Мама почала випивати дуже давно. Я сподівалася, що це колись закінчиться, вірила, що вона зможе впоратися з цим. Зараз, коли це триває близько 10 років, а може й більше, я просто не вірю, що спиртне колись зникне з її життя

Мама почала випивати дуже давно.
Я сподівалася, що це колись закінчиться, вірила, що вона зможе впоратися з цим.
Зараз, коли це триває близько 10 років, а може й більше, я просто не вірю, що спиртне колись зникне з її життя.

На жаль, вона поставила на перше місце свої слабкості, вона не допомагала мені (так, не зобов’язана, але у шкільні роки було особливо важко), не підтримувала, не виявляла свого кохання.

Ми з бабусею шукали її містом. Вона не з’являлася тижнями. А мені так хотілося відчути це материнське кохання! Так хотілося, щоб мама стала моїм другом, щоб вона почала нове життя, але її залежність виявилася сильнішою.

Я не заздрила іншим людям, але коли я бачила, як деякі мої знайомі ставляться до своїх батьків, то була вкрай здивована – грубо розмовляють, просять дорогі речі, поводяться агресивно. Я не розуміла, чому такі різні сім’ї, діти і їх стосунки з батьками. Мені хотілося, щоб і в мене була сім’я – моя опора і підтримка. Будинок, де тебе люблять і чекають.

Я вдячна своїй подрузі та всім, хто зустрівся на моєму шляху, хто допоміг словом та ділом. Тоді я відчула, як це перебувати в сім’ї, хай і не своїй.

Батьки розлучилися, коли мені було чотири роки. Батько не з’являвся в моєму житті, я теж не прагнула його шукати. Може, це й неправильно, але в мене була гордість, образа, розчарування.

Нині мені 25, з мамою я не живу. Усі мої спроби поговорити з нею ні до чого не привели. Переживши багато неприємних моментів, я намагалася її пробачити в душі, всупереч тому пеклу, яке діялося, і триває досі.

Коли аналізувала, то дійшла висновку, що мама нещасна по-своєму, їй погано, гірко вона залежна. Вона не випиває за зачиненими дверима будинку, вона ходить районом, спілкується з алкоголіками. І мені здається, що тим самим вона не тільки робить гірше собі, але й мені, показуючи знайомим, у якому вона стані.

Мені боляче, що так склалося. Що більшу частину життя, я намагаюся подолати ці труднощі, хоча розумію, що в цій ситуації багато залежить від бажання самої людини.
Просто чим далі, тим більше я розумію, що це мій хрест. Вона руйнує не тільки своє життя, але і здоров’я. І відповідальність по догляду за нею ляже на мої плечі.