Кинути шкода…

– Карино, привіт! Чекаємо на вас у суботу, все в силі?

– Так, тільки Денис буде один.

– А що таке? Ти захворіла?

– Ні, Лєна, ми з ним розлучилися нарешті.

– Знову? Чи ти жартуєш?

– Ні, цього разу точно і назавжди.

– Хм … справа ваша, звичайно, – Олена була засмучена. – Але мене прямо розпирає від бажання запитати, чи не могли б ви почекати пару днів і розлучитися вже після наших заручин?

– Ні, вибач, я не змогла. А подробиці нехай твій Діма у свого друга дізнається. Думаю, йому сподобається.

Карина давно вже була в сумнівах – розлучитися з Денисом, чи ще трохи потерпіти. Все-таки він так намагався її повернути. Та й шкода кинути людину, на яку витратила стільки сил, емоцій, надій і, чого там, нервів.

Проте все вирішила одна-єдина побіжно сказана фраза про майбутнє весілля найкращих друзів. Карина, як то кажуть, розплющила очі. Вона раптом побачила реального Дениса без своїх романтичних дівочих ілюзій.

Вона закохалася в нього на першому курсі й цілий рік намагалася привернути увагу. Хлопець симпатичний, багатьом подобався, але у групі ні з ким стосунків не заводив – усміхався, розмовляв, і на цьому все.

Ходили чутки, що у нього є дівчина, ще зі школи. Мовляв, розслабтеся, дорогі однокурсниці, місце зайняте.

Карина потонула в його глибоких сірих очах і закохалася, не сподіваючись на взаємність і не наближаючись.

Спостерігала, помічала, запам’ятовувала кожну репліку, і дочекалася відповідного моменту. Почувши розмову Дениса з викладачем, підійшла, та запропонувала допомогу з курсовою роботою.

За підсумками вона практично сама її й написала, причому, зробила це у кращому вигляді.

Приблизно пів року вони дружили, переважно навколо навчання, потім Дениса покинула його шкільне кохання, і ще пів року Карина грала роль жилетки.

Слухала, підтримувала, була поруч… Повільно, але вірно, дівчина просочилася в життя коханого. Вони всюди були разом і одного дня Денис запропонував Карині залишитися в нього ночувати.

Незабаром вона переїхала до нього з гуртожитку. Мама Дениса нічого не мала проти: метрів вистачає, у сина своя кімната, аби йому було добре.

На останньому курсі Каріна потрапила на практику до рекламної агенції й так добре себе показала, що одразу отримала запрошення на роботу.

Вона натхненно писала два дипломи – за себе, та за Дениса, а він, як почав скиглити ще під час практики, так і продовжив після університету.

Мама його кудись улаштувала, він утік. Потім ще хтось допоміг із роботою. Результат той самий. То завдання нудні, то складні, то начальник дуже багато хоче, то колектив схожий на серпентарій.

Словом, сів Денис удома й уткнувся в екран. Мама годувала, Карина любила. Знову намагалася розуміти, підтримувати, надихати, плюс – пропонувати, надсилати посилання на вакансії.

Звичайно, нудьга Дениса та його нездатність зібратися, все більше і більше напружували, тільки шкода ж було хлопця.

А ще більше шкода було своє кохання. Зрештою, думала Карина, і в мене може статися криза, не можна розлучатися за перших труднощів.

У день закоханих Денис подарував їй… листівку. Карина, яка купила йому розумний годинник, звичайно, зазнала розчарування, але промовчала.

Коли на жіноче свято не отримала навіть одного тюльпана, засумувала серйозно і зрозуміла: виправдовуючи коханого, вона сама себе обманює.

А тут ще колега одна почала заводити з нею розмови про плюси самотності. Вона саме нещодавно розлучилася і постійно розповідала, як цьому рада.

Ось почала ходити в басейн, у вихідні – у лазню з подругами, вечорами дивиться нарешті мелодрами, а не слухає політичні новини.

А ще вона змінила імідж – чоловік був проти коротких стрижок, і намагається раз на місяць вирушити в маленьку подорож, підкреслюючи щоразу цю насолоду – бути господинею свого часу і не питати ні в кого дозволу.

