І все ж таки він не розлучився з нею, оскільки розумів, що на таку жінку вмить вишикується черга з претендентів

Один мій добрий знайомий дуже прагматично підійшов до вибору другої половинки. Він був далекий від думки, що в якийсь момент зустріне дівчину, яку полюбить і з якою буде готовий прожити все життя. Зовсім ні, його підхід був зовсім іншим.

Кожну жінку, яка з’являлася на горизонті, він просто аналізував з усіх боків. Прикидав, чи стане вона йому гідною дружиною чи ні. І для цього зібрав масу критеріїв, яким потенційна дружина мала відповідати.

Всіх параметрів я не знала, але деякі мої знайомі зовсім не приховували. Так, його партія повинна була мати гарні манери та почуття гумору, вміти смачно готувати, читати сучасну літературу і розбиратися у кінематографі.

Відсутність дітей, шкідливих звичок та спадкових захворювань також була обов’язковою умовою.

Я відносилась до таких пошуків досить скептично. Мені здавалося, що він ніколи не одружиться і так все життя витратить на пошуки.

Але мій знайомий здивував. Він таки зробив вибір і отримав свою ідеальну дружину. Вона працювала, стежила за чистотою в будинку, смачно готувала, а дозвілля проводила з книжкою чи за переглядом хорошого кіно.

Все здавалося ідеальним, але знайомий незабаром став відчувати, що все йде якось не так. Він зрозумів, що не хоче прожити все життя з цією жінкою, що не хоче від неї дітей.

Він усе частіше дивився на всі боки, сподіваючись побачити ту, яка змусить його серце битися частіше. Нудна жінка, яка все робила правильно і чекала його вдома, наганяла тугу.

Поруч із нею виявилося безрадісно: ні скандалів, ні сцен ревнощів. І все ж таки він не розлучився з нею, оскільки розумів, що на таку жінку вмить вишикується черга з претендентів.

Тому вони все ще разом, все ще планують дітей, все ще роблять вигляд, що щасливі. Але чи щасливі насправді? Дуже сумніваюся.