– Мамо, ну тут же сплошна вигода для всіх! Дача залишиться в родині! Ти уяви, якщо теща продасть дачу комусь іншому, то ми її ніколи не отримаємо у спадок

Ірина Тимофіївна розігріла собі суп і вже збиралася обідати, як помітила біля під’їзду машину сина. Щось трапилося, якщо у середині робочого дня він приїхав.

– Мамо, ти одна? А тато де?

– Тато у відрядженні. Ігорю, ти ж чудово знаєш, він приїде ввечері. Тобі потрібний тато?

– Не обов’язково. Тато завжди у відрядженнях, для нього ця розмова не має сенсу. Майже не має, хоча… Ви ж мріяли мати дачу. Так?

– Так, ми й зараз мріємо, тільки не дачу, а добротний будинок.

– Я приїхав поговорити про дачу. Є можливість її придбати.

– Ви теж хочете дачу? Не думала, що твоя Олена підтримає тебе. І взагалі, навіщо вам дача, якщо вона є у матері твоєї дружини? Ви ж там чудово відпочиваєте.

– Мова якраз про дачу моєї тещі. Вона її збиралася продавати. Там розроблена ділянка, зона відпочинку, будинок гарний. Ми не хотіли б її втрачати.

– А чому сваха продає дачу, проблеми із грошима?

– Ні, у неї проблеми зі здоров’ям. Вона не може більше утримувати та обслуговувати її. Десять соток – це хороша ділянка. Картопля, овочі, яблуні.

– То хай Олена поговорить з матір’ю, не бачу проблем. Самі все робіть, якщо не хочете втрачати.

– Річ у тім, що потрібні гроші. Їй рекомендували відпочинок у санаторії, і неодноразово. А ще вона зібралася ремонт у квартирі робити. Через це і продає.

– Тепер зрозуміло.

– То ви купите дачу? – зрадів син.

– Ні. Ми хочемо будинок, щоб навіть узимку можна було приїхати. Або взагалі цілий рік там жити. Та й розташований він має бути ближчим до міста. До дачі твоєї тещі п’ятдесят кілометрів.

– Навіщо вам будинок, якщо є квартира. Тут суцільна вигода всім. Дача залишиться у нашій родині. Тільки належатиме вона не тещі, а свекрусі.

– Ви отримаєте ділянку з будинком. У всіх будуть свіжі овочі, та й відпочинок. Ми зможемо також відпочивати, смажити шашлики.

Онуки приїжджатимуть, а потім правнуки. У тещі будуть гроші на санаторій. Та й ти не відмовиш колишній господині у відпочинку на дачі.

– А скажи мені, синку, хто все це вигадав? Ми купимо для вас дачу, там працюватимемо, ви відпочиватимете, а твоя теща ще й гроші за це отримає.

– Дачу ж ви купите собі!

– А я думаю, що для вас. Нам вона не потрібна.

– Я тобі докладно описав усю вигоду. Жаль її втрачати, а тут все в сім’ї залишиться. Ти уяви, якщо теща продасть дачу комусь іншому, то ми її ніколи не отримаємо у спадок. А якщо її купите ви, вона дістанеться нам.

– А якщо ми купимо дачу, яку ви колись маєте намір отримати у спадок, то ми не купимо будинок. Його у вас не буде. Якось так.

– Що? Мамо, з тобою говорити марно. Краще я з батьком поговорю у вихідний. Все ж таки він глава сім’ї, і він заробляє основні гроші. І не здумай його налаштовувати проти. Ти просто не розумієш усієї вигоди.

– У нього своя голова, тільки ось невідомо, в який бік шия поверне.

– Він обов’язково прийме мій бік. Чоловіки один одного розуміють.

– Суп будеш?

– Ні. Поки тобі все пояснив, обід уже минув, настав час повертатися на роботу. Перекушу дорогою.

… – Ірино, я вдома і в мене хороші новини. Наша мрія справджується. Завтра вранці ми їдемо дивитись будинок. Те, що ми й хотіли!

– Ділянка розроблена, сад, грядки, квітник. Ти ж мріяла про квітник. Лазня, зона відпочинку, гараж. Можна взяти невеликий кредит, але сподіваюся на торг.

Ірина розгубилася, значить дістався син до батька раніше, ніж вона змогла поговорити із чоловіком. Погодився.

– Навіщо так одразу погоджуватися, Толю. Не думаю, що це хороша ідея? Тобі все гарно розписали, а ти й розтанув.

– Ірочко, я не наполягаю. Якщо тобі не сподобається, то ми й не купуватимемо. Ти ж у мене господиня.

– Але там все саме так, як ми з тобою мріяли. Можна і собаку взяти, а кіт зможе гуляти не на балконі, а в саду.

– Ми там житимемо?

– Як ти захочеш, можна взимку в місто повертатись.

– А як же моя робота?

– Давай про це потім, спочатку оглянемо будинок.

– Добре, але я буду дуже прискіплива.

– Не сумніваюся.

– А ми правильно їдемо? – Запитала Ірина чоловіка.

– Ми вже приїхали.

– Приїхали? Тож близько від міста? Але я думала…

– Що думала?

– Ігор тобі не дзвонив?

– Ні, а повинен? Ходімо дивитися, на нас уже чекають. Розкажеш потім.

Будинок виявився добрим, все, як вони й мріяли. Під знесення була лише лазня. Господарі навіть скинули ціну за собаку.

Старий господар будинку пішов із життя, а діти жили надто далеко, щоб забрати його. Старий пес не звик їздити в машині й не переніс би довгої дороги.

Та й у міській квартирі йому було б погано. До притулку віддавати його теж не хотіли. А так він лишився вдома.

– Ну що скажете? Документи готові. Якщо згодні, то у понеділок усе оформимо.

– Ми згодні? – звернувся Анатолій до дружини.

– Згодні.

Ірина раділа, що будинок виявився не дачею, яку пропонував син.

– Чому ти посміхаєшся? Задоволена? Я знав, що тобі сподобається. Поки не переїдемо, доведеться їздити та годувати охоронця.

– А як його звуть?

– Вони й самі до ладу не знають. Бублик чи Барс.

– Хай буде Бублик. На Бублик він більше схожий.

– Що ти мені хотіла розповісти?

– Наш син вчора продавав мені дачу своєї тещі. Точніше намагався. І з тобою хотів поговорити.

– Навіщо вона нам?

– Ось і я так сказала.

Батько відмовив синові в купівлі дачі й запросив подивитися будинок. Усі документи вже були готові, будинок куплено. Анатолій та Ірина готувалися до переїзду. Квартиру вирішили здавати.

– Подобається?

– Нормально, але дача тещі йде чужим людям. Вона засмутилася, а в неї здоров’я вже не те. Лєнка психує. За дачу багато не дають, будинок старий.

– То вам тільки гроші потрібні?

– І нам і тещі.

– І ти, сину, хотів нашим коштом отримати гроші та залишити дачу в сім’ї? Добре вигадали! І ви б відпочивали, і теща у вигоді була. А ми? Ти про нас подумав? Ви ж нас просто б використали! Відповісти нічого.

– Я й не подумав.

– А час думати своєю головою! У гості чекаємо, але ваші великі компанії друзів та родичів нам тут не потрібні.

– Я зрозумів.

Ігор зрозумів, а ось його дружина та теща були не в захваті. Раніше був відпочинок на дачі, а зараз просто у гості, – це ж ні в які ворота…

А ви що скажете про закиди сина? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!