Краще іпотека, ніж такий подарунок від свекрухи

– Краще іпотека, ніж такий подарунок від свекрухи!
– Ну навіщо вам іпотека? – говорила мама чоловіка три роки тому. Бабусина квартира ж порожня стоїть!

– Там, щоправда, ніхто не жив вже п’ять років. Та й ремонт там потрібний, Але ж ми всі разом напружимося і зробимо, правда ж, свати?

Моя мама в ту мить сказала:
– Треба подивитися. Чи варто напружуватись?

Тож ми поїхали дивитися пропоноване житло. Це була велика двокімнатна квартира в старому будинку. Високі стелі, це був єдиний плюс обшарпаної убогої квартири.

Тато почухав потилицю:
– Легше нову купити, ніж тут ремонт зробити! Тут і газ уже відрізали, й проводку, аварійну сантехніку вирвали з м’ясом. Не кажучи вже про косметичний ремонт! Дивіться, але я, якнайкраще хочу!

Свекруха образилася:
– Ми б багато й самі зробили, це ж своє і купувати не треба. Ми з батьком грошей дамо, ви дасте, весільні витратять – і буде гарне житло!

Коли я пішла проводжати батьків, мама мені сказала:
– Тут і думати нічого,- вбита халупа, ще й за документами вона не твоя, і навіть не твого чоловіка. Ми зараз вкладемося, а трапиться що – з речами на вихід!

Я тоді образилась на батьків. Ми ж тільки одружилися, а вони про всяк випадок, нас розводять! Насилу мені вдалося переконати мого чоловіка, що краще взяти іпотеку, ніж прийняти від його мами такий подарунок.

– Тещі зять значить не сподобався! – висловилася свекруха. Значить, чекай синок розлучення! Бач, як вона розсудила, що не твоє житло, то й квартира їм не потрібна!

– Навіть витрати на ремонт не схотіли з нами поділяти! А могли б разом і шпалери поклеїти, і зі сватами поспілкуватися! Можливо, з часом, налагодили б і ввічливі стосунки!

Ми впряглися в кредит! Зате наша квартирка була новенька, будинок з гарним двором та дитячим майданчиком.

Через рік після нас, одружився молодший брат мого чоловіка. А батьки його дружини погодилися на привабливі пропозиції свекрухи.

– Зате без боргу! – хвалилася переді мною дружина дівера. Свекруха, чоловік, мій батько і свекор, самі майже все зробили.

– Тож з нас лише покупка матеріалу, та оплата за підключення газу, і встановлення сантехніки.

Я приблизно прикинула їхній вклад у квартиру – дуже багато вийшло! Це ж усі комунікації замінили, підлогу, нову сантехніку, стіни вирівнювали!

– Ось цей син у мене розумний! – хвалилася свекруха на новосіллі. А старшого, дружина з пантелику збила, тепер років п’ятнадцять накопичуватимуть і в банк носитимуть.

Чоловік теж вважав, що ми прогадали! Рівно до того моменту, поки у квартиру з молодятами не приїхав жити давно зниклий свекрушин брат!

– Ми ж думали, що його вже й на білому світі немає! – розводила руками свекруха. Майже двадцять років про себе ніяк не нагадував!

А дядечко чоловіка, спочатку щось наробив по-великому, потім кілька років бігав, а потім, як виявилося, тривалий термін відбував.

– Я свої права знаю! – заявив сиділець зі стажем, і пішов до суду.
І справді, чим йому там займатися було чотирнадцять років, сиди та закони вивчай!

Ліза в положенні, ридає! Тепер свекруха судитись намагається. Зате, тепер мій чоловік задоволений. – Яка молодець у мене теща, що відмовила їм тоді – сказав мій чоловік нещодавно.

– Мало того, що ми гроші втратили б, так ще й нервування щоденні були б. З дядьком полюбовно нічого не вирішили б, однозначно!

– З нього грошей не стрясеш за те, що у квартирі був зроблений дорогий ремонт. Та й квартиру продавати дядько теж не погодиться. Йому жити немає де, а кімнату в комуналці він брати не згоден.

А я батькам дуже вдячна! Люди багато років прожили, вони завжди думають наперед! Адже не тільки розлучення бувають, але ще й такі ось несподівані зустрічі із забутими родичами! Що скажете з цього приводу?