Іван ще не встиг відчути всю красу батьківства. Він лише встиг зазначити, що його дружина Ніна дуже змінилася за ці кілька днів, проведених у лікарні

– Вітаю, синку, ти тепер справжній чоловік став батьком! – Людмила Григорівна обійняла дорослого сина Івана.

Молодий тато щойно забрав із лікарні блакитненький конверт із малюком.

Іван ще не встиг відчути всю красу батьківства. Він лише встиг зазначити, що його дружина Ніна дуже змінилася за ці кілька днів, проведених у лікарні.

По-перше, він не очікував, що Ніна вийде з таким же великим животом, ніби вона все ще була в положені. По-друге, її шкіра була якоюсь блідою, губи – пересушені й тріснуті, очі червоні, а щоки неприродно рум’яні.

Вигляд у дружини був хворобливий і не дуже схожий на образи молодих матусь з красивих обкладинок, які зазвичай викладають у соціальних мережах блогери.

– Ти точно хочеш фотографуватись? – тихо спитав він, коли їхня родина вишикувалася біля фотозони в холі лікарні.

– Звичайно! Це ж такий важливий момент! – Здивувалася дружина.

На фото вона вийшла не надто вдало. Іван навіть подумав, що йому соромно показати знімок друзям.

– Ти мене тільки не відмічай на фото, – попросив він Ніну, коли та, з радісною усмішкою викладала фотографії у соціальні мережі, поки вони їхали додому.

– Чому?! – Здивувалася Ніна. У відповідь Іван почервонів і пробелькотів щось про “щастя любить тишу”.

Це прозвучало непереконливо, але аналізувати Ніні було ніколи. Вона стала мамою, і вся її увага була зосереджена на малюку.

А ось свекруха хвилювання сина помітила.

– Що це було? – Запитала вона трохи пізніше. – З фотографією?

– Та так… Нічого. Не звертай уваги.

– Іване?! – Людмила Григорівна вміла стояти на своєму.

– Ну… Ти розумієш, у моїх друзів дружини всі, як із картинки. З лікарні на підборах, з макіяжем, зачіскою… А Ніна якась… вже не та, що була раніше. За три дні на тітку перетворилася.

– Рот прикрий, і навіть не думай їй про це сказати! – Людмила Григорівна вперше захотіла відвісити сину потиличника, щоб мізки стали на місце. – Надивився… Нахаба! Дружина старалася, мучилася, а він у цей час картинки у стрічці гортав, на чужих жінок дивився, порівнював!

– Гаразд, мамо, я просто не чекав… Думав, що вона гарна буде.

Відповіді свекрухи Ніна не чула. Вона пошкодувала, що пішла повз кухню в той момент, коли свекруха з Іваном обговорювали її зовнішній вигляд.
Сльози потекли по щоках, стало важко дихати.

Але плач дитини витіснив думки про образу на чоловіка. Ніна зібрала волю в кулак і пішла виконувати свій головний обов’язок бути мамою.
Про слова чоловіка вона вирішила поки що не думати.

Знайомі матусі говорили, що живіт піде за місяць, шкіра відновиться, коли налагодиться гормональне тло. А від кіл під очима позбавлять патчі.

Ось тільки реальність виявилася зовсім не такою, як говорили соцмережі та подруги. Патчі не дали ефекту, бо Ніна спала катастрофічно мало. На відміну від чоловіка, вона вставала до дитини кожні три години.

Шкіра ніяк не хотіла зволожуватись. Обличчя, губи, лікті стали сухими, а стопам і п’ятам був потрібний хороший педикюр … Але часу на себе Ніна все ніяк не знаходила.

Вона боялася залишити новонароджену дитину з матір’ю чи свекрухою навіть на 20 хвилин.

Так минуло два місяці.

Чоловік перейшов спати на диван у вітальню, а Ніна розчинилася у материнстві. Їй було ніколи дивитися на себе в дзеркало, правда, її дуже турбував стан шкіри.

– Що в тебе з п’ятами? Як наждачний папір! – сказав Іван, забираючи плед із подружнього ліжка і випадково торкнувшись рукою стопи дружини.

– Я давно не була на педикюрі. Плюс через гормональний збій шкіра тріскається. Чесно кажучи, мені навіть боляче ходити, – Ніна розраховувала на співчуття, але здобула лише неприязнь та осуд у погляді чоловіка.

