Мама шість років тому вийшла заміж, п’ять із них я з нею не спілкуюся. Причина в її новому чоловікові – такого чоловіка, який розмірковує про жінку як про річ або якогось домашнього вихованця, я ніколи не зустрічала. Мені раніше здавалося, що такі мужики вимерли як вид ще років сто тому. А мама дедалі сильніше підпадає під його вплив

Мама шість років тому вийшла заміж, п’ять із них я з нею не спілкуюся. Причина в її новому чоловікові – такого чоловіка, який розмірковує про жінку як про річ або якогось домашнього вихованця, я ніколи не зустрічала. Мені раніше здавалося, що такі мужики вимерли як вид ще років сто тому. А мама дедалі сильніше підпадає під його вплив.

Мене мама народжувала у дев’ятнадцять років “для себе”. Тобто заміжня вона не була, у мене в графі батько – стояла рисочка, жили ми з мамою вдвох. Нам було й так добре, принаймні мені, але я була не проти, якби мама спробувала налагодити особисте життя. Мама цього не робила.

Не знаю, чи були в неї взагалі стосунки після моєї появи. Але додому вона нікого не водила, сама ніде ніколи не пропадала, а всі сили та засоби витрачала на моє виховання. Для свого віку вона була дуже відповідальною.

Але коли мені стукнуло п’ятнадцять років, у нашому житті з’явився Вадим. Мама з ним разом працювала, закрутилися якісь стосунки. Мама червоніла, як школярка, я такою її жодного разу до цього не бачила. Вона почала бігати на побачення, а потім запитала, як я поставлюся до того, що ми переїдемо жити до Вадима.

До цього я бачила маминого залицяльника всього кілька разів. Мені він здавався якимсь зарозумілим, але особливо поганого враження не склалось. Я не надто хотіла кудись переїжджати, намагалася переконати маму, що я вже досить доросла, щоб жити у квартирі одна, але мама була непохитна. Сказала, що ми їдемо разом, або ніхто нікуди не їде. Довелося погодитись, бо я хотіла, щоб у мами склалося особисте життя.

Ми переїхали до Вадима, у нього теж була двокімнатна. Мені віддали окрему кімнату і перші кілька місяців все йшло наче непогано. Зі мною він майже не спілкувався, але я з цього приводу не страждала. Головне, що мати була щаслива.

Мені було вже шістнадцять років, коли вони одружилися. Одинадцятий клас, випускний рік. Іспити та купа нервів і страхів, до того ж зросло навантаження у школі. А тут ще й весілля мами, після якого ставлення Вадима до неї та до мене почало змінюватися не на краще.

– Дві баби вдома, а вечерю ще чекати доводиться!
Мама намагалася пояснити, що вона сама тільки-но прийшла з роботи, але ці нюанси його не цікавили.

– А ця здоровуля не могла приготувати після школи? Яка підготовка? До якого вступу? Навіщо бабі взагалі освіта? Їй треба вчитися їсти готувати та дім у чистоті тримати, а не оцим всім страждати.

Градус конфліктів зростав. Вадим влаштовував мамі скандали, бо вона нафарбувалася на роботу, хоча вона й до цього фарбувалася, що забула щось зробити, що він сказав, заборонив спілкуватися з подругами, бо “вони погано впливають”. Жорсткий аб’юз по всіх напрямках.

Мені теж діставалося, але рідше. Мною він теж постійно матір дорікав, бо заробляв більше мами.
– Я тебе і твою дочку годую, одягаю, а ти мені ще суперечити зібралася? Та ти вдячна мені маєш бути!

Доводив маму до сліз, до істерики, а потім приходив із квітами, говорив покаяні промови, стояв навколішках, просив вибачення. Вона прощала.

Я кілька разів просила її покинути цього Вадима, адже видно, що він ненормальний, але мама тільки сумно посміхалася і казала, що коли я виросту, то зрозумію, що у дорослому житті все дуже складно.

Наша з мамою квартира після переїзду почала здаватися, а гроші повинні були накопичуватися на моє навчання, тому що університет, куди я хотіла вступати, був дуже популярний і пробитися на бюджет було чимось нереальним. Я, звичайно, збиралася спробувати, але шансів було мало.

Так і сталося – на бюджет я не пройшла. Коли постало питання про оплату, мама опустила очі, а Вадим заявив, що якщо я така тупа, що не змогла сама вступити, то не треба мені вчитися.
– Місце баби біля плити, то і гроші витрачати не треба. Вийдеш заміж, народиш, будеш чоловіка задовольняти – для цього освіта не потрібна. А грошам вже знайшлося найкраще застосування.

Після цієї розмови я наговорила Вадиму різного, зібрала речі та пішла. Мені потім було сказано, що я невдячна, мамі за мене соромно, і я маю попросити вибачення перед її чоловіком, бо він мене утримував. Я відмовилася, а мама тоді сказала, що поки я не перепрошу, нам нема про що спілкуватися.

Ось вже п’ять років я не спілкуюся з мамою, тому що вона все сильніше підпадає під вплив Вадима. Вона вже тоді почала говорити його фразами, також реагувати, як відреагував він. Це дуже боляче, адже маму я люблю, але спілкуватися з нею неможливо. Вона так боялася втратити чоловіка, що пожертвувала навіть мною.