Мама піддалася скигленню сестри та заскокам її чоловіка, переписавши на зятя одну третину квартири, що належить їй

Мама піддалася скигленню сестри та заскокам її чоловіка, переписавши на зятя одну третину квартири, що належить їй. Власницею ще двох третин є вона сама.

Я не розумію, як вона взагалі могла до такого здогадатися. Хоча, чесно кажучи, навряд вона сама додумалася, її просто продавили на таке рішення.

Звичайно ж, мені воно зовсім не подобається, тому що свого часу мого чоловіка мама навіть тимчасово прописати відмовилася, посилаючись на те, що якщо ми розлучимося, то їй потім із папірцями бігати.

Мабуть, перспектива, що розлучиться сестра і мати може залишитися без своєї квартири, нею зовсім не розглядається. Хоча, якщо брати до уваги мамине ставлення до молодшої дочки, я не здивована.

До сестри мама завжди мала особливу любов і ніжність. Батько наш появу доньки вже не бачив, тому сестра з дитинства вважалася обділеною батьківською любов’ю.

Мені на той момент було сім років, я за татом сильно сумувала і мамина підтримка була б не зайвою, але вона зовсім розчинилася в турботі про сестру.

Отак з того часу і повелося – я якось сама по собі, а мама при сестрі. Це не думки скривдженої дитини, це все помічали навіть друзі родини.

Я це вже переросла, я навчилася жити із таким ставленням. Знала завжди, що сестра може вмовити маму на все, що мені навіть і не снилося. Улюбленій дочці вона майже ніколи не відмовляла.

Заміж я вийшла раніше за сестру. Чоловік у мене був не місцевий, винаймав квартиру, де ми й жили після весілля. І все було добре, тільки чоловікові потрібна була тимчасова прописка, щоб вирішити деякі питання.

Господарі орендованого житла робити це відмовилися, навіть гроші їх не зацікавили. Побоювалися, що ми зможемо їх обдурити та якимось чином позбавити житла.

Тоді я звернулася до мами, прохання невелике. Зробити для чоловіка рідної доньки тимчасову прописку – це ж просто, але мама чинила опір.

Заявила, що ось ми з чоловіком розбіжимося через місяць-другий, а їй потім бігати з документами, щоб, не дай боже, нічого не сталося.

Ніякі вмовляння та доводи на неї не діяли, вона твердо стояла на своєму. У мене частки у квартирі не було, тому я не могла нічого вдіяти.

Проблему ми вирішили, але осад залишився, хоча всі намагалися вдавати, що ми до неї не зверталися, а вона нам не відмовляла.

Рік тому одружилася моя молодша сестра. Зять там діловий, заявив, що жити на оренді та накопичувати на іпотеку довго, тому житимуть вони у тещі.

А мама тільки й зраділа, що її кровиночка нікуди від неї не з’їде. Стали вони жити втрьох у маминій квартирі.

Вже не знаю, як вони там розбиралися з комуналкою, їжею та іншими витратами, але я знаю точно, що зять завжди все рахує до копієчки та своєї вигоди не проґавить.

Ось і в маминій квартирі він зиску не змарнував. Примудрився вмовити дружину, а та тещу, що треба було б частину квартири відписати на зятя.

Аргументи, звісно, ​​чудові. Типу, він робить там ремонти, старається привести до ладу житло, витрачає час і сили, тому буде чесно відписати йому частину квартири.

– Він тут живе, ремонт робить, все чесно, – заявила мені мама, коли я про це дізналася.

Я мамі пояснюю, що вона здуріла, якщо зробила це. Справа навіть не в тому, що мені спадщини менше дістанеться. Я на неї й не розраховувала, бо майже на сто відсотків впевнена, що й так усе відійшло б сестрі.

Але вона сама може потрапити у халепу. Зараз зять заявить, що хоче продати свою частку і що тоді мама збирається робити?

Я її одразу попередила, що коли почнуться проблеми, а я в цьому чомусь впевнена, до мене за допомогою може не звертатися, то була її дурість.

Ну і за себе прикро, звісно. Заради сестри мама вкотре пішла на щось більше, ніж заради мене.