Коли зайшла розмова про борг, тітка Іра щиро не могла згадати про що мова. Але напевно від розуміння, що псує відносини ледь не з єдиними близькими родичами, просто дістала пачку стодоларових купюр, відрахувала потрібну сумму і віддала. Ну тобто вона в будь-який момент могла це зробити

От скажіть мені, це у всіх в родині є якась така людина, якій позичати не можна за жодних умов? У нас це двоюрідна тітка.

Мама знає, що жіночка вона цікава. Якщо бере у борг, то ніколи не віддає у зазначений час. А через декілька місяців взагалі починає дивуватися. Що таке? Хто кому давав в борг? Не просила я у вас нічого, не було такого і бути не могло.

Була якось історія про друга. Тітка Іра мала їхати за кордон і якийсь Максим ніби був винен їй гроші, але привезти вже не встигав. Тому вона попросила у моєї мами декілька тисяч доларів. Максим мав приїхати і все віддати. Навіть більше віддасть. Ну так розповідала тітка Іра.

Мама тоді відмінила свої плани, у вихідний не поїхала до онука. Просиділа день вдома, але ніякий Максим не приїхав. За декілька днів виявилося, що і сама Іра відповідає на питання плутано і взагалі ніби переводить тему.

Який Максим, чого не приїхав, та звідки я знаю? На питання про гроші спочатку довго не могла згадати, що вона взагалі щось винна. А потім як у дешевому цирку почала тараторити, що все мали повернути, а за Максима вона відповідати не може.

Спілкування тоді практично обірвалося, а мама ніби і попрощалася із грошима. Але Ірині захотілося приїхати до нас з-за кордону. Візит був такий, ніби нічого не сталося. На другий день, коли зайшла розмова про борг, вона щиро не могла згадати про що мова.

Але напевно від розуміння, що псує відносини ледь не з єдиними близькими родичами, просто дістала пачку стодоларових купюр, відрахувала потрібну сумму і віддала. Ну тобто вона в будь-який момент могла це зробити.

А зараз у нас нова витівка. В той приїзд тітка Іра взяла мамину банківську картку, ніби для метро. Хоча проблем з валютою в місті не було ніколи, а вона жіночка досить сучасна. Та все ж вона про це говорила, як про єдину опцію. Грошей на тому рахунку особливих не було, хіба що якраз на метро.

Ірина одразу спробувала оплатити нею таксі. Домовленості про це не було, але ж чого їй питати, якщо картка у неї вже. Через низький баланс транзакція не пройшла. І от за декілька років мама раптово згадала, що картку їй так і не повернули.

Раптово почали приходити запити на оплату таксі у Турції. А тітка Іра якраз на ці дні прибула у Стамбул. Ціна питання не пересічна, там кожна поїздка на пару тисяч гривень. Вона або з міста у місто на таксі їздить, або може це якісь дорогі машини бізнес-класу.

Смішно не було нікому. Мама одразу написала тітці, але та зробила вигляд, ніби не може зрозуміти про що мова. А спроби списати гроші продовжились. До того моменту, як ми ту картку остаточно заблокували, тітка Іра зробила 13 спроб оплатити таксі у сонячній Туреччині.

І це в той момент, коли мама знаходиться у країні посеред війни. Ірина навіть не замислилась, а чи є все у моєї мами необхідне: їжа, медикаменти. Не спитала чи можна щось витратити з тієї карти. Вона навіть не може знати чи це раптом не останні гроші.

Зараз тітка Іра ображена на нас за те, що ми розповіли іншим родичам про її поведінку. Дзвонила днями і розмова була, вибачте, з матюками. Ми дріб’язкові і як ми сміємо. Але то вже минуле, продовжувати спілкування з цією особою з нашої родини ніхто точно не планує.