– Краще б я до тебе не приїжджала! – Позаздрила зарозуміла сестра

Кожного понеділку Тетяні зазвичай дзвонила старша сестра Маргарита.

Жила вона в іншому місті вже давно, одразу, як вийшла заміж. А відколи не стало їхньої мами, а Тетяна розлучилася, Рита дзвонила регулярно, казала, що вона за неї турбується.

Маргарита багато років тому одружилася з Віктором, тоді він був ще лейтенантиком, а тепер дослужився до цілого підполковника.

У них два сини, обоє вже одружені, скоро онука чекають. Живуть у достатку, і Рита пишається, що у неї все вдало склалася, не те, що в Тані.

– Думати треба було, за кого заміж виходити, а не хапати першого, – повчала Маргарита молодшу сестричку.

Це в них ще з дитинства пішло, Рита завжди була правильна, тверда четвірочниця, все в неї по поличках.

Спочатку школу закінчила, потім училище, вийшла заміж, синів народила – все по черзі. Чоловік Віктор лише на службі підполковник, а вдома він підлеглий.

– Ти хоч маршалом станеш, а мене слухатимеш, – голосно й твердо говорила Маргарита.

Вона – вчителька молодших класів, і діти у неї у класі теж, як шовкові. Батьки прагнуть своїх дітлахів віддати в клас до Маргарити Борисівни. Тоді точно можна бути впевненим, що дитина добре вчитиметься.

Сини Рити, Антон і Микита, так само як і татко, перед мамою завжди по стійці “смирно”. Хоча за очі над нею трохи потішаються, але тільки за очі, при ній не наважуються, так що сімейний корабель старша сестра веде потрібним курсом.

Ось Таня інша, вона, якщо книгу цікаву читала, то ніч могла не спати й про уроки, і про їжу забувала.

А ще Таня закохана була, їй завжди хотілося кохання, як у кіно, чи в книжках. Але Рита швидко сестру повертала на землю:

– Ти на Льошу не дивись, у нього тато гультяй, вони жебраки! – обурювалася Рита, коли Таня підтягувала друга з української та математики у старших класах.

Після закінчення школи до Тані став залицятися їхній учитель фізики. Він нещодавно сам інститут закінчив і виглядав, як хлопчик.

Таню проводжав до хати та м’явся, бо соромився поцілувати. Розповідав їй про кванти та можливість існування паралельних світів.

А одного разу наважився, невміло обійняв її, у нього впали окуляри на землю, але Сергій це вже не помічав, а шепотів Тані, що кохає її. І цілував її невміло, а руки його ніби випадково, ковзали по ній і торкалися, де заманеться…

– Ти що твориш, недолугий? Вона ще маленька, теж мені, учитель! Та тебе за це зі школи виженуть! – пролунав дзвінкий голос Маргарити.

Таня здригнулася і відсахнулася від Сергія Анатолійовича. А він ще більше неї розгубився, за окулярами нахилився, втратив рівновагу і мало не впав. Свого переляку перед Танею йому стало соромно, він відступив і більше до неї не підходив.

– Я вже школу закінчила, я доросла, ти що, за мною стежиш? – обурено сказала Таня, поправляючи розпатлане волосся і свою пом’яту сукню.

Насправді він їй не дуже й подобався, хоча цікаво розповідав про інші світи. Але справа не в цьому! Завжди Ритка лізе не у свою справу!

– Він тобі не підходить, такий несерйозний, як і ти, годі літати в хмарах, – бурчала сестра.

А Тані іноді здавалося, що Рита їй просто заздрить, адже до неї ніхто не залицяється.

Але потім Маргарита вийшла за Віктора, всім показала, як чоловіків вибирати вміє, і поїхала в інше місто…

Тільки батько розумів Таню, він називав її своєю зірочкою і радів її успіхам, не помічаючи дрібниці.

