У нас із чоловіком двоє дітей. Один уже дорослий, йому двадцять два роки, другому незабаром буде десять років.
Старший живе окремо, працює. Молодший – школяр. І дев’ятирічний школяр донедавна мав власний справжній автомобіль!
Рома обзавівся машиною три роки тому. Батьки чоловіка живуть у селі, Рома відтоді, як пішов у садок, щоліта гостює у бабусі з дідусем. Приїжджає звідти засмаглий, здоровий, рум’яний і страшенно задоволений.
Батько чоловіка три роки тому купив машину, старенька дев’ятка, якою він раніше їздив, зовсім стара стала, майже розсипалася на ходу.
Ну ми свекру і допомогли грошима на інше авто, не нове, але непогане. Свекор сам приїхав за онуком, щоб забрати його на літо. Стару машину він хотів здати в брухт, але потім вигадав їй найкраще застосування!
– Мама! Дідусь подарував мені машину! — прокричав Рома в телефон, коли я розмовляла зі свекрухою, яка зателефонувала доповісти, що Рома з дідусем нормально дісталися села.
– Ти не хвилюйся, машина не на ходу, чоловік все небезпечне зняв, Ромка щасливий, — сказала свекруха.
Все літо юний автовласник із друзями не відлипали від машини. Мені здається, того літа Ромка був місцевою зіркою: всі діти хотіли посидіти, покрутити кермо, натискати на педалі й посигналити.
Коли ми наприкінці серпня приїхали за Ромою, то насамперед син потяг нас на ділянку, і похвалився своєю машиною.
У бардачку лежав стратегічний запас до нудоти теплої води й цукерок, що розтанули, а в аптечці були упаковані гематоген і аскорбінки.
У багажник Рома склав усі свої іграшки, та скарби. Це була найкраща «іграшка» для шестирічної дитини. Наступного літа син так чекав, ніби від цього залежало його життя.
Ентузіазм вщух тільки цього літа, і Рома з дідом продали машину за сім тисяч гривень! На вторговані гроші свекор купив велосипед для Роми.
– Ну нарешті, — зі сміхом прокоментував старший син продаж машини, — бо нечесно: у малявки тачка, а я на самокаті їжджу!
Чекаємо на колишнього автовласника додому. Свекор, звичайно, крутий! Це пам’ять на все життя! Дід подарував хлопчику справжню машину! Так, не на ходу, так, стару, але справжню! Як вам такий подарунок?
Олена помирала й чудово це розуміла. Останні чотири роки вона часто лежала в цій лікарні,…
- Ну тобі що, важко налити мені та онукові зайву тарілку супу, чи що? Я…
— Настю, напечи мені на завтра пиріжків з капустою. Дуже вже вони в тебе смачні…
Віра дивилася на промокле цуценя і відчувала, як усередині все стискається. Ні. Тільки не це.…
Жанна закінчувала готувати борщ, коли дверний дзвінок прорізав звичну тишу квартири. Вона кинула погляд на…
- Повтори, що ти сказав? Ольга стояла посеред вітальні, вчепившись пальцями в спинку крісла. Вона,…