У моєму житті було кілька історій містичного плану. Ось одна, сталася вона з нашою мамою, але я був безпосереднім учасником.
У році так 90-91 мама захворіла. Я на свій сором не пам’ятаю вже що з нею було, але відчувала вона себе дуже погано, лежала, майже не вставала.
Ліки, які їй виписали лікарі, ми з братом, оббігавши всі окружні аптеки, так і не знайшли. Багато хто пам’ятає що тоді був за час – магазини і аптеки були порожніми.
В один із днів ми прийшли з технікуму і побачили, що мама одягнена і чекає нас. Далі з її слів:
Лежу я, задрімала. Раптом хтось штовхає в бік і каже – чого лежиш? Вставай і їдь в аптеку на вулицю Фрунзе (це на іншому кінці міста, і їхати туди на трамваї хвилин 50 потрібно).
Я подумала, що це мені приснилося, але поштовх в спину і слова повторилися – вставай! Їдь в аптеку на Фрунзе, там є ті ліки, які тобі потрібно.
Дочекавшись нас з братом з навчання, вона попросила проводити її в ту аптеку. Насилу дійшовши до зупинки, ми поїхали туди.
Там дійсно було те ліки, причому його тільки вранці завезли і не встигли ще розібрати. Ну і, купивши ліки і почавши його приймати, мама швидко встала на ноги і поправилася.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…