– Мама образилася, – сказав тихо новоспечений чоловік. – Переживе! Їй треба звикнути, що тепер ти не її маленький хлопчик, а дорослий чоловік із дружиною! – Їй буде важко. – Їй доведеться! Або вона прийме правила, або ми з’їдемо

Настя сиділа за святковим столом у будинку батьків чоловіка та посміхалася гостям. Їх з Максимом весілля проходило у вузькому колі. РАЦС, вітання, фотографії. Тепер гуляння.

Свого житла молоді не мали, батьки нареченої жили в іншому місті, на ресторан витрачатися не захотіли. Тому свято влаштували тут, у просторій квартирі свекрухи.

Тамара Іванівна клопотала на кухні. Накривала стіл, розпоряджалася, командувала. Господиня у своєму будинку. Все має бути за її правилами.

Гості розсілися, почали їсти. Свекруха поставила перед Настею тарілку, наповнену до країв.

– Їж, їж. Ти ж худа зовсім.

Настя хотіла сказати, що просила небагато, але промовчала. Перший день. Не варто псувати свято.

Максим сидів поряд із дружиною. Тамара кожні п’ять хвилин зверталася до нього.

– Синку, подай салат.

– Максиме, принеси ще хліба.

– Максиме, налий дядьку Володі чарочку.

Він схоплювався, все виконував. Звичка. Двадцять шість років він був єдиним сином, головним чоловіком у будинку. Мати привчила його слухатись.

Настя поклала руку на руку чоловіка. Ніжно, по-жіночому. Тамара побачила та посміхнулася. Але очі лишилися холодними.

– Ну, вистачить ніжностей. За столом треба їсти, а не за руки триматися.

Невістка прибрала руку, відчувши “укол”. То була заявка на територію. Свекруха окреслила, хто тут головна жінка.

Застілля тривало. Гості їли, підносили тости, фотографувалися. Тамара розпоряджалася всім. Коли подавати гаряче, коли чай, коли різати торт. Максим допомагав матері, а не дружині.

Настя тільки спостерігала. Вона працювала менеджером у великій компанії, звикла бачити розставлення сил. І тут розклад був зрозумілий. Свекруха не збиралася поступатися позиціями. Син для неї ще маленький хлопчик, яким можна командувати.

Надвечір гості почали розходитися. Молоді втомилися. Хотілося піти до своєї кімнати, зачинити двері, побути вдвох. Але Тамара зупинила їх у коридорі.

– Максим, помий посуд. Я втомилася. І сміття винеси, там три пакети набралося.

Чоловік кивнув автоматично. Настя побачила, як він подався до кухні.

– А ти, Настюша, розклади подарунки та квіти по місцях. І на балконі приберись, там після підготовки безлад залишився.

Жінка завмерла. Ось воно. Свекруха навіть не спитала, чи втомилася вона. Просто роздала вказівки, як прислузі.

Максим уже стояв біля раковини на кухні, відкривав кран. Настя підійшла до нього, поклала руку на плече. Тихо, але твердо.

– Максе, почекай.

Він обернувся здивовано. Вона взяла його за руку, повела назад до кімнати. Тамара стояла в коридорі, дивилася з подивом.

Настя обернулася до свекрухи. Усміхнулася найдобрішою, найуспішнішою усмішкою.

– Тамаро Іванівно, я розумію, ви втомилися. Дякую вам за цей чудовий день. Але сьогодні наш із Максимом день весілля. Ми також дуже втомилися.

Свекруха спохмурніла.

– Ну то й що? Посуд сам себе не помиє.

– Звичайно. Давайте складемо весь брудний посуд у раковину, а завтра вранці, коли ми всі виспимося, я із задоволенням помию його сама, щоб звільнити вас від клопоту. А зараз ми з Максимом ідемо відпочивати. На добраніч.

Тамара відкрила рота, щоб заперечити. Але Настя вже вела чоловіка до кімнати. Двері зачинилися.

– Насте, що це було? – прошепотів Максим.

– Це називається встановлення правил. Твоя мама почала нахабніти, щойно ми приїхали з РАЦСу. Я поставила її на місце.

– Але ж вона образиться!

– Нехай. Я не збираюся бути прислугою у цьому будинку! І ти також! Ми чоловік та дружина. Сім’я. А твоя мати тепер родич. Коханий, шановний. Але не головна у нашому житті.

Чоловік сів на ліжко, потер обличчя руками.

– Вона все життя так командує. Я звик.

– А тепер відвикай! У тебе дружина. Я не терпітиму, щоб вона вказувала тобі, що робити. А мені роздає доручення, як хатній робітниці.

Максим мовчав. Настя сіла поряд.

– Я не проти допомагати по дому. Завтра помию посуд, приберу. Але не тому, що вона наказала. Атому, що я сама так вирішила. Відчуваєш різницю?

Він кивнув головою.