– Зовсім змарніла у декреті. П’яти у неї тріскаються… Фу!

Тієї ночі Ніна не спала. Вона думала про те, що запустила себе, що чоловік зовсім не допомагає і не піклується про неї та їх дитину. Вона зрозуміла, що переоцінила чоловіка, і поспішила виходити за нього заміж.

Єдине, про що вона не шкодувала – що стала матір’ю. Їхній маленький синок, якого вона любила найбільше у світі, був єдиною радістю молодої жінки.

На жаль, малюк часто хворів. Неспокійна ніч, плач малюка… І, як на зло, зламався термометр! Потрібно було терміново купити новий.

Ніна розбудила Івана і попросила сходити до аптеки.

– Треба градусник купити. Електронний зламався. Візьми простий. А ще у нас скінчилась присипка, одноразові пелюшки та вологі серветки. І ще, купи мені, будь ласка, крем від тріщин.

– Ага, – чоловік слухав напіввуха. Проте в аптеку він пішов. Щоправда, серед покупок Ніна не змогла знайти крему.

– Ой, забув. Ну намаж чимось. Що в тебе немає крему? Полиці забиті, а мазати нема чим.

Ніна не відповіла. Їй було прикро, що чоловік забув про її прохання.

– Гаразд, завтра куплю, – відмахнувся Іван, але знову забув про свою обіцянку.

Натомість чоловік не забув про ювілей тітоньки.

– Ти ж не підеш? – спитав він, витягаючи сорочку з шафи того ж вечора.

– У якому сенсі?

– Ну дитину треба з кимось залишити. Та й взагалі… Я краще один схожу, а ти вдома залишайся

– Ні! Ми підемо разом! Мама прийде. Посидить з онуком.

– А… – Ніні здалося, що Іван засмутився.

Щоб хоч якось повернути прихильність чоловіка, Ніна взяла у сестри гарну сукню.

Щоправда, все пішло не за планом: на салон краси часу не знайшлося, тому Ніні довелося самій фарбувати нігті. Вона завбачливо одягла сукню, але, стався конфуз: син забруднив сукню, поки вона перекладала його в коляску, щоб віддати матері.

Намагаючись відіпрати пляму від суміші, вона змастила невисохлий лак на нігтях.

– Та що за прокляття? – Ніна засмутилася до сліз.

Руки були сухі: від осіннього вітру не рятували навіть рукавиці, шкіра на руках була суха, а змащений манікюр остаточно зіпсував вигляд колись гарних ніжних ручок.

– Ти готова? Ми вже спізнюємося! – Іван був не в настрої. Він з осудом глянув на дружину: – Переодягайся. Пляма не відіпралася.

У результаті Ніні довелося йти у своїй старій сукні. До пологів вона сиділа на ній добре, а тепер… Вона навіть хотіла відмовитися від походу на свято, але відпускати одного чоловіка було страшно. Як виявилось, вона боялася не дарма.

Весь вечір Іван поводився зухвало. Він відчайдушно фліртував із танцівницею з кабаре, яке замовила іменинниця для розваги гостей.

Ніна скромно сиділа в кутку і дивилася на чоловіка. Вона думала, як повернути щастя до сім’ї, але так нічого й не вигадала.

Ближче до закінчення свята Іван вийшов провітритися і затримався. Ніна, подивившись на годинник, вирішила, час їхати додому. Син хворів, і довго затримуватись не можна було.

Ніна пішла шукати чоловіка і побачила картину маслом: Іван сидів навпочіпки перед танцівницею з ресторану і тримав в одній руці її ногу, а в іншій черевичок.

– Дуже болить нога?

– Ні. У ваших руках вже майже не болить… Як же невдало я впала! Добре, що ви були поруч… Навіть не шкода, що підбор зламався. Це доля! Я як Попелюшка для вас! – вона з таким обожненням дивилася на Івана, наче він і справді був принцом.

– Попелюшки до одружених принців не лізуть! – підійшовши до голубків, Ніна забрала у чоловіка жетон у гардероб і пішла з гордо піднятою головою, хоч по щоках текли сльози.

На виході вона зіткнулася зі свекрухою. І та все зрозуміла. Людмила Григорівна спостерігала за розвитком подій та зробила висновки.

– Я поговорю з сином, – тихо сказала свекруха.

