Мама нікуди не поїде, хай їй хоч золоті гори пообіцяють! Вже їздила, досить! Відплатили, нахаби, по повній

Мама виїжджала в інше місто до брата, щоб із дітьми сидіти. Він наполягав, щоб мама здавала свою квартиру.

Я б цим займалася, але я пішла в глуху оборону! Коли мені – будинок, робота, дитина, чоловік.

У мене така логіка була: якщо маму брат запросив, щоб допомагала з трьома дітьми, то й утримуй маму сам, а не на оренду губу розкочуй!

Мама і так з роботи звільнилася заради переїзду, щоб братова дружина могла працювати!

Мама по дому господарювала, та онуків доглядала. Брат і його дружина приходили додому на все готове, дітьми не займалися, з дітьми мама і в садок, і в школу, і на гуртки.

Брат маму одягав, годував, гроші на кишенькові витрати давав, комуналку за квартиру сплачував. Бо повинен був, коли умовив маму роботу покинути.

Окремої кімнати у мами не було, вона жила в одній із дитячих, разом із дитиною.

Прання, прибирання, приготування на шість осіб, прасування, покупка продуктів, школа, ясла-садок поруч із будинком, потім поїздка до логопедичного садка.

З ранку, виходить, мама вставала, дітей відводила, день по дому шаруділа, з уроками школяру допомагала, потім дітей із садків забирала.

Увечері брат та його дружина з роботи приходили, й гнали маму гуляти разом з усіма дітьми, бо вони втомлювалися, їм хотілося тиші.

За все це у мами було окреме ліжко, харчування із загального столу, одяг, та взуття за сезоном, та дві тисячі кишенькових грошей на місяць.

Пів року мама у брата прожила, брат у відпустку пішов, а мама до мене у гості приїхала. Брат зубами поскрипів, але гроші на дорогу дав.

Мама сама хотіла купити квиток, але я братові зателефонувала, та присоромила. Мама кишенькові гроші економила, привезла моїй дитині подарунки: пару іграшок, фрукти, всяку дрібницю, на кшталт кульок і фломастерів.

Погостювала мама півтора тижня і поїхала назад із дітьми сидіти. Я з мамою відправила іграшки для племінників. Грошей дала, щоб мати зайвий раз від чужої доброї волі не залежала.

Наступного разу мама змогла до нас приїхати лише за рік. Брат із дружиною та дітьми у відпустку зібрався, маму з собою не покликав.

Мама приїхала і привезла мішок іграшок! У дитини очі були, як блюдця, він навіть не повірив спочатку, перепитав, чи справді все це йому.

Я зробила фото дитини, бабусі, та купи подарунків. Виклала, та підписала, що бабуся так нудьгувала, що вирішила серед літа побути Санта Клаусом.

Ні брата, ні його дружини в друзях не було, альбом був доступний тільки для друзів. Але про бабусині подарунки вони все-таки дізналися! Від кого? Не знаю. Але хтось побачив, та злив інформацію!

Брат із родиною з відпустки повернулися, то мама до них знову приїхала. Місяця ще минуло після її приїзду, як фото з подарунками засвітилося!

Дружина брата одразу істерику влаштувала: на їхні гроші чужу дитину балують, фінансування мамі треба скоротити, хай за кожну копійку звітує!

Мама їй пояснювала, що більшість подарунків була куплена на мої гроші, які я їй дала під час її першого візиту. Частину, вона зі своїх кишенькових сплатила, бо накопичила небагато.

По суті, яке діло дружині брата, що дарує мама моїй дитині? Мама сумувала, рідко бачила, хотіла порадувати.

Дітям брата теж від матері різне перепадало: іграшки, солодощі. І теж з маминих кишенькових грошей!

Брат із дружиною погодився: раз мамі вистачає грошей, щоб мішками купувати моїй дитині іграшки, то грошей їй, мабуть, дають багато. Але не перестав мамі гроші підкидати.

Дружина брата почала чіплятися до чека, чим образила маму — мама така людина, що ніколи чужого не візьме! Вона від образи сказала, що більше по магазинах за продуктами не ходитиме.

У коридорі стояла тумба, гроші на продукти лежали там, мама брала скільки треба, здачу і чеки завжди туди складала.

І чіплятися дружина брата стала до такої фігні: ось за чеком зв’язка бананів вагою кіло двісті, а не схоже на кіло двісті!

Слово за слово, дружина брата оголосила, що користі від мами, як від козла молока, краще вона сама займатиметься дітьми, мамі пора додому! Мама почала збиратися, мені зателефонувала.

Брат приїхав додому, дружину заспокоїв, не полінувався, до магазину сходив, банани зважив. Все зрослося, кіло двісті, як у чеку!

Дружина брата навіть вибачилася, але мама була непохитна: додому, все, вистачить!

Я до приїзду мами в неї вдома прибралася, продукти купила, поїсти приготувала. З дитиною квартиру прикрасили, торт купили. Маму на вокзалі зустріли.

Вона була засмучена: півтора року всю себе віддавала, доглядала всіх, а їй у душу плюнули. Як ми мамі шукали роботу — окрема історія. Знайшли, мама працює!

З часом дружина брата все добре забула, маму брудом почала поливати: мама від них до мене все тягла, вони їй усі умови, а вона тільки й думала, де б і що урвати!

Нібито у її дітей іграшки пропадали, і вона точно знає, де іграшки опинялися – у моїй дитячій! Вона не соромлячись мені все це телефоном висловлювати, коли я братові дзвонила. Я насилу втрималася, щоб її не послати.

Дружина брата в положенні четвертою дитиною. Брат став часто мамі дзвонити, справами цікавитись, допомогу пропонувати.

Дружина брата матері повідомлення надіслала на день народження, з милим привітанням. Брат квіти надіслав із кур’єром. Зрозуміло, до чого всі ці рухи тіла!

Мама нікуди не поїде, хай їй хоч золоті гори пообіцяють! Дітей брата вона любить, посилки з подарунками їм надсилає, телефоном спілкується.

Коли з’явиться дитина, мама з’їздить у гості на кілька днів, але жити, та допомагати – не буде! Вже їздила, досить! Відплатили, нахаби, по повній!