Мама завжди думала лише про себе! На мене їй начхати було! Вона так, для галочки, свій материнський обов’язок виконувала, а коли я виросла, почала нахабно користуватися мною

Мама завжди думала лише про себе! На мене їй начхати було! Вона так, для галочки, свій материнський обов’язок виконувала, а коли я виросла, почала нахабно користуватися мною!

Вона завжди щось від мене вимагала – то три тисячі на кредит, там п’ять тисяч на кредитну картку… Я цього визнавати не хотіла.

Бо мені довелося б визнавати правду, та якось змінювати своє життя. А мені було страшно це робити!

Я одружена, є дитина, живемо окремо, самі по собі. Якось, захворіли ми всією сім’єю, аналізи здали, результат на корону позитивний був. Засіли вдома, почали лікуватися. Чоловік ще нічого, бадьорий був, а ми з дитиною хворіли на повну.

Спали абияк, їли абияк, ліки пили. Якщо відносно нормально почувалися, то фігню якусь в ноутбуці дивилися, щоб, хоч якось себе розважити. Вперше втрьох хворіли, зазвичай хтось здоровий залишався.

Заснула я увечері рано. Вночі прокинулася, тільки, щоб дитині температуру виміряти. Повернулась у ліжко, взяла телефон.

Там купа пропущених від мами, та повідомлення з проханням терміново передзвонити. Була перша година ночі. Дзвонити не стала.

Зайшла в соцмережі, отримала повідомлення від мами: «Не спиш? Я подзвоню?” Відповіла, щоб дзвонила. Якщо чесно, то подумала, що хтось богу душу віддав!

– Доброї ночі. Мені терміново потрібні гроші, скільки є. В ідеалі двадцять тисяч. Ремонт у санвузлі роблю, багато нарахували, не вистачає.

– Завтра вже аванс внесу, остаточно треба розрахуватися до кінця тижня, якраз усе зроблять. Ну що, можу розраховувати на тебе? – Запитала мама.

– Мамо, ми хворіємо, у нас у всіх корона.

– Плитку класну обрала, підвісний унітаз буде з гігієнічним душем. Собі теж зробіть, це дуже зручно! Я до подруги в гості їздила, оцінила, не хочу жити без гігієнічного душу в туалеті. Ладненько, вже багато часу. Ти гроші зараз перекажеш, чи вранці?

– Мамо, ти чула? Ми хворіємо!

– Усі хворіють. Колега короною хворіла, одужала. Подруга хворіла, одужала. То що з грошима?

– Не знаю, що з грошима. У мене з ними все гаразд. Дякую, що спитала. Я далі спатиму. Спокійних снів, мамо!

Протягом пів години отримала кілька повідомлень: чи образилася я, чи треба завтра передзвонити, а то раптом я чогось не зрозуміла, окремо було підкреслено, що корона виліковна, так що, всі видужають.

Ні будьте здорові, ні, як ми! О першій годині ночі зателефонувала, бо грошей хотіла! Начхати, що ми хворіємо!

Хоча б заради ввічливості могла побажати якнайшвидшого одужання. Ні! Гроші! Психонула, маму скрізь у блок відправила.

Наступного дня нам всім стало краще. Ми навіть замовляти їжу не стали, самі приготували. Поїли, ліками заправилися, радилися, який мультик будемо дивитись.

– Які гроші ти обіцяла мамі? – Запитав чоловік, прочитавши отримане повідомлення.
– Жодні. Вона вночі дзвонила, – я передала чоловікові сенс нашої з мамою нічної розмови.

– Їй у голову потрібен гігієнічний душ. Дивна в тебе мати. Їй на всіх начхати. Що ти їй відповіла?
– Нічого. Я їй нічого не обіцяла.

Чоловік вимкнув звук та прибрав телефон.

Ми подивилися мультфільм, а потім ще один, та пішли обідати. Я підігріла зварений зранку курячий суп, тільки хотіла розлити, як в домофон подзвонили. Мама прийшла. З’ясовувати, де її двадцять тисяч!

– Там же, де твоє сумління, – сказала я, відмовившись пускати маму в під’їзд.
– Я вам принесла апельсини.

– Дякую, нам не треба.
– Дочко, що з грошима?

– Все добре. Дякую, що спитала…
– Може, годі? Ти мені даси двадцять тисяч?

– Ні, не дам. Як тобі начхати на наше здоров’я та самопочуття, так і мені начхати на твій ремонт!
– Ти образилася чи що? На що?

– На все хороше! Вдалого ремонту! Чао, мамо!
Домофон вимкнула, пішла обідати.

Повторні аналізи здали. Ще сиділи вдома, чекали на результати. Мама більше не намагалася зв’язатися з нами, не приходила.

Я потім від тітки дізналася, що гроші мама не знайшла, черговий, навіть не знаю який за рахунком, кредит мамі не дали, тому вона внесла корективи, що здешевлюють ремонт, так, що мрія про гігієнічний душ залишилася мрією.

Мама все ще сердиться через те, що грошей ми їй не дали. А що гроші ми мали, мама точно знала! Їй “добрі” люди доповіли, що ми машину продали.

Мама, нібито, ще й не нахабніла, попросивши лише двадцять тисяч. Вона завжди такою була: начхати на всіх, начхати на чужі проблеми, головне — її інтереси та хотілки!

Просто цей випадок став тим самим, завдяки якому я зняла рожеві окуляри, та зважилася на зміни у своєму житті.

Навіть не знаю, чому так сильно чіплялася за ілюзію материнсько-дочірнього кохання? Мама все ще у блоці. Спілкуватися з нею поки – що, не бажаю.

Їй на мене начхати, на мою дитину начхати, так що і мені на неї тепер теж начхати! Час покаже, як надалі будуть розгортатися наші стосунки.

І, чи будуть вони розгортатися взагалі! Як вважаєте, я маю привід на неї ображатися, чи накрутила себе?