У кожного з нас є батьки зі своїми поглядами й принципами. У них за плечима великий життєвий досвід, який в певний період намагаються перевести на вас. Я люблю своїх батьків, намагаюся допомагати їм у всьому. З боку дорослого життя розуміючи скільки вони для мене зробили. Адже всього кілька років тому все було по іншому.
Закінчивши інститут, з дипломом на руках і безліччю амбіцій було прийнято рішення штурмувати це життя. Скільки було побудовано планів, скільки надій на світле майбутнє роїлося в молодій голові. З позитивним настроєм я виклала плани батькам.
Вони на мій подив замість підтримки почали критикувати та показувати негативні сторони. Моєму обуренню не було меж! Висловивши своє невдоволення я вирішила, що впораюся сама. Поїду до великого міста, знайду роботу і буду будувати життя за своїм сценарієм.
Мені здавалося, що думка батька закостеніла в його часі. Є у нього налагоджений план подій від якого сам не відходить і дитині не дасть. Мама просто боїться відпустити доньку, тому розповідає страшні казки про самостійне життя.
Було дуже прикро не одержати підтримки.
Рішення було прийнято, я пішла за своєю мрією. Йшли роки. На шляху зустрічалося хороше і погане, обман і гірка правда, зрада і вірність. Іноді здавалося, сил більше немає. Втомилася боротися.
У такі моменти я брала відпустку, приїжджала в рідну домівку і скинувши тягар соціального життя насолоджувалася безпекою. Адже тільки в рідній домівці можна зустріти п’янкий спокій і щиру турботу.
Батьки не зрадять, не засудять, а будуть завжди щиро любити. Мені знадобилося кілька років для того, щоб зрозуміти негативні картини життя і малювали виключно через хвилювання.
Зате тепер я точно знаю, в особі батьків у мене є надійний тил і місце де можна набратися сил для подальшого штурму життя.
— Отже, ти обрала гроші замість кохання? — Гіркота переповнювала його. — Я обрала стабільність,…
Олег грюкнув дверцятами холодильника з такою силою, що вміст полиць затремтів. Один із магнітів, які…
- Мамо, а що ти шукаєш? Ти так гупаєш дверцятами холодильника, що аж мене розбудила!…
- Як не зможеш? А що мені тепер робити? Я ж розраховувала на тебе... –…
Галина бігла пероном, задихаючись під вагою сумок і боячись запізнитися на останню електричку. Стрибнувши майже…
— Ледарко, ти все робиш абияк! — обурено кричав Ані чоловік. — Не квартира, а…