Коли Карина розповіла про труднощі Дениса, ця жінка подивилася на неї здивовано та запитала:

– І ти досі з ним? Ви ж навіть не одружені! Тобі ніде жити?

– Я люблю його.

– Ось як. А він тебе кохає? Він хоч щось робить для тебе?

Карина розгубилася. Вона не знайшла що
відповісти. А колега продовжила:

– Дай йому спокій, дівчинко. Дай йому повітря і подивися, що буде. Нехай живе, як хоче, а ти з’їжджай звідти.

– Ти просто не уявляєш скільки всього прекрасного пропускаєш, поки рятуєш цю подобу чоловіка. Ти правда віриш, що він зміниться?

– Не знаю, – чесно відповіла Карина.

Розмову вона запам’ятала, звісно. Усі думки почали крутитися в її голові. Поступово вона відчула, що вже не може знайти позитивних якостей коханого, буквально хапається руками за повітря.

На глобальні зміни Каріна не була готова, спочатку вирішила поекспериментувати з зачіскою, та оновити гардероб.

Весь цей час вона уявляла різноманітні діалоги з Денисом про майбутнє.

Думала-думала і дійшла висновку, що говорити нема про що. Зрозуміло, що почуття охолонули. Поважати безробітного хлопця вона не може за всього бажання.

Тільки Денису вона нічого не пояснювала. Просто написала записку, що хоче пожити окремо, взяти тайм-аут, щоб розібратися у своїх думках та почуттях. І поїхала жити до подружки.

Варто було їй зникнути з горизонту, як Денис ожив. Обдзвонив знайомих, знайшов роботу, одягнувся…

Карина тріумфувала. Звісно, ​​він це робить заради неї. Хоче повернути кохання, та зробити пропозицію.

І коли нарешті отримала запрошення на побачення, була на сьомому небі від щастя. Все закрутилося наново.

Квіти, зустрічі, подарунки… а потім вона дізналася, що Денис підтримує зв’язок зі своєю шкільною подружкою.

Як той не виправдовувався – це тільки дружба, Карина влаштувала сцену, та пішла. Потім знову оголосила перемир’я, тільки жити разом більше не хотіла. Лише після весілля.

Всі ці любовні гойдалки-каруселі спостерігав Діма, з яким Денис дружив із першого класу. Олена, дівчина Дмитра, була для Карини чи не найкращою подружкою.

Коли Діма з Оленою вирішили одружитися, було зрозуміло кому запропонувати роль дружка.

Денис дав згоду, а за вечерею видав Карині:

– Ну що, ми запрошені на заручини, треба Дмитра рятувати, поки справа до весілля не дійшла.

– У сенсі? Не зрозуміла.

– Та рано йому одружуватися, молодий ще, не нагулявся.

– Тобто, ти не радий за нього?

– А чого тут радіти? Потім лікті буде кусати.

– А ти?

– Що?

– Ти ще скільки років одружуватися не збираєшся? Адже ми такі молоді й зелені.

– Карино, не говори дурниці, я ж про Лєнку хвилююся.

– Ні, Денисе, я все зрозуміла. Ти теж хочеш погуляти як слід, так? Виходить, про пропозицію руки та серця мені можна навіть не мріяти?

– Карина! Ти взагалі тут ні до чого!

– Та гаразд, ще скажи – «я пожартував».

– Так і є! Сама подумай – від мене нічого не залежить, це був невдалий жарт.

– Ні, Денисе, ти сказав саме те, що думав. Правду. Я даремно витрачаю час, поки ти чекаєш на зустріч з новою дівчиною – більш відповідною, молодшою…

– Так от, мені набридло. Залишаю тебе наодинці з твоєю молодістю. Бажаю тобі щасливо нагулятись!

Вона і справді пішла, і викреслила Дениса зі свого життя.

Весілля Діми з Оленою теж розладналося. Ходили чутки, що це сталося через найкращого друга. Можливо хтось і не повірив, а Карина була в цьому впевнена, бо не нагулялися ж…

Пишіть в коментарях, що думаєте з цього приводу? Карина слушно вчинила? Ставте вподобайки.