Історія ця сталася з моєю свекрухою років 30 назад. Справа була навесні. Живе вона в селищі, і, як розумієте, навесні багато роботи: в саду листя прибрати, на городі сміття спалити і будинок в порядок привести

Історія ця сталася з моєю свекрухою років 30 назад. Справа була навесні. Живе вона в селищі, і, як розумієте, навесні багато роботи: в саду листя прибрати, на городі сміття спалити і будинок в порядок привести.

Чоловік її був на роботі, вона була з маленьким сином (тепер уже моїм чоловіком) одна.

Зібрала вона листя і сміття, розвела багаття на городі і почала чи то фарбувати,чи то білити хату.

А син її хлопчик непосидючий, на одному місці більше хвилини не сидить. Гру собі придумав таку – бере гілочку, багаттям підпаливши її і бігає і димить паличкою.

У свекрухи роботи багато, на драбині стоїть, і бігати за ним особливо ніколи.

Кухня літня у них поряд з будинком стоїть. Так як вже тепло було, двері там відкриті були і від мух занавіска висіла.

Чоловік мій бігав на кухню за бутербродами. Свекруха це побачила. І щоб він цією паличкою не підпалив фіранку, вирішила кухню закрити на ключ.

Син підбіг в черговий раз до кухні, здивувався замкненим дверям і запитав у мами, хто закрив двері.

Мама, недовго думаючи, відповіла, що домовик на тебе розсердився і закрив двері, щоб ти не балувався. Сказала і забула.

День пройшов, ввечері вона поклала дітей спати, чоловік заснув, а їй не спиться.

Повертається до дверей, а там стоїть високий кремезний старий, як з билин. Сивий, борода довга і волосся. Одягнений в сорочку косоворотку, шаровари. І в постолах. Стоїть і з докором на неї дивиться.

Вона відразу згадала, як днем ​​на домовика наговорила, і зрозуміла, що це він.

Попросила вона у нього вибачення, він кивнув головою і зник. Більше вона його не бачила.