Мама потай здала мою квартиру, назбирала боргів і тепер вдає, що її це все не стосується

Не було в мене з мамою близьких стосунків, не треба було й намагатися їх налагодити. Люди не змінюються, щоб вони самі про себе там не говорили.

Мама все життя думала тільки про себе, з чого я подумала, що вона на старість вирішила змінитися? Тепер виплачуватиму борг за комуналку і перероблятиму ремонт. Чудова плата за мою дурну довірливість.

Все дитинство я проводила то в однієї бабусі, то в іншої. Тата не стало, коли я ще пішки під стіл ходила, а мама завжди десь пропадала.

Бабуся казала, що вона працює десь вахтами, щоб мене забезпечувати, але мені здається, що вона просто старанно уникала зайвих обов’язків. Наприклад, виховання дочки.

Мама у місті з’являлася рідко. Приїде, привезе мені якийсь непотрібний сувенір, посвариться з бабусею і знову поїде.

Коли мені стукнуло дванадцять, вона перестала навіть приїжджати. Бабуся нічого не говорила, а я не питала.

Мама була надто болючою для мене темою. Вже потім я дізналася, що вона вийшла заміж десь у сусідній області. Нова сім’я моєї присутності не передбачала.

Коли я закінчила школу, мама повернулася до нашого міста, мабуть, із заміжжям не склалося. Бабуся хоч і казала, що бачити її не хоче, але все одно пустила її до себе.

Через це ми сильно з нею тоді посварилися. Я вважала, що бабуся мене зрадила, коли прихистила жінку, яка мене народила і покинула.

З роками сварка залагодилась, остаточно ми помирилися після похорону бабусі з боку тата. У моєму житті стало на одну близьку людину менше, а в мене і так їх було мало.

Я переїхала у квартиру, яка мені залишилася у спадок. Коли я ходила в гості до бабусі та бачила там маму, вона намагалася спілкуватися зі мною, ніби все нормально, і не було цієї величезної прірви між нами.

Мені розривала мозок така її поведінка. Коли я одного разу розлютилася і стала кричати, що вона мене кинула, проміняла на когось, мама спокійно відповіла, що я просто надто маленька, щоб щось зрозуміти.

З того моменту я перестала ходити туди. Бабуся сама їздила до мене, чи ми десь гуляли. Вона часто заводила розмову, що я даремно так на маму злюся, вона просто теж хотіла бути щасливою, але не знала, як правильно цього досягти. Для мене це було слабке виправдання.

Але коли бабуся сильно захворіла, буквально перед її смертю, вона попросила мене пообіцяти їй, що я помирюся з матір’ю заради неї. Я пообіцяла, а потім бабусі не стало і порушити обіцянку я вже не змогла б це було б зрадою.

Мама теж почала робити якісь кроки мені назустріч, ми потроху спілкувалися. За півтора року я почала танути, мама вже не здавалася мені жахливим монстром.

Кілька разів мама навіть просила вибачення за моє дитинство, говорила, що зараз багато вже переоцінила, але виправити вже не може. Це було приємно.

Мені здавалося, що мама змінилася, їй стало важливо, щоб у мене, її дочки, все було гаразд. Вона сама про це неодноразово говорила. А мені так хотілося в це вірити, адже крім мами в мене не залишилося жодної рідної людини.

Коли пів року тому мені запропонували поїхати у тривале відрядження з подальшим підвищенням, я не вагалася жодної хвилини. Роботу я люблю свою, підвищення було б до речі. Я погодилась.

Ключі від своєї квартири я залишила про всяк випадок мамі. Ну, а кому ще? Квітів у мене немає, тварин теж, але шість місяців – великий термін.

Чи мало якісь побутові проблеми можуть виникнути. Мама погодилася придивитись за квартирою, і я зі спокійною душею поїхала у відрядження.

За ці пів року ми з мамою телефонували нечасто. Було багато роботи та плюс ще різниця в часі. Але щоразу мама говорила, що з квартирою все гаразд, говорила, скільки скинути їй, щоб вона сплатила за комуналку, питала, коли я приїду.

Те, що мама весь цей час брехала мені, я зрозуміла вже з порога. У квартирі страшенно смерділо цигарками, хоча я не палю.

Порядок начебто був наведений, але в коридорі чимось обідрали шпалери, у туалеті тріснула одна з плиток на підлозі, в кімнаті стояв задушливий застарілий запах тютюну. Він йшов, як мені здавалося, від усього навіть від стін.

Мама, у якої я пів години тому забирала ключі, слухавку не брала. Я не знала, що думати.

Довелося відкласти відпочинок та зайнятися прибиранням, бо в такій атмосфері я не могла перебувати. Довелося навіть клінінг викликати, щоб вони почистили меблі, щоб перестало смердіти.

Минуло кілька днів, а мама все не брала слухавку. Правду мені відкрила сусідка, яка була дуже рада моєму поверненню і прийшла лаятись, але побачивши мої квадратні очі просто розповіла, що там відбувалося.

Виявляється, моя квартира всі пів року здавалася подобово. Мама вирішила заробляти гроші, поки є така можливість.

– Іноді нормальні люди приїжджали, а іноді такі, що ми всю ніч із різних номерів викликали поліцію. Жах якийсь! Усі намагалися твою матір підстерігати, але вона швиденько прошмигне і все, – скаржилася сусідка.

Коли до мами набридло додзвонюватися, я вирішила до неї з’їздити. Вона мене навіть у квартиру не пустила. Спілкувалася через ланцюжок на дверях.

Заявила, що нічого страшного не сталося, квартира на місці, а якщо я її тиранитиму, то вона поліцію викличе. Я була в такому шоці від її поведінки.

А вчора я витягла із поштової комірки квитанції за комуналку. Мама не заплатила жодного разу, хоч я щомісяця відправляла їй на це гроші.

Питання, куди вона їх поділа, навіть не стоїть. Краще б я тоді з нею не зближувалась, зараз було б не так боляче. Чорт із ними, з грошима, зароблю, але навіщо вона зі мною так?

Використала, вигоду свою здобула і викинула знову. Мені вже майже тридцять років, а таке відчуття, що я повернулася у дитинство і мене покинула мама.