Коли він виїжджав, в останню ніч ми не спали, все переписувалися

Ми разом навчалися у коледжі. У групі він був єдиним хлопчиком і сидів лише зі мною. У нас ніби була своя компанія: я, він і 2 мої найкращі подруги, які завжди поряд досі.

Якось 2 роки тому він познайомив мене зі своїм найкращим другом, ми спілкувалися, потім розлучилися і все це пригнічувало мене, але він завжди був поруч і допомагав мені впоратися з усіма образами, що колишній мені завдавав. Мабуть, відчував провину за те, що познайомив нас, не знаю.

Коротше, мої подруги помічали мою з ним моральну близькість і іноді підколювали нас, жартували, і я навіть не замислювалася про його значення для мене. Друзі та й годі, ні більше, ні менше, до того ж він уже мав дівчину, про яку він мені часто розповідав.

Минулого року, влітку, його забрали до армії. Він поїхав, і ми не спілкувалися кілька місяців. Як потім з’ясувалося, у нього не було телефону та можливості виходити на зв’язок. Потім минуло ще кілька місяців. Він зателефонував тільки мені, тому що іншим дівчатам він просто написав. Сказав, що приїхав. Я дуже зраділа, ми багато балакали, потім ненадовго побачились у місті. Коли він виїжджав, в останню ніч ми не спали, все переписувалися. Я його провела.

Через деякий час він почав часто дзвонити та писати, і якось так вийшло, що ми ще більше зблизилися, і не розумію, як так вийшло, що ми перейшли френдзону. Його зовсім не напружує те, що я зустрічалася з його найкращим другом. Я просто не розумію, наскільки це серйозно.

Я, звичайно, не поспішаю нікуди і можу зачекати. Подруга все каже мені, що він любить мене, він і сам не раз мені говорив про це, навіть коли ми ще були просто друзями. Я теж відчуваю, що не рівно дихаю до нього, але я жахлива зануда і боюся все раптом зіпсувати, адже через мій цей характер, я не раз втрачала людей, а він терпить мене. Я просто не знаю, як зробити так, щоб усе було нормально і щоб нічого не зіпсувати.