Мама абсолютно безпорадна у побутовому плані й нічого не хоче з цим робити, а я втомилася за нею бігати

Моєю проблемою стала моя мати. Вона виявляє суцільну побутову безпорадність і навіть не намагається якось це виправляти. Вона не хвора, цілком активна та дієздатна, просто звикла, що за неї побутові проблеми вирішує хтось інший.

Ще рік тому мама жила під крилом чоловіка, мого вітчима. Він був основним здобувачем у сімʼї та вирішував всі побутові питання. Мама гадки не має, як поміняти лампочку, де у квартирі лічильники та не може сама записатися на прийом до лікаря. Раніше це робив за неї чоловік.

Але рік тому вітчима не стало. Можливо, він би встиг підготувати її до самостійного життя, але пішов надто раптово. Мама була розчавлена ​​та розгублена.

Спочатку вона була, як сліпе кошеня, якого принесли до нової квартири. Вона навіть не знала, де лежать у будинку ліки та чи є вдома інструменти.

Я тоді все це списала на стрес і розгубленість, але виявилося, що це її нормальний стан. Мені на шию впала ще одна дитина, ніби мені мало своєї.

Мама ходить на роботу, але єдине, з чим вона вдома сама справляється, це включення кавоварки та чайника, а з продуктів у холодильнику лише інгредієнти для бутербродів. Готувати мати вміє, але не любить, до того ж вона не знайшла на кухні каструлі. Ще б вона їх знайшла там, якщо вони зберігаються в коморі.

Коли мама захворіла, вона зателефонувала не лікарю, а мені. Я вже сама викликала лікаря, їздила купувала ліки, за руку водила здавати аналізи. А коли в неї розболівся зуб, то на прийом вона пішла тільки коли вже щоку роздуло. І знову довелося мені її записувати та їхати з нею.

Інтернет у неї відключили – вона зателефонувала мені скаржитися. Запитую, коли вона за нього платила, а вона, виявляється, не платила. Як, до речі, і за комуналку, за якою вже борг скупчився суттєвий. Відповідь дорослої жінки, яка має онука, – вона не знала, як це зробити.

Відключилася електрика у квартирі – сиділа чекала, доки не почула, що у сусідів працює пилосос. Тоді подзвонила мені, вимагаючи, щоб я приїхала, бо вже темніє, а вона без світла.

Я їй говорю, щоб пішла і перевірила автомати в щитку, може був стрибок і їх просто вибило. Двадцять хвилин вмовляла відкрити щиток та подивитися. Не вмовила, зрештою довелося відправляти чоловіка, бо сама я чекала, коли до дитини приїде лікар.

Все виявилося, як я й казала. Треба було просто відкинути назад автомати. Справа на хвилину, а вона мені стільки нервів витріпала за цей час, що я аж, мені здається, посивіла.

Найгірше у цій ситуації, що мама не хоче нічого робити сама, не хоче вчитися. Їй комфортно, що за неї все роблять, звичайно, навіщо самій напружуватись.

Чоловік вже лається, що я задовбала з нею няньчитися, у нас дитина стільки уваги до себе не вимагає, як доросла здорова жінка. Я з ним згодна, але мене лякає страх.

Я боюся, що мама зі своєю інфантильністю та небажанням робити щось на благо собі обвіситься боргами, запустить здоров’я і взагалі все це може погано скінчитися. Я ж саму себе потім згризу, якщо таке станеться.

Мій чоловік вважає, що як тільки мама зрозуміє, що за неї ніхто нічого не робитиме, вона швидко сама всьому навчиться. Я в цьому маю сумнів, якщо чесно. Але й продовжуватися так далі не може.

Мама дзвонить щодня з якимись дрібницями, які зможе вирішити й підліток, а вона не справляється.

Я втомилася, але не можу все взяти та кинути. За це злюся на себе, злюся на маму, але це не допомагає. Розмови не допомагають, мама відразу починає плакати, голосити, що нікому не потрібна говорить, що краще б пішла з життя раніше за чоловіка, який один її тільки й любив.