– Мама здається запросила свою подругу не просто так. – Здається, я починаю розуміти. Твоя мати знайшла тобі нову дружину

– Нехай твоя дружина поки що на дачі побуде, – пролунав командний голос свекрухи з кухні. – До мене подруга з донькою приїжджають. Десь тиждень погостювати збираються, а може й більше.

Я глянула на чоловіка, який теж був шокований.

– Мамо, яка подруга? – крикнув їй чоловік у відповідь.

– Єдина та неповторна! – сказала свекруха та пішла в кімнату.

– Куди мені поїхати? – перепитала я.

– Лізо, ти чудово все чула, що я сказала, – злобно гаркнула Ірина Павлівна.

Свекруха почала ритися у своїй шафі. Вона дістала кришталеві келихи, ті самі для особливих гостей.

– Ну, – звернулася вона до сина, – коли ти її відправиш?

– Кого мама?

– Віталік, досить дурника із себе робити, — свекруха закотила очі. – Дружину свою, недолугу.

– Мамо, а чому б твоїй подрузі не зняти номер у готелі?

– Ти збожеволів? Ти бачив ціни? Лізка поки що на дачі поживе, щоб не ганьбила мене.

– Тоді я теж переберуся на дачу. Тепер літо, візьмемо відпустки, відпочинемо.

– Слухай, а це гарна ідея, – погодилася я із чоловіком.

– Оце ні! Ти, син, потрібен мені тут!

– Мамо, у нас трикімнатна квартира. У тебе своя кімната, у нас своя, а вітальня пустує, твоя подруга може там зупинитися.

***
Після першого знайомства із цією жінкою я зрозуміла – буде важко. Ірина Павлівна була проти нашого шлюбу. Вона навіть на весілля сина не хотіла йти, її туди силоміць притягла сестра Віталіка.

Минуло вже два місяці після весілля, а свекруха так і не прийняла мене до сім’ї. Нині ми живемо у квартирі батьків Віталіка. Його батька близько року тому не стало, а Ірина Павлівна дуже боїться самотності.

– Добре, – погодилася свекруха, – тоді нехай твоя дружина зі своєї кімнати не виходить.

– Ірино Павлівно, як ви це собі уявляєте? – обурилася я.

– Гаразд, щось придумаю.

– Мамо, а коли твоя таємнича подруга приїде?

– Та в принципі має бути вже тут, – свекруха глянула на годинник.

У цей момент пролунав дверний дзвінок.

– Яка пунктуальність, – здивувалася я.

Свекруха побігла відчиняти двері, я з Віталіком пройшли за нею.

– Доброго дня, Свєта!

– Привіт, Ірино!

У квартиру зайшла велика жінка, а потім її донька.

– Познайомся – це моя принцеса!

– Яка краса, – свекруха сплеснула руками.

– А у принцеси є ім’я? – хихикнув Віталік.

– Анжеліка! – представилася донька.

Анжеліка була велика дівчинка, кілограм так 120.

– Ірино, а познайом нас зі своїми, – Світлана глянула на мене з чоловіком.

– Це мій синок – Віталік, я тобі про нього розповідала.

– Пам’ятаю, пам’ятаю, добрий хлопчик, – усміхнулася Світлана.

– А це, – свекруха глянула на мене, – сестра його, двоюрідна!

Щелепа моя відвисла, а Віталік голосно засміявся.

– Ірино Павлівно, а ви…- в цей момент чоловік потяг мене до кімнати.

– Лізо, давай поки не говоритимемо, хто ти.

– То чому ж? – Здивувалася я.

– Ти не зрозуміла, що тут відбувається?

– Поясни.
– Мама здається запросила свою подругу не просто так.

– Здається, я починаю розуміти. Твоя мати знайшла тобі нову дружину.

– Давай подивимося, що вони робитимуть далі, а сказати правду ми завжди встигнемо.

Ми повернулися назад до коридору, де гості роздягалися.

– Віталю, допоможи Анжеліці зняти її чудовий рюкзачок, – скомандувала свекруха.

– Ірино, а де наші апартаменти?

– Сюди Світлана, – Ірина Павлівна повела їх у вітальню.

Увечері ми посідали вечеряти. Свекруха зібрала розкішний стіл, як на новий рік. У центрі сиділа Анжеліка, по краях її мама та свекруха.

Я сиділа окремо від чоловіка, так вирішила Ірина Павлівна. “Принцеса” вплітала курку з картоплею, а дві жінки похилого віку дивилися на неї та розчулювалися.

– Анжеліко, ти їж не соромся, – голосила свекруха.

– Вона останнім часом дуже погано їсть, – поскаржилася Світлана. – Схудла навіть, змарніла.

– А що таке сталося? – поцікавилася свекруха.

– Нерозділене кохання! Закохалася в одного парубка, а він бігав від неї!

– Може, вона хотіла його з’їсти! – не витримав Віталік.

Я від сміху мало не впала під стіл.

– Віталію, де твої манери? – Ірина Павлівна сердито глянула на сина.

– Вибачте, слово честі не хотів образити!

Застілля йшло своєю чергою, матусі неабияк випили.

– Хочу зробити важливу заяву! – Слово взяла Світлана.

– Зараз почнуть сватати, – шепнув мені Віталій, який пересів до мене.

– Дорога Ірино Павлівно, Віталіку, сестро! Я хочу, щоб наші сім’ї об’єдналися, моя принцеса, просто зобов’язана вийти за тебе заміж Віталію!

– Ми згодні! – закричала свекруха і заплескала в долоні.

Віталік знову розреготався, а я вибігла з кухні.

– Я теж хочу зробити важливу заяву! – За хвилину я повернулася.

– Ну, що там у тебе? – гаркнула свекруха.

– Я чекаю дитину! – голосно заявила я.

– Нагуляла і хвалиться, – відповіла свекруха.

– Від вашого сина Ірина Павлівна, а от докази! – Я дістала тест, де чітко виднілися дві смужки.

Анжеліка подавилася куркою, а Світлані горілка не в то горло пішла.

– Від двоюрідного брата? – Жінка витріщила очі.

– А що тут такого? Та ми спимо разом і не приховуємо цього! Ми навіть весілля зіграли! – заявив Віталік.

– Анжеліка, швидко встала і на вихід! – скомандувала Світлана.

– Ну мамо, я ще курочку не доїла, – ображено сказала принцеса.

– Ми більше не залишимось у цьому грішному домі!

Жінка та її принцеса попрямували до виходу, свекруха побігла за ними.

– Свєточко, та ти не звертай увагу, вони так жартують.

– Дурні у вас жарти! Ірино, думаю нам варто припинити наше спілкування!

Після цих слів дві пухкі пані пішли.

Я з чоловіком удвох залишилися сміятися за столом.

Свекруха ще тиждень ходила ображена, але ми не сильно звертаємо не неї увагу.

Ставте вподобайку та залишайте коментарі, що думаєте з цього приводу?