У кожного з нас є батьки зі своїми поглядами й принципами. У них за плечима великий життєвий досвід, який в певний період намагаються перевести на вас. Я люблю своїх батьків, намагаюся допомагати їм у всьому. З боку дорослого життя розуміючи скільки вони для мене зробили. Адже всього кілька років тому все було по іншому.
Закінчивши інститут, з дипломом на руках і безліччю амбіцій було прийнято рішення штурмувати це життя. Скільки було побудовано планів, скільки надій на світле майбутнє роїлося в молодій голові. З позитивним настроєм я виклала плани батькам.
Вони на мій подив замість підтримки почали критикувати та показувати негативні сторони. Моєму обуренню не було меж! Висловивши своє невдоволення я вирішила, що впораюся сама. Поїду до великого міста, знайду роботу і буду будувати життя за своїм сценарієм.
Мені здавалося, що думка батька закостеніла в його часі. Є у нього налагоджений план подій від якого сам не відходить і дитині не дасть. Мама просто боїться відпустити доньку, тому розповідає страшні казки про самостійне життя.
Було дуже прикро не одержати підтримки.
Рішення було прийнято, я пішла за своєю мрією. Йшли роки. На шляху зустрічалося хороше і погане, обман і гірка правда, зрада і вірність. Іноді здавалося, сил більше немає. Втомилася боротися.
У такі моменти я брала відпустку, приїжджала в рідну домівку і скинувши тягар соціального життя насолоджувалася безпекою. Адже тільки в рідній домівці можна зустріти п’янкий спокій і щиру турботу.
Батьки не зрадять, не засудять, а будуть завжди щиро любити. Мені знадобилося кілька років для того, щоб зрозуміти негативні картини життя і малювали виключно через хвилювання.
Зате тепер я точно знаю, в особі батьків у мене є надійний тил і місце де можна набратися сил для подальшого штурму життя.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…