Мама вирішила кардинально змінити життя. Ні з ким не порадилася, нас із сестрою підвела, а тепер не розуміє, чому ми скривджені

Мама у свої майже шістдесят років вирішила кардинально змінити своє життя. Взагалі, це особиста справа кожного, але мама наобіцяла нам, ми з сестрою на неї розраховували, а вона махнула хвостом і тільки ми її й бачили. Тепер минуло два роки, а мама все не розуміє, чому це доньки на неї скривджені.

У мене є мама та рідна сестра. Тата не стало п’ять років тому, дуже довго і тяжко хворів.

Ми із сестрою вже дорослі, їй тридцять два роки, мені двадцять дев’ять років. У нас вже свої сім’ї та діти. Але ми завжди намагалися підтримувати стосунки та допомагати одна одній.

Маму намагалися не чіпати зайвий раз, тому що вона за минулі пару років догляду за батьком, що хворів, витратила багато душевних сил, а його втрата її мало не добила. Ми її відвідували, намагалися розповідати лише радісні новини, але в нас самих із цим було туго.

Але коли сестра сказала, що чекає дитину, мама ніби ожила. Стала жваво цікавитися її самопочуттям, пожурила, що сестра так негативно ставиться до цього.

– Та ми з чоловіком хочемо дитину, але куди нам зараз? Свого житла немає, винайти, накопичувати на іпотеку, а тут я ще в декрет піду, – журилася сестра.

Мама тоді й запропонувала сестрі із чоловіком переїхати до неї. Це явно краще, ніж винаймати житло.

– Ви так бодай зможете зберегти те, що вже встигли накопичити. А так це все проїсться швидко, весь труд нанівець. Живіть зі мною, поки на своє житло не накопичите, – переконувала мама, але сестра і сама була вже згодна на її пропозицію. Це був вихід із такої важкої ситуації.

У мене згодом теж все налагодилося, я змогла поміняти роботу, і після появи племінниці ми з моїм чоловіком узаконили стосунки. Пишного весілля не робили, але все одно посиділи чудово.

Коли дочці сестри було два роки, я теж опинилась в положені. Планувалося, що я в декреті відсиджу три роки, тому що ситуація дозволяла – чоловік добре заробляв, квартира була своя, чому б і не посидіти з дитиною.

Фірма чоловіка збанкрутувала, і йому терміново довелося шукати нову роботу. Знайти-то він її знайшов, але ось зарплата там була істотно нижчою від того, що було.

Грошей стало банально не вистачати. Я почала шукати якісь підробітки вдома, але з дитиною на руках багато не вдавалося попрацювати.

Мама про нашу ситуацію знала і сама запропонувала вихід.

– У сестри дитина в садок ходити почала, тому я можу з другою внучкою тепер допомогти. Давай виходь на роботу, а я вже придивлюся за малюком.

Звичайно ж, я погодилася. Це було найболючіше рішення в ситуації, що склалася. Мама сиділа з онукою, а я вийшла на роботу.

І от коли все у всіх начебто стало налагоджуватися, мама оголошує, що продає свою квартиру і їде на південь, ближче до моря. Знахабніли всі – і я, якій вона обіцяла досидіти з онукою до садка, і сестра, якій мати обіцяла, що вони зможуть у мами жити доти, доки на свою іпотеку не накопичать.

– Я для вас і так зробила дуже багато. Грошей на іпотеку ви накопичили, скільки там – це не моя справа, я вам можливість дала. Як і в тебе з чоловіком був час виправити своє фінансове становище. А тепер хочу пожити для себе.

– А нічого, що ми частину грошей із накопичень витратили на ремонт у квартирі, яку ти зараз продаватимеш? – кричала сестра.

Судячи з маминої реакції, їй було байдуже. Вона продовжувала гнути свою лінію та дала сестрі з сім’єю місяць на переїзд. Їм довелося спочатку переїжджати на оренду, потім брати іпотеку на менш вигідних умовах, тому що тягнути часу не було.

А нам із чоловіком довелося екстрено звати до себе на допомогу свекруху, яка жила зовсім іншій області. Та взяла декрет і сиділа з онукою до садка, зрідка їздила побачити чоловіка.

Мені ж на роботі ясно дали зрозуміти, що якщо я повернуся назад у декрет, то можу відразу починати шукати нове місце. Ми впоралися, і зараз і у нас із чоловіком, і у сестри все йде добре. Діти ростуть, іпотека сплачується, роботу працюємо.

З мамою ніхто з нас спілкуватися не хоче, а вона намагається зрозуміти чому. А як пояснити дорослій людині, що свої обіцянки, від яких залежать інші люди, треба виконувати? Ніяк.

А сама вона цього не розуміє. І далекі родичі, які після переїзду мами на південь з нею почали дуже дружити, вважають, що ми використовували матір, поки була потрібна, а тепер просто викреслили її зі свого життя. Та ні, це вона нас викреслила.