Коли я вчилася в інституті, то не відрізнялася старанністю, вчитися було нудно, хотілося інших вражень. Тому я часто пропускала заняття. Одного разу взимку (4-й курс, 20 років) мене і подругу запросили відзначити день народження одного хлопця. На вечірці хлопців було троє – молодий прапорщик, студент-хімік і один без певного роду занять. З дівчат – я і подруга

Незабаром хлопці здорово набралися, крім прапорщика, який пояснив нам нашу незручну ситуацію, що хлопці вже мають види на нас, і нам краще піти. Він на сусідній вулиці знімав квартиру з ще одним військовим-контрактником.

У Серьоги (прапорщик) ми пограли в денді, подивилися фото. Він показав фотографії свого сусіда. Тут я відчула, що якщо побачу цю людину, то у нас з ним будуть дуже серйозні відносини. Я взяла якийсь диск додому, пообіцявши незабаром повернути. А коли приїхала повернути диск, то познайомилася з Дімою, сусідом Сергія.

Відносини закрутилися дуже швидко, занадто швидко – це головна моя помилка. Я стала жити з ним і через 2 місяці завагітніла.

Я завжди хотіла мати дітей і ніколи б не наважилася на те, щоб позбавитися від дитини, але Діма поставив переді мною вибір: або він, або дитина.

Я вибрала дитину.
Одного разу, коли ми жили вже окремо, Діма подзвонив і сказав, що гірше за мене немає людини на світі, я зіпсувала йому все життя. Я кинула трубку, заплакала і побажала йому смерті, причому в дуже грубій формі: «щоб ти здох!».

Пізніше я ходила до священика і каялася у своїх словах. Але в той момент мені було дуже погано, я втратила свідомість і прокинулася метрах в двох від ліжка.

Доньку він не визнав. Мені було все одно, з малюком багато клопоту і без цього. А через півтора місяця після пологів, взимку, мені приснився дивний сон. Що я з донькою поїхала в село до мами, і Діма приїхав до нас. Ми разом сиділи і дивилися на нашу малу, що лежить на ліжку. Він привіз дитячий одяг і багато іграшок. Потім він узяв її на руки і сказав: «Тепер все буде добре, я бачу, що ця моя дочка, пробач, що сумнівався, все буде добре, але мені треба йти».

Я відповіла: «Куди ж ти, я піду з тобою!» «Ні, зі мною не можна, будь з донькою». «Тоді, коли будеш ТАМ, попроси допомогти моєму братові». “Добре”. І він пішов, пішов у високу зелену траву (була зима).

Його постать зникла в цій високій траві, перетворюється в легкий зелений туман.

Вранці я зрозуміла, що Діми немає в живих. Я з’їздила до військової частини в той же день і дізналася подробиці його смерті. Офіційно – менінгіт, але хлопці сказали, що його сильно побили.

Життя матері-одиначки не дуже-то солодке, але ми справляємося непогано. Роботу я знайшла, на диво швидко влаштувала дочку в ясла. Подорожуємо. Щодо мого брата, у нього були проблеми з наданням службової квартири. Квартиру він отримав, машину теж, зараз у нього вже троє дітей і відмінна робота.

Діма снився мені потім ще один раз. Прийшов і сказав, що дуже мерзнуть руки, і я повинна зв’язати йому рукавиці. Я відповіла, що в’язати не вмію, але спробую, і він пішов. Я порадилася з мамою і вирішила, що раз не вмію в’язати, то треба комусь щось подати. Так сталося, що у тієї самої моєї подруги були фінансові труднощі, я їй трохи допомогла.

Після цього випадку більше нічого містичного зі мною не відбувалося, хоча минуло сім років. Але тільки зараз я знову збираюся заміж.