Трохи більше, як рік тому, чоловік залишився без роботи. Це було несподівано і зовсім не доречно. Чоловік розкидав сайтами резюме, зв’язався зі знайомими, які могли допомогти з працевлаштуванням.
Щоб вдома не сидіти, тимчасово і неофіційно, влаштувався на роботу до старшого брата. Деревообробка, склад, дошки, піддони, дрова, таке інше.
Дівер там працює кимось, на кшталт, управителя, а чоловіка взяли на посаду “принеси-подай” за щоденну оплату.
Пропрацював чоловік недовго, два тижні. Нормальну, постійну роботу знайшов, брату подякував.
За ті два тижні, які чоловік провів у підпорядкуванні у дівера, сталася у них на роботі суперечка. Підсумком суперечки став штраф у триста гривень!
Саме в таку суму дівер оцінив той факт, що мій чоловік послав його, якомога далі, та не виконав якусь безглузду вимогу.
Дівер образився, увімкнув режим начальника і, втримав рівно половину із щоденного заробітку чоловіка.
Ми з чоловіком, коли він заробив штраф, зідзвонювалися. Чоловік обурювався:
– Тепер я знаю, що послати брата на роботі, коштує триста гривень!
– Слухай, навіщо витрачати гроші? Дзвони мені, коли захочеться послати, я йому дзвонитиму і посилатиму, мене не оштрафує, я на нього не працюю.
– Тобі дзвонити? Ти слатимеш його якомога далі? Катюш, я за! Стривай. Не лише я. Тут ще люди запитують, чи можуть вони тобі дзвонити, щоб ти дзвонила до нашого начальника і посилала його?
– Давай із них гроші брати? Штраф триста, а ми, по-божому, по сто гривень за одного будемо брати.
Посміялися від душі, пожартували, забули. Дівер не забув! Ті люди, які жарт підтримали, потім йому ж усе й доповіли, а потім ще й почали кепкувати. Дівер змовчав. Майже рік мовчав!
Машина у його дружини нещодавно зламалася. У чоловіка є знайомий з гаражем. Дівер дзвонив, хотів, щоб чоловік домовився про оренду гаража.
– Скину тобі номер, сам домовишся, – сказав чоловік.
– Тобі важко? Я допоміг, коли тобі потрібна була робота. Пошкодував, що допоміг, але ж допоміг. На весь склад мене ославив. Сміються з мене!
– У них у побуті жарт з’явився. Знаєш який? Телефонуйте Каті, готуйте сто гривень! Домовся за гараж на суботу. Домовишся, дай знати.
Чоловік бути посередником не хотів. А якщо обставини зміняться в однієї зі сторін? Дав власнику гаража контакти брата. Дівер сам домовився про оренду, коли з ним зв’язалися.
Дівера понесло! Тут, мабуть, і жарти колег зіграли роль. І почуття, що раз врятував брата, то йому тепер він все життя завдячувати повинен.
Дружина теж полізла, не сидиться їй на п’ятій точці рівно. Свекруху втягнули. Через звичайні жарти! Хто, взагалі, на жарти ображається?
А якщо його підлеглі користуються нашим жартом, то це до дівера вже питання: чому його так часто хочуть послати? Може, він не на своєму місці, якщо поваги до нього немає?
Майже рік дівер мовчав. Накопичив – прорвало! Чоловік, чого тільки не вислухав: і людина він погана, і розраховувати на нього не можна, і все йому відгукнеться, і добра людям робити не можна!
– Ти краще згадай, як вам оренду не було чим платити, я зі своєї кредитки гроші зняв, допоміг, борг сам закривав, – нагадав чоловік брату про події багаторічної давності. – Сам добра не пам’ятаєш!
Посварилися брати так, що один одного послали й, аж ніяк не в дупу! Свекруха бігає, за голову хапається, трагедія у неї – між дітьми миру немає. Дружина його нісенітницю несе, бо найкраще знає, хто має рацію, а хто ні.
У ті два тижні ми грошей не потребували! Чоловік тупо не хотів сидіти вдома! Він уже не пам’ятає, що саме брат сказав йому зробити, за що він його послав.
Це було без свідків! Натомість урочисто оштрафований він був, при свідках. На мій погляд, дівер сам недолугий.
Прохання домовитись про оренду гаража, щоб дівер міг глянути машину дружини, взагалі щось із дурного. Чому саме мій чоловік мав домовлятися? Навіщо третя особа потрібна?
Є гараж, є потреба в гаражі. Третій, явно зайвий! Коротше, дівер просто перегинає ціпок! Сам кашу заварив, а всі висьорбують! Маячня! Не знаходите?
Михайло отримав спадщину від батьків. Єдиний син, ділити ні з ким не треба. Горе втрати…
Таня мила вікно і дивилася на подвір’я. На дитячому майданчику гралася із подружками її п’ятирічна…
Ми з сином поспішали на вокзал зустріти дочку моєї приятельки. Потяг прибував пізно, об одинадцятій…
- Мамко, мамко, ти що спиш? Вставай, мамко. Єгор давно прокинувся і шарпав, шарпав мамку,…
Ірина прибирала, мила, прала. Іван казав що треба викликати клінінг, але Ірина все ж таки…
- Та не хвилюйся ти, Віро, все "схвачено"! - мати так голосно говорила телефоном, що…