– Не треба. Я йду. Наші стосунки себе зжили.

– З чого ти взяла?

– Він… він… навіть не купив мені крем для п’ят! А у цієї танцівниці, схоже, такі м’які ніжки! – випалила Ніна і втекла.

І нехай її слова могли прозвучати безглуздо, але на той момент саме це здавалося їй найбільшою катастрофою в сімейному житті.

Речі вона справді зібрала. Забрала й сина, переїхала до матері, хоча в Івана якраз мала бути відпустка. Але жити під одним дахом із чоловіком Ніна більше не могла.

Їй потрібне було перезавантаження.

Наступного дня до них приїхала свекруха. Вони зібрали жіночу раду.
Сидячи на кухні з мамою та свекрухою, вони обговорювали, що робити далі.

Старше покоління було проти розлучення. Але очевидність змін була зрозуміла всім.

– Я сиджу з дитиною, ти приготуєш вечерю, – мама роздавала вказівки свасі.

– А я? – Запитала Ніна

– А ти підеш на масаж. Потім приведеш до ладу волосся і ноги з руками. Не для чоловіка. Для себе, – сказала мати.

Ніна послухала матір. У неї почалися канікули. Цілий місяць вона жила для себе.

Коли Іван приїхав за дружиною та сином, Ніну він не впізнав! Нова стрижка їй дуже посувала, а кола під очима зникли: вона змогла виспатися, бо мама та свекруха допомагали їй із малюком.

Вона нарешті навчилася довіряти бабусям свою дитину, навчилася знаходити час на себе. І ці зміни дали результат.

Іван, якийсь час проживаючи без дружини, пройшов кілька стадій. Спочатку йому подобалося, що вночі можна спокійно спати, що він начебто вільний.

Але серед друзів та близьких він підтримки не знайшов. Мало того, та дівчина, що з ним фліртувала, дізнавшись, що він одружений, втекла, забравши зламаний черевичок. Та й одна річ – порожній флірт, а інша – серйозні стосунки.

Міняти одну дружину на іншу, починати все знову було безглуздо. До того ж Іван одружився з кохання. Він просто забув, якою красивою та доглянутою може бути дружина. На щастя, близькі та сама Ніна йому про це нагадали.

– Повертайся додому. Я все усвідомив, – сказав він, дивлячись на дружину та на матір. Свекруха задоволено усміхалася.

Її план спрацював: син не тільки заново оцінив плюси сімейного життя, а й злякався, що при розлученні Ніна залишить дитину йому, а він сам не впорається.

Вихідні Іван проводив зовсім не так, як хотів. Мати, і за сумісництвом його начальниця, без відома Ніни привозила дитину і віддавала її Івану, поки Ніна займалася собою чи зустрічалася з подругами.

– А не будеш по своїй волі допомагати, я тебе з роботи в декрет “силою” відправлю, – погрожувала Людмила Григорівна.

– Ніна ж у декреті. Вдвох не можна, – здивовано сказав Іван.

– А я Ніну з декрету виведу, не хвилюйся. А з дитиною ти засядеш удома роки на три… Я начальник, я розпоряджаюся, хто і як працює у моїй фірмі!

Знаючи, що мати не блефує, Іван злякався, що втратить місце у сімейному бізнесі. А ще йому не подобалося, що на його жінку задивлялися чужі чоловіки. Людмила Григорівна прямо сказала Івану, що подруга познайомила Ніну зі своїм колегою.

Іван уперше приревнував дружину! Йому більше не хотілося розлучення. Залишалося переконати Ніну повернутись.

Він купив величезний букет, каблучку з діамантом і прийшов за нею.

– Хочу спробувати почати все заново. Давай не будемо руйнувати нашу сім’ю… – сказав він, простягнувши руку, щоб одягнути обручку на пальчик Ніни.

Тепер її шкіра була доглянутою, м’якою та шовковистою. І справа зовсім не в салонах краси, її рукам допоміг чудовий засіб, який порадила одна з матусь, що гуляла з дитиною у парку.

Чоловік обережно взяв ручку Ніни у свою долоню.

– Ну, даси мені ще один шанс? Обіцяю, що куплю тобі всі креми, які ти тільки забажаєш.

Ніна посміхнулася і зрештою стала збирати речі, щоби повернутися додому. З надією, що все буде інакше.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?