Мама розпродає квіти з дачі чи не оберемками, а нам навіть маленький букетик для вчителя пошкодувала

Скільки пам’ятаю свою маму, вона завжди захоплювалася квітництвом, тому дача завжди оточена кущами троянд, гладіолусами, ліліями та іншими строкатими квітами.

Цього року вона також вирощувала різні квіточки на ділянці, але вже не просто так, а на продаж – між іншим, я й підказала цю ідею. Тепер розумію, що дарма. Просто так збіглося, що моя донька йде в перший клас і, звичайно, з такої нагоди знадобиться букет для її вчительки.

І ось, я вважала логічним не витрачатися в магазині, а скласти симпатичний букетик із квітів із маминої дачі. Тим більше я їй допомагала їх поливати, підрізати та удобрювати.

А тому думала, що жодних проблем із цим не буде, але помилилася. Коли я, була на дачі, обмовилася про свої плани зрізати п’ять-сім квіточок, мама на мене аж шулікою подивилася.

– Як тобі таке могло на думку прийти! Ці квіти мене, можна сказати, годують! А ти, мабуть, хочеш, щоб я з голоду померла! – фиркнула мама.

Ну і дурість сказала мама про “голодну смерть”. Вони з татом поки що працюють, хоч і не з тією силою, що ще 10 років тому, але їм загалом вистачає на життя.

Потім мама з виглядом великої ласки запропонувала купити у неї гладіолуси та лілії, що мені сподобалися. Але ж це абсурд вимагати гроші з власної доньки, яка, повторюся, регулярно допомогла їй!

Однак мама знайшла цьому пояснення – я ж безкоштовно відпочивала у неї на дачі, тож маю приносити хоч якусь користь. Ах, ось воно що!

Чому я одразу не здогадалася, що мама кликала мене на дачу як безкоштовну робсилу? Та й “відпочинок” там був дуже умовним. По-справжньому відпочивала лише дочка.

А я, крім квітів, ще й грядками займалася. Їх не так багато, але все ж таки. До того ж мама не соромилася просити допомоги у мого чоловіка по “чоловічих” справах.

І він не відмовляв, хоча жодного відношення до цієї дачі не має. Чесно косив траву, ремонтував дах, бо розумів, що крім нього ніхто цього не зробить.

У мого тата хворі ноги, тому він не особливо може займатися дачею, якщо тільки зовсім по дрібним справам. І він дуже вдячний нашій родині, що, в принципі, приїжджаємо.

Адже у багатьох їхніх друзів діти взагалі забули про існування батьків, як тільки “випурхнули з гнізда”. Проте мама з недавнього часу не поділяє батькової подяки.

Інакше я не можу пояснити, чому вона так некрасиво повелася і забула, хто саме запропонував продавати квіти сусідам і друзям. А що? Перед Днем знань завжди є великий попит на квіти. А у мами вони вийшли б дешевше, ніж у магазинах, бо їй не треба витрачатися на оренду.

До того ж більшість її знайомих не мають квітників, а тому великий попит на мамину “продукцію” був забезпечений. Звісно, ​​у її випадку такий “бізнес” живе максимум два-три дні, але гроші, навіть невеликі, ніколи не бувають зайвими.

За рахунок такого підробітку мама, наприклад, змогла б дозволити собі купити сукню, про яку так давно мріяла. Після моїх слів мама з ентузіазмом взялася за справу, зателефонувала друзям, дала оголошення в чаті свого будинку і встигла непогано заробити.

Адже багато покупців забирали квіти величезними оберемками. І, як на мене, такий успіх і закрутив мамі голову. Хіба стане адекватна людина змішувати товарно-грошові та сімейні відносини? І взагалі, я ж у неї не всі квіти збиралася забирати, а лише кілька штук.

Але мама непохитна: вона багато сил вклала в цей свій квітник, тому має повне право на винагороду за таку виснажливу працю. Не смішіть мої капці! Мати завжди займалася розведенням квітів і, за її словами, отримувала від цього величезне задоволення. І я завжди була напохваті.

А тут раптово її хобі перетворилося на тяжку працю. Ну так, яку тільки відмовку не вигадаєш, коли тебе починає з усієї сили душити жаба. Добре, що моя донька не чула цього скандалу, оскільки залишилася вдома з чоловіком.

До школи ми вже все закупили. Потрібні лише квіти – їх не візьмеш дуже заздалегідь, до підйому цін. Вони ж просто зав’януть на день “ікс”.

Мама цим своїм вчинком створила мені величезний головний біль, хоча раніше жадобою наживи не страждала. Навпаки, прагнула допомогти – не грошима, то домашньою консервацією.

Однак ми допомогою моїх батьків ніколи не зловживали. А зараз так склалися обставини, що на купівлю одягу та рюкзака для доньки пішло чи не пів зарплати чоловіка.

Я поки що сиджу без роботи, бо ще в березні потрапила під скорочення і нового місця не знайшла. Так що купівля квітів зараз нам влетить у копієчку.

Мама в курсі нашого фінансового стану, але тільки розводить руками – самі винні, треба було краще планувати покупки. А ми й планували, але зараз навіть із величезними знижками одяг, у тому числі дитячий, стоїть ого-го – втім, як і решта.

До речі, тато пробував поговорити з мамою щодо її вчинку з квітами, але вона не захотіла нічого міняти – мовляв, або купую, або їду ні з чим. Я обрала другий варіант і вирішила з’їздити на квіткову базу, де можна знайти квіти бюджетніші.

Там, звичайно, все не так гарно, як у мами, але іншого виходу вона не залишила мені. Батько хотів виділити мені грошей на нормальний букет, але я відмовилася. Не він же пожалкував мені кілька квіточок. А мамина витівка їй же боком і вилізе. Відтепер повністю сама доглядатиме за своїм квітником і грядками.