– Мама з нами на машині хоче. – Я теж багато чого хочу. Ти їй сказав, що ми поїдемо в кіно, сам і розбирайся з її хотілками

– Мама з нами в кіно хоче, – сказав чоловік.
– Нехай приїжджає до торгового центру на початок сеансу. З нами Вітя поїде, я ще вчора квитки нам купила всім.

– Мама з нами на машині хоче.
– Я теж багато чого хочу. Ти їй сказав, що ми поїдемо в кіно, сам і розбирайся з її хотілками!

У мого дванадцятирічного сина є найкращий друг, вони дружать із першого класу. Якщо сім’я Віті їде до цирку, на майстер-клас, на шашлики, чи ще кудись, то батьки Віті часто запрошують Рому з собою.

Якщо я вирішую звозити сина кудись, то ми часто беремо з собою Вітю. Чоловік то працює, то йому ліньки з дому виходити, тому частіше, тільки я їжджу розвіюватися з хлопчиками.

Але, якщо чоловік збирається з нами, то йому обов’язково треба проговоритися матері, що планується поїздка кудись, і починається плач свекрухи.

Їй треба, щоб її забрали від під’їзду, квитки та їжу сплатили, а потім доставили додому. А машина у нас у сім’ї лише у мене.

І я, як би, заміж вийшла, а не підписала у РАГСі зобов’язання, що буду особистим шофером матері нареченого.

Я фізично не можу перебувати в машині зі свекрухою. Їй то жарко, то холодно, то музика не та, то я плетуся гірше за черепаху, то мчуся, подібно вітру…

Ще, в неї зайва вага. І вона любить махати руками. Одного разу я мало не потрапила в аварію, вона сиділа на передньому пасажирському сидінні, й так активно жестикулювала, що заїхала мені по руці.

Під час поїздки я зупинилася, пересадила свекруху назад і поставила її перед фактом, що спереду вона більше не буде їздити.

Тому, й не беремо її з собою, якщо Вітя з нами, бо місця їй не вистачить. Якщо місце в машині є, все залежить від настрою.

У кіно свекруха не поїхала. Сказала, що якщо нам чужа дитина важливіша за неї, то Бог нам суддя. Чоловік одразу почав матір заспокоювати, казати, що це не так. Я б посперечалася!

Батьки Віті – чудові люди. Ми за час, поки дружать наші діти, стали добрими знайомими. Вітя і Рома добре навчаються, вчителі на їхню поведінку не скаржаться.

Уроки вони роблять разом, чи в нас удома, чи до Віті йдуть. Я дуже рада, що у сина такий добрий друг.

І реально, друг сина для мене набагато важливіший за свекруху. У свекрухи є син, нехай носа їй і підтирає. Я тут яким боком?

Звозити дітей у кіно, заразом прихопивши із собою чоловіка, це одне. І зовсім інше, коли свекруха закочує тягнутися з нами на всьому готовенькому.

Хоче в кіно — хай синові дзвонить, хай ідуть у кіно удвох, ніхто їм не заважає. Ні, треба обов’язково з нами напрошуватись. Зайнятися їй нема чим?

Я у свекрухи завжди погана. ЇЇ син не може рідну матір у кіно зводити, а я погана, бо відмовляюся брати її із собою, коли їду «вигулювати» Рому та Вітю. Як вважаєте, чи повинна бабуся ображатися на таке?