– Коли немає довіри, впевненості в щасливому завтра, коли минуло кохання, а залишилася лише звичка – воно вже не болить

– Добрий день, це вас кур’єр турбує. Вчора оплата за замовлення не пройшла – на екрані відеодомофона виникло обличчя юнака.

– Добрий день. Ви помилились. Вчора я нічого не замовляла, та не отримувала.

– Вибачте, будь ласка. Ось чек. Подивіться, – кур’єр почав тикати в камеру невелику квитанцію, проводячи нігтем по рядку, де була вказана адреса, наче щось можна було розгледіти.

– Я вчора сам привозив замовлення. Вибачте. Чоловік розплачувався карткою, платіж не пройшов. У мене є копія чека, подивіться, будь ласка.

Юний кур’єр був розгублений. За кількістю разів, скільки хлопець перепрошував перед незнайомою жінкою, було зрозуміло, що він працює в службі доставлення нещодавно.

Ілона з великим скептицизмом відчинила двері, й вичікувально подивилася на кур’єра у фірмовому одязі.

На худих плечах висів величезний терморюкзак. Виглядав юнак так, ніби на маленьку гілочку повісили великий кошик. Ілона мало не засміялася, уявивши цю картину.

Але від думок її відвернув кур’єр, простягнувши чек, вибитий із термінала, де в рядку «Сплачено» значилося «Код помилки: 55. Неправильний ПІН-код».

– Я вам уже сказала, юначе, що ви помилилися. Вчора ніхто замовлення зробити не міг, мене вдома не було.

– Вибачте, – знову перепрошував юнак, і почервонів. – Оплату проводила інша дівчина…

– Тим більше ви помилилися, – засміялася Ілона.

– Ось, – кур’єр простягнув чек, вибитий у самій службі, де була вказана адреса. – Вибачте, якщо чесно, то я шукаю її, або того чоловіка…

– Може я можу їх побачити? Вони б мене точно впізнали… Чоловік ще виніс карту дівчині. Такий, темноволосий. Я обличчя добре запам’ятовую…

– Оплата не пройшла, і якщо я не розв’яжу це питання, у мене із зарплати знімуть, – затараторив хлопчина, але в одну мить замовк.

Кур’єр раптом усвідомив серйозність ситуації.

А Ілона поринула у власні думки: темноволосий чоловік у цій квартирі мешкав, але досі дівчат додому не водив.

Ілону, у свої сорок два роки, важко було назвати дівчиною. Хоча, можливо, юнак із ввічливості називає всіх жінок дівчатами. Але щось все одно не складалося.

Ілона подивилася на замовлення: вона побачила лише найменування, суму, час, та адресу замовлення. Звичайне доставлення японської кухні.

З приміток – прилади на дві особи, оплата карткою. Хоча ні, з незвичайного було те, що чоловік ненавидить японську кухню. І внизу була позначка, що замовлення зробив Євген.

– Я вам все оплачу, – спокійно сказала Ілона. – Де там ваш термінал?

Хлопець із занепокоєнням глянув на жінку. У його уявленні, коли дізнаєшся про зраду чоловіка, то повинні бути сльози та голосіння.

Принаймні так поводилася його мати кілька років тому, коли дізналася, що її благовірний завів роман на роботі. Але перед ним стояла жінка, яка виглядала зовсім зібраною, ніби їй було байдуже, хто розважає її чоловіка.

Провівши кур’єра, Ілона розсміялася. Сміх наростав з більшою і більшою силою, і навіть з очей потекли сльози. Ілона зробила глибокий вдих, потім видих, витерла сльози, та дістала телефон.

– Женя, привіт, ти сьогодні до котрої на роботі будеш? – Ілона зателефонувала чоловікові.

– Привіт-привіт. Години до сьомої, якщо шеф знову планерку улюблену не організує, і нас усіх не затримає. А що?

– Хотіла запропонувати повечеряти разом.

– У тебе плани скасувалися?

– Так, весь вечір буду вдома. От подумала, що було б чудово разом увечері провести час.

