Моє дитинство було чудовим, поки мені не виповнилось вісім років. Відношення батька до матері дуже змінилося.
Мама з татом постійно сварилися, жоден день не обходився без скандалів. Я намагалася не слухати їхню лайку, а просто зачинялася у своїй кімнаті.
І ось одного разу в них знову спалахнув конфлікт, я навіть не пам’ятаю через що, але батько дуже розлютився, довів маму до сліз, та й мене теж.
Мама пішла на роботу, а тато сказав мені, що сходить до магазину, щоб купити мені ляльку, яку я так давно хотіла.
Спершу я повірила батькові, але потім він почав збирати свої речі зі швидкістю світла. Скидав все необхідне у свою велику валізу. Хоч я була дитиною, але моя інтуїція казала мені, що щось не так.
Я почала плакати та говорити татові, щоб він не йшов. Але він пообіцяв, що йде за лялькою і повернеться. Міцно обійняв мене, взяв свої речі та пішов.
Минуло вже десять років, але тато так і не повернувся. Мабуть, досі вибирає мені ляльку… Може, якось він таки прийде?
— Андрюшо, ти не бачив мій синій шарф? Той, що ти подарував мені на минулий…
— Я не зрозуміла, Таню, це якийсь святковий жарт чи що? — з витягнутим від…
Валерій спішно поїхав у рейс і, поспішаючи, забув закрити пошту. Ноутбук стояв на кухонному столі,…
Ми поверталися додому пригнічені та зовсім розбиті. Дітей у нас не буде, принаймні у мене…
- Ти знущаєшся? - Сергій з шумом відсунув кухонний табурет і грузно опустився на нього,…
- Забереш Вовку, коли путівку мені сплатиш! У цеху гули печі. Пахло ваніллю та гарячим…