– Серцем жити важче, але цікавіше, не слухай нікого, живи, тільки бережи себе, дочко, зірочка ти моя в темному небі, – обіймав він Таню.

– Заохочував свою улюбленицю, а вона що наробила? – гнівалася на батька мама, коли Таня з чоловіком розлучилася і залишилася одна з дочками погодками, Оленкою та Дариною.

– Нічого, разом витягнемо, своя ноша не тягне, – усміхався батько, підтримуючи Таню.

Хто ж заздалегідь знав, що її, здавалося б, такий надійний хлопець, чоловік Валерка, виявиться гулякою і зрадником…

Коли тата не стало, Таня відразу осиротіла, добре її дівчатка вже підросли. Та й у Тані робота була нормальна, їм на все вистачало.

Але, коли мама почала хворіти, їй з доньками туго довелося, особливо морально. Те, що у них маленька двокімнатна квартира в п’ятиповерхівці, так це не біда, звикли давно.

Коли всі були здорові, вони й на п’ятиметровій кухоньці вп’ятьох з батьками та дівчатками за вечерею містилися. Вели розмови про роботу, про навчання, тато жартував.

А тепер стало важко, мама зовсім злягла, а Таня з дівчатами по черзі біля її ліжка чергували…

– Сама розумієш, я приїхати ніяк не можу, у мене робота, чоловік, хлопці мають бути під наглядом, сказала Маргарита.

І Тетяна, зрозуміло, відразу погодилася, звичайно, ну куди ще й Рита приїде, у них і розташуватися ніде…

– Квартира нехай тобі дістається, я від своєї частки відмовляюся, користуйся моєю чесністю, адже ти за мамою ходила, – після маминого похорону діловито сказала Тетяні сестра.

– Але її каблучки і ​​сережки я собі на згадку заберу, ти все одно таке не носиш, – сказала вона, розбираючи мамині речі.

Таня не заперечувала, їй взагалі не до цього було. Звичайно, Ритка теж батьків любила, вона ще на похороні тата так кричала, так плакала! Таня ж стримувала сльози, вона завжди соромилася напоказ свої почуття виставляти…

Маргарита зібрала все, що хотіла, Таня не заперечувала. І батькову золоту шпильку для краватки, мамин подарунок – для свого Віктора.

– У тебе все одно мужиків немає в хаті!

Та й багато всього ще забрала, зі словами:

– Тобі ж квартира залишиться, а вона великих грошей коштує!

Перед самим від’їздом Рита попросила з маминого рахунку їй віддати більшу частину, у неї Антон одружитися тоді вже надумав, мовляв, буде хоч якийсь подарунок йому від діда та бабусі.

А то Тетяниним дочкам все кохання їх і ласка дісталася, а її синам – нічого.

Вона поїхала, Віктора її потім ще далі від Тетяниного містечка перевели. І з того часу вони давно вже не зустрічалися.

Оленка і Даринка заміж вийшли, живуть тепер окремо, час непомітно летить. А пів року тому Тетяна із чоловіком познайомилася. У нього теж дочка вже доросла, Лєра – старша за Оленку і Дашу, але всі троє відразу порозумілися.

І коли Андрій зробив Тетяні пропозицію, всі три одразу стали “за”.

Дружини в Андрія багато років тому не стало, він доньку сам підіймав. Заради неї старався, не розкис, як буває з мужиками, коли вони одні дітей виховують.

Навпаки, працював не покладаючи рук, а потім дочку заміж видав за хорошого хлопця. І коли вони з Тетяною зустрілися, обом було трохи за п’ятдесят п’ять, як вони жартували.

– Ти, як ясна зірочка для мене в темному небі, – якось сказав їй Андрій словами батька, і Таня зрозуміла одразу, що нарешті зустріла того, хто саме їй долею призначений.

Про те, що Андрій досить забезпечений, Таня не одразу дізналася, та й сестрі не стала говорити.

