Інцидент із клінінгом став для мене уроком. Я вирішила, відтепер, більше нічого не пропонувати свекрусі

Твоя мама просто невгамовна жінка! – Пробурчала я, відкинувшись на спинку крісла. – Що в неї за такий ритуал? Чому я обов’язково повинна допомогти їй із прибиранням?

– Не знаю, може вона хоче тебе перевірити на працездатність? – розсміявся у відповідь Сергій. – Або просто їй самій набридло прибирати.

– Не смішно! – Ображено насупилась я. – У мене зовсім немає зайвого часу, а у вихідні я хочу, як біла людина, відпочити.

– Тоді відмов мамі. Що може бути простішим? – Запропонував вихід із ситуації чоловік.

– Думаю, якщо я відмовлю їй, Олена Анатоліївна образиться на мене, – я задумливо покривила обличчя.

– Тоді допомагай, – знизав плечима Сергій. – Не знаю, чим тобі допомогти. Можу поговорити із мамою на цю тему. Потрібно?

– Ні, буде не дуже гарно, якщо ти розмовлятимеш з нею замість мене, ніби я боягузлива і безмовна, – рішуче заперечила я. – Я сама їй зателефоную!

Не бажаючи відкладати дзвінок на потім, я набрала номер Олени Анатоліївни.
– Здрастуйте! Олено Анатоліївно, я вам дуже потрібна в ці вихідні? – Запитала я.

– А що? Ти знову не зможеш? – по голосу свекрухи було зрозуміло, що вона занервувала.

– Давайте на чистоту! Я сильно втомлююся на роботі, тому наводити чистоту у вихідні у мене, взагалі, немає жодного бажання, – важко зітхнула я.

– Ой, ну гаразд, – з образою сказала Олена Анатоліївна.
Від тону її голосу мені миттю стало соромно. Я стиснула зуби, й ласкаво запитала:

– Потерпіти не можна з прибиранням?

– Ні. До мене однокласниці днями збираються приїхати. Не зустріну ж я їх з брудом та пилом. Мені не можна перед ними вдарити в багнюку обличчям.

– Взагалі-то, в школі я була найкрасивіша і найакуратніша, – з гордістю промовила свекруха.
Я спантеличено зітхнула. Кидати Олену Анатоліївну у тяжкій ситуації мені було ніяково.

– Я можу вам допомогти, але тільки не руками, – задумливо промовила я, бо мене несподівано осяяло.

– Якщо не руками, то чим? – запитала жінка. – Мені зайві руки потрібні. Одна я не впораюся…
– Я оплачу клінінг у вашій квартирі! – повідомила я свекрусі.

– Що ти сплатиш? Якесь ганебне слово, мені здається, – розгублено промовила Олена Анатоліївна.

– Клінінг. У ньому немає нічого ганебного. Спеціальні люди за окрему плату наведуть у вашому домі лад, що й докопатися не можна буде! – відповіла я, вирішивши, що свекруха точно має зрадіти моїй пропозиції.

– Чужі люди в моїй квартирі будуть по кутах лазити? Ні, мені точно такого не потрібно! За гроші ще. А що, як помиють погано? Що ж тоді?

– Я за ними по п’ятах маю ходити? Або, не дай Боже, пограбують! – Вона почала шукати будь-який привід, щоб відмовитися від моєї пропозиції.

– Ніхто вас не пограбує, – впевнено заперечила я.

– Ні, ні, я чужих у хату не пущу. Давай ти сама приїдеш і проконтролюєш усе? – Поставила свою умову Олена Анатоліївна.

Зрозумівши, що свекруха впиратиметься до останнього, мені нічого не залишалося, як погодитися з нею.

– На п’ять годин на суботу я замовляю вам клінінг, – ще раз усе пояснила я.

– Якщо тобі гроші нема куди витрачати, то замовляй, – пирхнула Олена Анатоліївна. – Тільки не забудь сама раніше приїхати, інакше я чужинців у свій будинок не пущу, – знову нагадала свекруха.

Я ще раз запевнила жінку, що їй зовсім нема про що переживати. До самої суботи свекруха щодня нагадувала мені про це слово і цікавилася, чи не передумала я.

Я чудово розуміла, що свекруха натякала на те, щоб я сама вирішила їй допомогти. Але я не здавалася і, стримано відповідала Олені Анатоліївні, що пам’ятаю про свою обіцянку.

У суботу з ранку вона, практично щогодини, телефонувала мені, та нагадувала про те, що чекає на мій приїзд, і якщо я запізнюся, то вона не пустить прибиральницю з клінінгу.

Через постійні дзвінки свекрухи я не могла нічим зайнятися. Вирішивши, що спочатку потрібно проконтролювати роботу клінінгу, я вирушила до будинку Олени Анатоліївни.

Щоб не дай Боже не запізнитися, я виїхала з дому на півтори години раніше.

Діставшись будинку свекрухи, я вийшла з машини та подзвонила у двері. На мій подив, за дверима стояла повна тиша, яка змусила мене занервувати. Я вже зібралася їй дзвонити, як вона відчинила мені двері.

– Ви чому так довго? Я вже почала хвилюватися, – стурбовано промовила я й увійшла до хати.
Біля стіни стояло відро з водою та швабра, а також – пилотяг.

– У клінінгу свої інструменти, та своя хімія, – сказала я, вирішивши, що свекруха приготувала все це для прибиральниці.

– Мені яка справа. Я сама навожу порядок, – пробурчала Олена Анатоліївна.
Я здивовано дивилася на родичку, вирішивши, що вона забула про клінінг.

– Навіщо? За годину приїде прибиральниця.

– Так до цього ж треба навести вдома лад! Не хочу, щоб потім містом пішла чутка, що я замазура. Місто маленьке, всі один одного знають, – повчальним тоном вимовила свекруха і взяла до рук швабру.

Її слова дуже приголомшила мене. Кілька хвилин я мовчки дивилася на Олену Анатоліївну, що хвацько махала шваброю.

– Встигнути б тільки до їхнього приходу! – пробасила жінка і зиркнула на настінний годинник.
– Зачекайте! За що я тоді платитиму гроші?! – я перехопила швабру у свекрухи.

– За мною нехай потім ще раз помиє, – промовила Олена Анатоліївна.
Слухаючи свекруху, я пригнічено похитала головою, бо була не згодна з її рішенням.

Я зателефонувала до клінінгової компанії, та поспішила скасувати прибирання в будинку Олени Анатоліївни.

Та почула мою розмову, та обурилася. Вона вирішила, що я задумала заощадити на ній.

– Я вам сама допоможу у такому разі. Не бачу сенсу оплачувати вашу роботу іншій людині, – важко зітхнула я, та взяла до рук пилотяг.

До самого вечора ми наводили чистоту в Олени Анатоліївни. Додому я повернулася о десятій вечора, не відчуваючи ніг та рук.

– Твоя мама таки змусили мене прибирати в її будинку, – бухнулась я на диван.
Я у подробицях розповіла Сергію про те, який фортель викинула його мати.

Чоловік зайшовся в гучному сміху від усвідомлення того, що матері таки вдалося наполягти на своєму.

Інцидент із клінінгом став для мене уроком. Я вирішила, відтепер, більше нічого не пропонувати свекрусі, а просто відмовляти у допомозі, якщо мені не хочеться щось робити! За хворою головою і рукам нема спокою! Я слушно міркую?