“Липовий” заповіт на бабусин будинок

Моєї подруги Алі не стало, коли вона була ще молодою. Її доньку, Лізоньку, взяла на виховання бабуся, яка мешкає в селі. У бабусі, окрім Алі, була ще одна дитина – син Вітя.

Він доводиться Лізі рідним дядьком. Віктор був неблагонадійний: пив, гуляв, працювати не хотів, а на племінницю у нього не було часу взагалі. Тому, діватись нема куди, і бабуся, як могла, виховувала онучку.

Дякувати богу, що Віктор жив окремо у своєму будинку, який колись йому збудували батьки. Тоді ще батько (чоловік бабусі) був живий.

Але Віктор часто навідувався до матері та племінниці, особливо тоді, коли в нього закінчувалися гроші. Він був дуже підступний, завжди скандалив, простягав руки, та вимагав від матері грошей на чергову пляшку.

Бабуся все терпіла, і постійно казала Лізі, що дім обов’язково дістанеться їй. Якось бабуся навіть заповіт склала на онучку і віддала їй документ на зберігання.

Не минуло й місяця після складання заповіту, як бабусі не стало. Коли після панахиди всі повернулися додому, та збиралися пом’янути бабусю, з’явився Віктор. Він, як завжди, був напідпитку. І тут почалося!

Він почав вимагати, щоб Ліза забирала свої речі, і валила з дому, казав, що у неї тут нічого немає, все йому належить. Ліза хотіла показати Віктору заповіт, складений бабусею, але документ кудись зник.

І їй довелося покинути хату. Поїхала вона до найближчого райцентру, зняла кімнату, влаштувалася на роботу. Але, кілька тижнів до неї прийшов Вітя.

Ліза думала, що він знову влаштує скандал. Але той був тверезий і дуже наляканий. Побачивши Лізу, Віктор з порога закричав:

– Збирай речі та переселяйся назад у свій дім. І ось ще твій липовий заповіт! Ліза не чекала від дядька такого милосердя, і не розуміла, чого він пом’якшав. Але далі дядько прояснив ситуацію своїми криками, та скандалом.

Виявляється, бабуся віддала Лізі “липову”копію заповіту, а оригінал залишила голові сільради, бо вона добре знала характер, та вдачу свого жорстокого, та недолугого сина.

А коли Віктор пішов, як ні в чому не бувало, писати заяву на материну спадщину, йому і показали оригінал не заповіту, а дарчої на будинок.

Ще й пригрозили, що якщо буде ображати дівчину, то поплатиться за це! Ось так поворот! Звісно, Ліза була дуже вдячна своїй бабусі, що вона так мудро вчинила, та піклувалася про неї.

Ліза і досі живе в тому будинку. А Віктор до неї більше не приходить. Мабуть, на нього так вплинуло попередження сільського голови!