Коли я завагітніла Вадим сказав просто, що про це не повинні дізнатися його батьки та друзі. Далі звісно почалося ще цікавіше

З Вадимом ми майже 3 роки, він на 8 років старше (йому 31). Причому наші відносини будувалися так: я знімаю квартиру, а він живе з батьками.

Коли перетиналися вихідні, ми їх проводили разом. Все було так чудово, але через 2 роки мені це набридло і я запропонувала йому жити разом.

Спочатку він погодився, але після того, як я знайшла підходящий варіант квартири, він сказав, що не хоче нічого міняти, його все і так влаштовує.

Ми розійшлися, потім зійшлися знову. Вийшло так, що я завагітніла.

Він сказав, що не хоче ніяких зобов’язань і попросив, щоб про це не дізналися його батьки. Було страшенно боляче, здавалося – весь світ перевернувся. Але я ж горда, сказала, щоб не турбувався щодо цього і побажала зустріти справжнє кохання. Ми розлучилися.

Вагітність (до 5 місяців) протікала дуже важко, я постійно лежала в лікарні під крапельницями. Зрідка він дзвонив, питав як справи.

Пішов п’ятий місяць вагітності, мені стало краще. Знову з’явився він, сказав, що хоче виховувати дитину, дати йому своє прізвище.

Запропонував розписатися, таємно, щоб про це ніхто не знав (потім я дізналася, що у них на роботі за шлюб і за народження дитини 50 тис. Платять). Я відмовилася від усього цього.

Він не залишає мене в спокої: постійні дзвінки, приходив до мене. Я не зрозумію, що він хоче, адже він так і не сказав нікому, навіть своїм батькам, про те, що я вагітна, ні копійки матеріально не допоміг.

Через 2 місяці мені народжувати, не знаю, що буде далі, але я так втомилася від всього цього.