів, сказавши,  що це мій хлопець.

Він подзвонив на наступний день і мені сказав: «Не чіпай Ірку, між нами все скінчено». І взагалі я найгірша, обізвав мене і сказав, що я взагалі-то і не незаймана була. І створена тільки бути в ролі коханки, але не дружини.
Уявіть собі. Добивав мене морально.

Після цієї розмови ми бачилися ще один раз, він був з нею в машині, я йшла поруч. Він вибіг мені назустріч, обнімав, цілував і говорив про любов в її присутності. Може, відчував провину за собою.

Це було востаннє, коли ми побачилися. Я страждала, тому що я його любила, як мені здавалося. Або просто втратила свого першого чоловіка. Чиста, світла, наївна.

Незабаром Ірка завагітніла і вони одружилися. Боляче було бачити його машину по сусідству. Він проїжджав повз з нею і дивився на мене. Я раділа, що я буду знати все про нього, сусіди як-не-як.

У день весілля, відправила йому смс, зі словами: «Коханий мій, я бажаю тобі щастя, ти цього заслуговуєш». Страждала я в день весілля 16 червня, мене мама навіть в ліс відвела на пікнік, щоб не бачити весільного кортежу під вікнами.

Як я все пережила, не знаю. Хотіла в монастир піти, навіть мріяла про це. Я зміцніла, закінчила інститут заочно, знайшла роботу. Кавалери з’являлися, але було все не те.

Мої подруги все вийшли заміж, я була свідком у кожної, а свого сімейного щастя не було. Кохала його, свого чоловіка.

Згодом познайомився зі мною в соцмережах хлопець і приїхав в гості, в незабаром покликав заміж. Я погодилася. Ще один був плюс – бути далеко від свого зрадника, забути все як страшний сон.

Дійсно там мені дихається легше. Зізналася в тому, що були відносини. Все чесно. У нього теж була дівчина. Я вийшла заміж за кордоном, весілля, як в казці.

Разом 10 років. Я люблю свого чоловіка, коханням іншим, зрілим. Народилася в нас донечка, працюю за кордоном за фахом. Все щасливо.

Буває все, як і в кожній родині, і хороше і погане, і труднощі і прикрощі. Чоловік хороший в мене. Успішний. Слава Богу за все.

Прилетіла до мами я після карантину і першого кого я зустріла – свого колишнього чоловіка, зрадника і кривдника, але все одно не чужу людину.

Він все такий же привабливий. Зустрілися очима, у мене в душі блискавка провертала. Але це ні про що не говорить. Зраджувати своєму чоловікові я навіть і в думках не збираюся. Нехай буде все у всіх добре. Нехай буде менше страждань і сліз. А більше радості.