Ініціатором весільного переполоху став Ігор і його батьки. Зовсім недовго подумавши я погодилася – ми любили одне одного і ніщо не залишало сумнівів для цього кроку. Весілля відгуляли добре, в’їхали у власне житло і почали облаштовуватися. Для молодят того часу у нас були всі блага – пральна машинка, холодильник

“Врятувати шлюб від розлучення можна, лише не з’явившись на весілля” – якби мені сказали цю цитату 7 років тому, життя склалося б зовсім по іншому.

Заміж я вийшла рано, в 19 років. З майбутнім чоловіком зустрічалася майже 2 роки, і зовсім не замислювалася всерйоз про сімейне життя.

Хотілося вступити до ВНЗ, знайти хорошу роботу і так далі по типовому сценарію.

Ініціатором весільного переполоху став Ігор і його батьки. Зовсім недовго подумавши я погодилася – ми любили одне одного і ніщо не залишало сумнівів для цього кроку. Весілля відгуляли добре, в’їхали у власне житло і почали облаштовуватися.

Для молодят того часу у нас були всі блага – пральна машинка, холодильник, новий телевізор, меблі. Чоловік почав непогано заробляти і я не відчувала фінансових проблем.

Просидівши три місяці вдома я зрозуміла що мені нудно і потрібно виходити на роботу. Чоловік не дуже добре сприйняв моє бажання і в нашому житті почалися на перший погляд “дрібні сварки”.

Я почала працювати, мені все подобалося і само собою з’явилося бажання навчатися далі. Ось тут і почалися проблеми.

Чоловік відверто показував своє невдоволення і кричав “навіщо тобі вчиться, сиди вдома”.

Мене це не влаштовувало, але тим не менше я продовжувала думати про це. Далі додалися додаткові проблеми. Крім того що я залишалася нереалізованою по життю в плані елементарного отримання освіти, додалися й інші проблеми.

Ми абсолютно перестали розуміти одне одного. Чоловік часто вирішував свої робочі питання за допомогою посиденьок з алкоголем, приходив пізно додому.

Про близькість і дітей навіть не йшлося. Кожен почав жити своїм життям. Через два роки я не витримала і пішла від нього зібравши свої речі.

Понад півроку він їздив просив вибачення, не хотів давати розлучення. Я тримала оборону до останнього, оскільки дуже терпляча і якщо вже я прийняла таке рішення, то назад шляху немає.

Розлучення я отримала майже через два роки. Отримавши свідоцтво про розлучення я напевно була найщасливішою людиною на той момент. Нарешті то!

На сьогоднішній день я знову заміжня, у мене чудовий чоловік, який мене підтримує. У нас все добре, чого і Вам бажаю.

Навіть якщо Вам здається що ось воно, щастя на все життя – задумайтеся, раптом це “щастя” покаже своє обличчя після штампа в паспорті.