– Я тільки за, але поки не знаю о котрій звільнюся.

– Нічого страшного. Ближче до вечора вирішимо. Тільки готувати не хочу, я все готове куплю, гаразд?

– Домовилися.

Ілона поклала телефон на полицю, відкрила шафу і стала рухати вішаки, вибираючи собі вбрання на вечір.

Її погляд упав на чорну блискучу сукню, яка на світлі грала смарагдовим свіченням. Вона її вдягала на новорічний корпоратив.

– Святкувати, так святкувати, – погодилася сама з собою Ілона.

І знову схаменулась. Ілона повернулася в коридор, подивилася на назву доставлення в чеку, та взяла телефон.

За хвилину жінка вже оформляла ідентичне замовлення, як було у чоловіка напередодні, із приміткою «покласти прилади на дві персони».

…Вже ввечері замовлення приніс той же молодий кур’єр, який вранці з десяток разів перепрошував перед жінкою. Він очікував побачити будь-кого, але не Ілону.

На цей раз він швидко прийняв оплату, перевірив двічі, що термінал провів платіж, і поспішно пішов.

Ця сімейка виглядала максимально дивно, і він вирішив швидко піти, щоб не стати свідком ще якоїсь їхньої жахливої ​​таємниці.

А за годину повернувся з роботи Євген. Ілона з усмішкою привітала чоловіка, ще раз наголосивши, що у чоловіка точно з’явилася жінка.

Щоразу, коли чоловік затримувався на роботі, чи їхав у непланові відрядження, він намагався кілька наступних днів бути ідеальним – повертався вчасно з роботи, приносив частування, погоджувався на будь-які авантюри.

– Ти роли замовила? – Здивувався Женя, оглянувши стіл.

– Так, учора у мами поки сиділа, вилізла реклама доставлення. Згадала, що давно не замовляли. Ти не любиш, я пам’ятаю, але тобі я м’ясо запікала.

– Ну чому ж, спробую не багато. На роботі якось замовляли, розкуштував, начебто сподобалося.

– Зміни – це добре, так, Женя? – усміхнулася Ілона. – Іди мий руки й пішли за стіл. Я дуже голодна!

Чоловік глянув на дружину. Її безтурботний, спокійний вигляд нашорошував його. Плюс, ще ці роли. Те ж замовлення. З того ж ресторану.

У збіги Женя не вірив, але Ілона ніяк не могла дізнатися про те, що попередній вечір він провів у компанії молодої подруги.

Женя пройшов до столу, мовчки сів, і подивився спідлоба на дружину. Але вона, всупереч його очікуванням, не скандалила і не докоряла йому за зраду. Навпаки, поводилася так, ніби нічого не знала. А потім упустила фразу, ніби ненароком:

– Як її звуть? – рівним тоном запитала Ілона, нанизуючи рол на виделку, всупереч правилам японського етикету.

Женя проковтнув слину. Більше не було сенсу брехати, вона все знає.

– Олівія.

– Гарне ім’я, дуже незвичайне, – так само спокійно сказала Ілона. – Давно ви з нею?

– Ілоно… – випалив Женя, не знаючи, як підібрати слова.

Він не був готовий до такої розмови.

– Женю, давай без виправдання, гаразд? Просто розкажи мені про неї, мені хочеться знати, що у вас все серйозно, а не на кілька вечорів.

– Хочеться знати, що все серйозно? Це жарт якийсь? Ти така спокійна, бо отруїла їжу, проносне підсипала? У чому каверза, Ілоно?

– Немає ніякої каверзи, – засміялася вона. – Ну, розкажеш про… Олівію? А ім’я, до речі, справжнє? Вона звідки?

– Їй двадцять вісім років, справжнє ім’я, – видихнув Женя. – Не думаю, що серйозно…

– Чому ж? Легковажна? Повелася на крутого папіка? – Ілона пильно дивилася на чоловіка, тримаючи в руках виделку.

На її обличчі відобразився смуток та прикрість.

