У моєму житті було кілька історій містичного плану. Ось одна, сталася вона з нашою мамою, але я був безпосереднім учасником.
У році так 90-91 мама захворіла. Я на свій сором не пам’ятаю вже що з нею було, але відчувала вона себе дуже погано, лежала, майже не вставала.
Ліки, які їй виписали лікарі, ми з братом, оббігавши всі окружні аптеки, так і не знайшли. Багато хто пам’ятає що тоді був за час – магазини і аптеки були порожніми.
В один із днів ми прийшли з технікуму і побачили, що мама одягнена і чекає нас. Далі з її слів:
Лежу я, задрімала. Раптом хтось штовхає в бік і каже – чого лежиш? Вставай і їдь в аптеку на вулицю Фрунзе (це на іншому кінці міста, і їхати туди на трамваї хвилин 50 потрібно).
Я подумала, що це мені приснилося, але поштовх в спину і слова повторилися – вставай! Їдь в аптеку на Фрунзе, там є ті ліки, які тобі потрібно.
Дочекавшись нас з братом з навчання, вона попросила проводити її в ту аптеку. Насилу дійшовши до зупинки, ми поїхали туди.
Там дійсно було те ліки, причому його тільки вранці завезли і не встигли ще розібрати. Ну і, купивши ліки і почавши його приймати, мама швидко встала на ноги і поправилася.
«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть, тільки…
- Ось, тримай. Це потрібно підписати до того, як ми підемо до РАЦСу. Саша, яка…
Софія Іванівна збиралася із чоловіком на дачу. Видався довгий вихідний і хотілося провести його на…
- Ірино, а Світлана, донька Маринки та Гриші, вже свою квартиру купила. В іпотеку, звичайно,…
В той день народження мені виповнилося тридцять вісім. Подарунок я отримала один – правду. А…
Я й досі пам'ятаю той запах: кислий, важкий, чужий. Він майнув в обличчя, щойно ми…