Ідея позичена у Саші…

Коротка спроба самодиагнозу: спочатку була типовою рибою – відносини взагалі не клеїлися і я була відмороженою після одних довгих відносин кілька років тому.

Не так давно почала читати психологію, з’явилися цікаві залицяльники і більш цікаві історії – все, проте, закінчювалися після пари-трійки місяців, взаємний спалах потім потух. Потім з’явився один, який повністю розморозив мене, і з ним я перетворилася в русалку – закохалася.

Він запропонував відносини, вони тривали більше півроку і з великою інтенсивністю, я з усіх сил намагалася грати в баланс і місцями навіть виходило.

Але поступово кордони зливала таки, врешті-решт злила під напором більше, ніж потрібно і полетіла в сильний мінус. Характерно все як у книжках по психології: аж боялася зустрітися з подругами окремо від нього бо боялася його гніву, все шукала слова обережно, тому що він постійно роздратований був, і так далі.

Я вже і сама зривалася, рвалася на волю, бо відчувала, що втрачаю себе і так жити не можна. А потім в силу залежності сама ж йому писала, хоча сама вже не знала, хотіла чи ні, у мене була просто якась каша в голові.

Про історію нашого розриву я вам вже писала і повторюватися не буду, щоб вам не докучати.

Тільки дуже короткий опис для контексту. Почався дисбаланс з тенденцією до дефолту, де я конкретний мінус, а він конкретний плюс. У нього з’явилися ці дрібниці які дратували, пороги, я тоді й гадки не мала, що це і діяла прямо протилежно, від того, як треба.

У нього так само є тенденція пресувати, і я спочатку опиралася, а потім непомітно зливалася все більше і більше. Мої спроби доглядів він зупиняв, а я не рефлексувала і залишалася, липучкою я була рідкісною, що вже тут говорити.

Вимоталася цим, як і він. Це все тривало місяць десь. Закінчилося все тим, що він по якомусь несправедливому і надуманиму приводом просто мене послав на три букви. Я, на свій сором, відправила йому кілька повідомлень протягом пари днів, що люблю-пробач-давай спробуємо ще раз. Моторошні щипці, зараз тверезо все розумію. Від нього ні слова. Написала Вам безглуздий істеричний лист в сльозах, прочитала його зараз і жахнулася.

Що є зараз. Після розриву пройшло півтора тижні. Купила собі комплекс вітамінів, сіла на дієту, алкоголю мінімум, вперлася в спорт, пішла до косметологів-перукарів-манікюрниціь зустрічі з друзями на тему колишнього (друзі мої витягли за руки, спасибі їм), почала зустрічатися з іншими чоловіками, чую , що спалах є до інших і у них до мене теж – ура, взялася за два великі проекти на роботі і почала ще ходити по співбесідах.

Це займає ВЕСЬ мій вільний час і настрій став куди краще.

Проте, відпустило зовсім не до кінця: голова вже не болить, в сльози чуть-що ні пускаю, настрій в цілому бойовий і навіть хороший, але самооцінка хитається – кому приємно, коли посилають.

До того ж, він стільки стерпів до цього не дивлячись на свій плюс, що я просто не очікувала такого спалаху і попалася на це як на якийсь дурний гачок, який сама ж знайшла і з’їла.

Корона досі шепоче: та ні, він просто не зрозумів, піди і поясни, але я жену її до біса. Пішла я не екологічно і на прощання зробила кілька безглуздих трюків, про які шкодую, сильно шкодую.

Шкодую, зокрема тому що говорю собі «треба було читати книги з психології під час, треба було дистанціюватися під час, а від того, що ти не стратег, а бруд, все полетіло до біса і тебе ще й послали».

Ще я шкодую, тому що правда чесно-чесно у нас однаковий імідж і тим він мене ще давно і привернув: ми обидва звичайні, симпатичні люди в плані зовнішності, обидва спортивні, працюємо на схожих роботах в одному і тому ж статусі з однієї і тієї ж зарплатою, обидва з європейською освітою.

У мене набагато краще з друзями і ця опора сильніше у мене, у нього досвід тривалих відносин більше і тут куди сильніше він.

Наш головний конфлікт про кордони був, власне, в тому, що я хотіла окремо зустрічатися з подругами, і кожен раз отримувала від нього кислу міну.

Але ми і зійшлися, на мій погляд, тому, що була реальна база для балансу – чоловіки, хто більше мене заробляли і були в іншій лізі в плані популярності, вічно тягнули в секс-онлі і відносин не пропонували.

Ну я недосвідчена і їх не тягнула, так навіть не закохувалася. Та й секс для мене довгий час був відмінним способом зняти стрес, так що мене стосунки такі навіть підбадьорювали в якомусь сенсі: роблю що хочу, з ким хочу, постійно в тонусі, що не життя, здавалося мені. Сприймала це трохи як mambo number 5 – a little bit of Monica in my life, a little bit of Erica by my side і так далі.

Так чи інакше, повертаючись до хлопця, хоч я і ходжу на побачення з іншими, все одно його образ мене час від часу переслідує. Я сумую за нашим дозвіллям, по ньому. Я не сплю ні з ким зараз, приходжу додому і думаю, що хотіла б до нього, прокидаюся і сумую. Часу довго нудьгувати немає. Але знаю точно, що зараз моя голова і здатність до рефлексії повернулися на місце і хотілося б з ним вчитися риболовлі, намагатися вибудовувати кордони – все одно до цих пір закохана.

Знаю, що наробила купу помилок, але зараз, коли опори повертаються, хочу зрозуміти, чи можливо його виманити і як це зробити. Хочеться провести роботу над помилками, нехай навіть не вийде нічого – мене вже ігнорують.

Поки що я не роблю нічого, крім роботи над своїми опорами, так як:

1) Принцип «послали – йди», і я вже і так килимком стала зі своїми повідомленнями безглуздими і нездатністю звалити в потрібний момент. Хай вже підросте хоча б повага.

2) Я боюся робити щось через страх неуспіх і страх опинитися в тому ж стані, де була тиждень назад зі сльозами, соплями і ненавистю до себе. Пріоритет зараз – сили і самооцінку відновлювати.

Проте, хотілося б створити якийсь гачок крім мовчання і його виманити.

Ми поруч живемо, якщо ми «випадково зіткнемося» – це норма, і у мене були такі думки:

1) Зіткнутися до або після роботи, красиво одягненою, здивовано подивитися в очі і мовчки піти далі, якщо сам буде вступати в контакт, вислизати (щоб виникло питання, раніше я до нього липнула, а зараз проходжу повз і все – чому це?)

Мінус цього варіанту в тому, що я сама не найсильніша і боюся, що сама себе втягну туди, куди не потрібно і ревіти почну знову. Втім, якщо запланувати щось захоплююче на вечір після, то не факт.

2) Ідея спёрта у Саші: написати, що добре, я все зрозуміла, немає – значить немає, але я ще давно вкрала у тебе одну річ, хочу повернути і попрощатися. Річ – куплю майку білу, яких у нього дофіга і скажу, що потайки спала в ній. Віддати і піти.

З одного боку, він не дурень і не факт, що він купиться на цей прийом після моїх липких повідомлень, а з іншого – може обуритися, як це я зараза у нього щось вкрала і прийти.

Є, ще, звичайно, третій варіант – не робити нічого, зробити висновки про свої помилки для себе, постаратися виперти його зі свого поля і знайти нового чоловіка.