Наступного ранку Настя встала рано. Пішла на кухню. Посуд стояв у раковині немитий. Тамара сиділа за столом, пила чай. Мовчала, дивилася холодно.

– Доброго ранку, – сказала невістка.

Свекруха відповіла стримано.

Настя увімкнула воду, почала мити тарілки. Тамара спостерігала. Потім не витримала.

– Я думала, що ти вчора відмовилася допомагати.

– Я відмовилася допомагати вчора ввечері, коли ми з Максимом втомилися після весілля. Сьогодні вранці я виспалася та із задоволенням допомагаю.

– Різниця невелика.

– Величезна! Вчора ви наказали. Сьогодні я сама вирішила.

Свекруха підібгала губи. Невдовзі підвелася, пішла до кімнати. Настя продовжувала мити посуд. Спокійно, методично.

Максим вийшов на кухню за пів години.

– Мама образилася, – сказав він тихо.

– Переживе! Їй треба звикнути, що тепер ти не її маленький хлопчик. А дорослий чоловік із дружиною.

– Їй буде важко.

– Їй доведеться! Або вона прийме правила, або ми з’їдемо, як тільки накопичимо на орендовану квартиру.

Чоловік обійняв її зі спини.

– Ти крута, звичайно.

– Я просто знаю собі ціну. І не дозволю нікому, навіть твоїй мамі, поводитися зі мною, як із прислугою.

Наступний тиждень пройшов у напруженому мовчанні.Тамара була холодна, але ввічлива. Більше не наказувала – просила. З натягнутою усмішкою.

– Насте, не могла б ти сходити в магазин?

– Звичайно. Складіть список, що потрібно.

– Максиме, допоможи, будь ласка, пересунути шафу.

– Добре, мамо. Лише після роботи.

Вона зрозуміла, що прямі накази не працюють. Невістка не з тих, хто покірно підкорятиметься. А син тепер радиться із дружиною, перш ніж щось зробити.

За два тижні стався показовий момент. Тамара попросила Максима з’їздити до неї на дачу, привезти банки із консервацією. У суботу вдень.

– Мамо, не можу. Ми з Настею домовились у суботу піти у кіно.

Свекруха спохмурніла.

– Максиме, це важливо. Мені потрібні ці банки.

– Тоді поїдемо у неділю. Утрьох. Я допоможу тобі на дачі, Настя теж.

Жінка хотіла заперечити. Але побачила обличчя невістки. Спокійне, впевнене. І зрозуміла, що програла. Син вибрав дружину.

– Гаразд. У неділю так у неділю.

Настя посміхнулася.

– Чудово. Заодно подивлюся вашу дачу. Максим так багато про неї розповідав.

Вони поїхали в кіно. Тамара залишилася сама. Сиділа на кухні, пила чай. Думала.

Раніше син робив усе, що вона скаже без запитань. А тепер радиться з дружиною, ставить її інтереси вище за материнські.

Боляче? Так. Але що вдієш. Він виріс, тепер має свою сім’ю.

Жінка виразно зрозуміла, що вона прийме нові правила, або втратить сина зовсім. Невістка попалася не з тих, хто терпітиме тиск. Вона поставить ультиматум, і Максим вибере дружину.

Краще зберегти хороші відносини.

Через місяць молодята знайшли орендовану однокімнатну, та з’їхали. Квартира була невелика, але своя. Тамара допомогла із переїздом. Привезла посуд, постільну білизну.

На новосілля вона прийшла із тортом. Сіла за стіл, озирнулася.

– Затишно у вас.

– Дякую, – відповіла Настя. – Ми старалися.

– Тільки, шкода, що далеко від мене.

– Тамаро Іванівно, приїжджайте у гості. Ми завжди будемо раді, тільки попереджайте заздалегідь.

Свекруха кивнула. Зрозуміла натяк.

Вона допила чай, зазбиралася йти. На порозі обернулася.

– Насте, ти правильно зробила тоді, першого дня. Інакше, я б тебе затюкала, якщо чесно.

Невістка посміхнулася.

– Знаю. Але я не з тих, кого можна затюкати.

– Бачу. Бережи мого сина.

– Обов’язково.

Тамара пішла. Настя зачинила двері, притулилася до них спиною. Максим обійняв дружину.

– Ти молодець. Мама тебе шанує.

– Тому що я не дозволила їй мене не шанувати. З першого дня. Якби я тоді, у день весілля, побігла мити посуд за її наказом, все було б інакше.

– Так. Ти перетворилася б на прислугу.

– Саме так. А я – дружина! Рівна! І твоя мама мала це зрозуміти відразу.

Чоловік поцілував її.

– Я радий, що ти така.

– Я теж.

Настя посміхнулася і подумала, що іноді треба поставити людину на місце відразу. Щоб потім не довелося боротися роками.

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Підписуйтеся на сторінку, щоб не пропустити нові публікації. Дякую за вподобайки!