Мама вигадала, як відселити мою сестру з дитиною, але нас з чоловіком такий варіант не влаштовує

Мама вдає, що не розуміє, що ж нас не влаштовує в її пропозиції. А нас не влаштовує буквально все, бо єдина людина, яка виграє від цього, це моя сестра.

Вона, за задумом мами, отримує для свого проживання окрему однокімнатну квартиру з усіма зручностями, а ми з чоловіком зі свого окремого житла повинні переїхати до мами.

Аргументи, звісно, ​​не витримують жодної критики. Мама наголошує на тому, що ми все одно хотіли розширюватися, а яка різниця, де збирати гроші – у неї вдома чи в себе.

Але для нас різниця суттєва. До того ж невдалий досвід спільного проживання з моєю мамою у нас вже є. Тоді вона була зовсім нестерпна, тому нам довелося з’їхати набагато раніше, ніж закінчився ремонт.

Квартиру ми купили одразу після весілля. Були свої накопичення, плюс подаровані на весілля гроші – і ось ми володарі іпотечної однокімнатної.

Поки там був ремонт, ми попросилися жити до моєї мами. Сестра тоді вже теж була заміжня, жила у чоловіка, а мама одна у двокімнатній.

Мамі явно ідея не сподобалася, але вона нас пустила. Щоправда, доклала всіх зусиль, щоб ми не відчували себе як удома. Вічно чіплялася і скандалила з будь-якого приводу.

Щоб зберегти нерви, ми з чоловіком з’їхали до квартири, коли там ще повним ходом йшов ремонт. Краще жити на валізах і в пилюці, ніж щодня вислуховувати скандали.

Кредит ми погасили швидко і почали думати про те, що нам необхідно розширювати квартиру. Ми хотіли дитину, але наша квартира була надто маленькою для трьох.

Поки дитина маленька, ще туди-сюди, але діти швидко ростуть. Тоді малюку потрібна буде своя кімната, а отже потрібно потурбуватися про покупку просторішої квартири.

Вирішили, що не будемо продавати однокімнатну. На перший внесок накопичимо самотужки, переїдемо в нову квартиру, а цю здаватимемо. Під час декрету гроші зайвими точно не будуть.

Поки ми планували, сестра встигла розлучитися з чоловіком і разом з дитиною повернутися до мами, від чого та явно не зраділа.

Сестра вдалася характером у маму, тому скандалили вони щодня, через все поспіль. Маленька дитина, у якої почали різатися зубки, додавала всієї цієї вакханалії додаткове напруження.

Мама почала думати, як виправити ситуацію, адже якщо спочатку була надія, що це тимчасовий захід, то після офіційного розлучення такої надії вже не залишилося.

І мама придумала. Вона запропонувала нам, щоб сестра переїхала жити в нашу квартиру, а нам перебратися до неї, адже ми не такі скандальні та галасливі, як її нинішні співмешканці.

– Яка вам різниця, де збирати гроші? Будете чудово продовжувати робити це в мене, – вмовляла вона нас.

Але мене такий варіант не влаштовував. У нас на нашу квартиру зовсім інші плани. Сестра явно не платитиме орендну плату, дай боже, якщо закриватиме комуналку.

До того ж переїжджати назад до мами немає жодного бажання ні в мене, ні в чоловіка. Ми вже маємо невдалий досвід. Повторювати не хочеться.

Зрозуміло, що цього разу мама буде стриманіша, але характер є характер, його так просто не зітреш, і скандали все одно відбуватимуться.

Відмовилися ми від маминої пропозиції. Нехай вони з сестрою самі розбираються, як житимуть далі, а нас не вплутують у цю історію.

Але мама досі не змирилася з відмовою і продовжує вмовляти, тиснути на жалість та обіцяти просто шоколадні умови спільного проживання. Як їй взагалі нахабства вистачає нам таке пропонувати? І ще вистачає нахабства ображатися на нас!

Чому ми маємо вирішувати проблеми двох дорослих людей?

Щоб вона не запропонувала, наша відповідь не зміниться. Ми свої проблеми вирішуємо самі, ось хай і вони їх теж вирішують.
А вони й вирішили – припинили спілкуватися з нами! Наче ми від цього щось втратили. Ох і цікаві жінки.