Кажуть, що свекруха – це зло. Але хто це придумав? Чому ніхто не бачить, як нас знищують морально? Тихо, з посмішками, з манікюром і «правильним вихованням»…

Не думала, не гадала я, що на старості літ стану служницею у власному домі. Виростила сина одна, без чоловіка, все життя йому віддала. І що маю тепер?

«Господиню», яка керує мною, як наймичкою. Та ще й з мамою своєю – головною диригенткою нашого «сімейного оркестру».

Син мій – Сашко, хлопець добрий, але м’який. Привів свою Настю – молоденьку, нібито тиху дівчину. Я прийняла її, як дочку. А вона? Як тільки розписалися – усе змінилося.

– Маріє Іванівно, – каже вона мені першого ж тижня, – а ви не могли б підлогу в кімнаті помити? Я на манікюр записалась.

– Настю, я ж тільки з базару… з важкими торбами…

– Ну то ви все одно вдома. Що вам ще робити?

Я ковтаю образу, беру ганчірку. А син? Сидить у телефоні, мовчить. Якби хоч слово підтримки…

Через місяць мене вже з кухні вигнали:

– Не кладіть стільки солі в борщ! – гаркнула Настя.

– Та я все життя на кухні…

– Ото й видно. Та ваша кулінарія – це атака на шлунок. Відтепер готуємо за нашими рецептами.

Тепер я їм не готую. Я лише мию. Посуд, підлоги, ванну. Їхні речі перу. Їхнього пса вигулюю. Так, у мене на пенсії з’явився пес. Який, до речі, спить на моїй ковдрі. Бо його “нерви розхитані”, і йому потрібне “тепло”.

А сваха ця “мамочка” Настина. Постійно дзвонить:

– Свахо, Настя казала, що ви знову без фартуха варили. Це ж негігієнічно!

– Та я тільки чай поставила…

– У нашій родині так не прийнято! Ви ж розумієте – ви тепер її родина.

Яка я їй родина? Я – обслуга!

Якось я наважилась сказати синові:

– Сашо, мені тяжко. Я не відчуваю себе господинею в рідному домі…

– Мам, ну не починай… Настя втомлюється, вона ж працює. А ти ж вдома. В тебе часу – хоч греблю гати.

Мене як кип’ятком облили. Я мовчки пішла мити унітаз після їхніх гостей, бо вони, бач, “не встигають”.

Сусіди вже питають:

– Маріє Іванівно, а чого це ви завжди з відром у дворі? Де ж ваша невістка?

А мені що сказати? Що мене зробили хатньою робітницею, і я не маю права навіть голосу підняти?

Кажуть, що свекруха – це зло. Але хто це придумав? Чому ніхто не бачить, як нас знищують морально? Тихо, з посмішками, з манікюром і «правильним вихованням»…

Які у вас стосунки з невісткою? Дайте мудру пораду.

Щоб не пропустити нові цікаві вам публікації, підписуйтесь на сторінку!

Залишайте свої думки та емоції у коментарях, підтримайте вподобайками.

Alina

Recent Posts

Я була для своєї сім’ї безплатною хатньою робітницею, поки не поїхала по бізнесу в іншу країну. І всім утерла носа

Олена стояла біля плити, помішуючи суп, коли чоловік увійшов на кухню та кинув на стіл…

4 години ago