– Я так і думала, що ти щось подібне та відмочиш на старості років, і не помилилася, – дізнавшись, що Таня заміж виходить і запрошує їх на весілля, заявила Маргарита. Знайшла собі турботу, нудно їй стало, – треба ж про чоловіка чужого піклуватися!

На весілля Андрія та Тані сестра приїхати не змогла. Далеко, та й квитки дорогі. І взагалі, навіщо, якщо вони просто розписались та в кафе з сім’ями доньок посиділи, видно якогось злидня знайшла, навіть на весілля в нього грошей немає!

Тепер Маргарита дзвонила Тані понеділками, вона дбайливо питала, як їй живеться і чи не шкодує вона, що вийшла заміж?

– Та все нормально, Рито, у мене все гаразд, – втішала сестру Таня. – Ми з Андрієм дуже схожі, навіть смаки в їжі у нас однакові, він теж курку не їсти та часник.

– А ще він теж легкий на підйом, ми на лижах разом катаємось і на роликах влітку. Гуляємо багато, форму намагаємося тримати, а то скоро онуки підуть, адже у нас на двох, доньок тепер троє – Даша, Оленка та Валерія.

– Ну я тебе зрозуміла, впряглася знову, вже чужих онуків няньчити збирається! На роликах вони катаються, а Андрій твій хоч машину має?

– Чи він на тобі лише “їздити” і збирається? Ну, зовсім не можна тебе залишати без нагляду,- бурчала, як бувало їхня мати, Маргарита.

Таня, як відчувала, і багато чого про свого Андрія їй не розповідала. Але коли її чоловіка Віктора знову несподівано перевели ближче до їхнього містечка, Маргарита до неї в гості зазбиралася.

– Як це ти мешкаєш не в батьківській квартирі? За містом у хаті живеш? На дачі? Він що, змусив тебе квартиру продати?

– Так я й знала, що щось та не гаразд, пиши адресу, ми з Віктором приїдемо і швидко розберемося, – дізнавшись, де живе Таня з чоловіком, розсердилася Маргарита…

Коли Маргарита з чоловіком під’їхали на адресу за містом, вони думали, що помилилися. Але на ґанок будинку вийшла Тетяна і рукою їм помахала.

Біля будинку поряд був припаркований позашляховик, та й будинок був соліднішим, ніж собі уявила Маргарита.

– Обдурила сестру, я до неї з подарунками приїхала, а вона мовчала, що багато живе, приховати хотіла, – ображено сказала Маргарита, викладаючи кавун і домашнє варення.

А Віктор, побачивши накритий стіл, лише руки радісно потирав, задоволено блиснувши на Таню очима:

– Ох і молодець твоя молодша, дивись яка стала! Ну що, настав час і за стіл?

Віктор весь вечір поглядав на Тетяну зазивним поглядом справжнього полковника, до якого він так і не дістався і був задоволений.

Але Маргарита після застілля, роздивившись все навколо, дуже засмутилася,

– Нууу, Таню, дарма я до тебе приїхала! Дивлюся, ти вирішила мене достатком вразити, а квартирку то батьківську, мабуть, продала?

– Ні, може хтось у ній буде жити. Хотіла тобі запропонувати подумати разом, – від натиску сестри розгубилася Таня.

– Ага, хотіла, та мовчала, а я ось, наївна, віддала тобі свою частку. Слизька ти стала, сестрице, хитра, а раніше ти інша була, душевніша набагато, – ображено говорила Рита. – Та вже ж, даремно я приїхала…

Квартиру Таня вмовила Риту продати, а гроші поділити. З сестрою вони потім помирилися, та й не сварилися вони загалом.

Але Маргарита тепер тиха стала, не шумить, не командує, Тані навіть шкода старшої сестри.

Засмутила Тетяна Маргариту на все життя, що жити стала багатше за неї. Таке не забудеш тепер до кінця днів. Прикро, адже завжди молодша була така непристосована. А тут на тобі!

Ну, зовсім немає в житті справедливості!

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.