– Ні, вона … хороша, – зніяковів чоловік.

Говорити про коханку з дружиною, та ще й нахвалювати її, було дуже дивно.

– То в чому проблема?

– Про що ти?

– Вона гарна, я бачу, що ти про неї говориш із теплотою. Так про інтрижки не розповідають. У чому тоді проблема?

– Я тобі спокійно дам розлучення, розбіжимося тихо, майно можемо хоч зараз поділити, доки час в обох є.

– Ілоно, з тобою все гаразд? Ти якась… дивна.

Женя глянув на дружину. Він за неї злякався, внутрішній голос підказував йому, що такий не властивий їй спокій може вилитися в експресію – биття посуду, підступи, та спроби зганьбити перед усіма його знайомими.

Таке вже було, вони це проходили, і кілька разів доводилося робити дрібний ремонт: то шпалери були порвані, то кахельна плитка була тріснута в кількох місцях, бо зрикошетили кухлі, що летіли.

Ілона, вловивши погляд чоловіка, сказала:

– Женю, я тебе більше не кохаю. Не кохаю вже років зо три. Дивно, наскільки класно це вимовляти вголос! Бо щоразу ти повертаєшся, як побитий собака, а я тебе приймаю назад.

– Нам слід було розлучитися ще минулого року. Але ти не йдеш і не йдеш. У тебе свої якісь принципи щодо сімейності? Відпусти мене, будь ласка! Я тебе також відпускаю.

Женя дивився на Ілону. Так, останні три роки вони часто лаялися і кілька разів розходилися, але до розлучення справа так і не дійшла.

Йому завжди здавалося, що Ілона буквально збожеволіє, якщо він піде від неї. Та і йому було не комфортно жити поза сім’єю.

Женя з Ілоною одружилися, коли обом лише стукнуло по вісімнадцять років. Але вони були знайомі з третього класу.

Іншого життя, окрім життя один з одним, вони просто не знали. І розлучення обіцяло невідомість, до якої ніхто не був готовий.

Але сьогодні вранці, коли на порозі з’явився молоденький кур’єр, Ілона раптом зрозуміла, що вона більше не кохає Женю. Вона давно його не кохає. І як легко було прийняти цей факт.

Ось чому Ілона засміялася, від того, що ця істина виявилася такою простою, як порошинка на шафі. Просто потрібно взяти, та змахнути її з поверхні, от і все.

– Мабуть, так не можна, Ілоно? Може, ми поспішаємо? Можливо у нас, як її, криза середнього віку? – Женя з занепокоєнням оглянув дружину, йому було страшно.

– Ми давно мали це зробити. Я так зраділа сьогодні, коли дізналася, що вчора ти був із жінкою. Спочатку засмутилася, а потім стало так легко. Я! Тебе! Більше! Не! Кохаю! – З натхненням сказала Ілона.

– Вибач, мабуть, я тебе теж більше не кохаю, – видихнув Женя.

– Пропоную це відзначити, – посміхнулася Ілона, і жестом запросила, поки що чоловіка, доїсти вечерю.

– А сама вийшла з кухні, й повернулася за кілька хвилин з аркушем паперу та ручкою. – Поки жуєш, давай швиденько накидаємо, хто що собі забирає.

“Ось так просто, як змахнути пил рукою”, – подумала Ілона.

І почала виписувати в стовпчик все, що купувалося в шлюбі за стільки років, і збереглося до сьогоднішнього вечора.

А Женя розповідав про Олівію так, ніби сидів не з дружиною, а зі старим найкращим другом, з яким був знайомий із третього класу…

– Можливо, така поведінка комусь здалася награною, і не прийнятною в такій ситуації, але хочу вас запевнити – вона справжня.

– Коли немає довіри, впевненості в щасливому завтра, коли минуло кохання, а залишилася лише звичка – воно вже не болить.

– Ніколи не пізно починати все з чистого аркуша – життя одне, і розмінювати його на зрадників і бабіїв – не варто. Ви зі мною згодні?

Що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.