– Мамо, ти про що зараз? Що ти взагалі робиш? – Та ось… Іду. Вигнав мене твій батько, вигнав. Не потрібна я йому більше… – Мамо, постривай, що означає «вигнав»? – Та то й означає. Знайшов там собі когось. Але виявилося все набагато складніше…

– Мамо, ти про що зараз? Що ти взагалі робиш?

– Та ось… Іду. Вигнав мене твій батько, вигнав. Не потрібна я йому більше…

– Мамо, постривай, що означає «вигнав»?

– Та то й означає. Знайшов там собі когось.

Чого не очікує побачити будь-яка молода людина, приїхавши на вихідні з міста, де навчається в інституті?

Перераховувати можна до нескінченності, але, напевно, у списку найнебажаніших і несподіваних речей знайдеться місце батьківському розлученню.

Причому, гаразд би, якщо були б якісь передумови, але у своїй родині, хлопець був упевнений, що все більш ніж щасливо.

І ось – після приїзду він застає матір, яка плакала і збирала речі. А батька у квартирі не було.

– Льоша? – побачивши сина мати розгублено знітилася.

– Мамо, що відбувається?

– Льоша, синку, а ти чого так рано? Адже ми на тебе завтра чекали…

– Мамо, ти про що зараз? Що ти взагалі робиш?

– Та ось… Іду. Вигнав мене твій батько, вигнав. Не потрібна я йому більше…

– Мамо, постривай, що означає «вигнав»?

– Та то й означає. Знайшов там собі когось. А мене, і майже дев’ятнадцять років життя, тепер і на смітник можна, – зітхнула мати. – Та ти проходь, синку, що завмер?

– Тебе не виганяли з дому поки що, та й не виженуть. Ти ж, як-не-як, син йому, а кров – вона не водиця…

– Так, мамо, постривай … Та кинь ти це барахло пакувати! Ще розібратися треба, що на батька найшло.

– Ох, синку… Та хіба ж розберешся тепер. Піду я, а то повернеться він – а я ще тут, буде сердитись, кричати. Може, навіть руки простягати.

– Чого ти так дивишся? Так, раніше не простягав. А хто його знає тепер, після таких витівок?

У повній прострації Олексій пройшов до своєї кімнати й спробував додзвонитися до батька. Абонент – не абонент, хто б сумнівався.

У нього ж робота, важливі справи, його турбувати не можна в цей час, навіть, якщо питання життєво важливе.

І що там мати говорила про те, що батько знайшов когось? Видно, що, проводячи будні дні в університетському гуртожитку в сусідньому місті, хлопець повністю втратив розуміння того, що відбувається в його родині.

До батька вдалося додзвонитися лише за півтори години. Весь цей час мати продовжувала збирати речі та плакати, не звертаючи уваги на жодні спроби Олексія її зупинити.

– А ти чого приїхав сьогодні? Я на тебе завтра чекав, – це було перше, що сказав Дмитро Євгенович, коли син, навіть не привітавшись, заходився питати, якого біса в них відбувається.

– Тобто, ти сподівався виставити маму з її будинку без свідків? – обурився молодик.

– По-перше, квартира мені від батьків залишилася, тож твоя мама до неї стосунку не має, і жодних прав на неї пред’являти, вибач за каламбур, не вправі.

– По-друге, я не хотів, щоб вона не влаштовувала сцени, а вона, зважаючи на все, саме цим і зайнялася.

– Загалом так, нехай вона збирається та валить, а коли я приїду додому, ми про все поговоримо, та все обговоримо.

– Що обговоримо? Що ти зрадив маму, завівши собі жінку на боці, а потім вирішив її остаточно кинути?

– І це після того, як сам мене все життя вчив, що зраду прощати не можна і…

– І я не пробачив. Сину, ти мене знаєш, я просто так нічого не роблю. Взагалі я хотів, щоб Марина тобі сама про це розповіла, але вона, судячи з усього, робити цього зовсім не збирається.

– Так що давай ти мене дочекаєшся, вислухаєш, а далі сам вирішуватимеш, що робити, кому вірити, на чий бік вставати й чи вставати взагалі.

Сказане батьком трохи охолодило юнацький запал. Все-таки батька він поважав і довіряв йому.

Та й натяки, які зробив Дмитро Євгенович, змусили парубка задуматися про те, що частини сімейної історії він може і не знати.

Як виявилося, не знав він надто багато. Наприклад, того, що мати, яка ще кілька тижнів тому втішала його після зради дівчини, та подальшого розставання, була зовсім не такою, що вже «не розуміє» і «не знає», чому жінки чинять подібне.

Бо свого часу, ще коли батьки тільки зустрічалися, мама батькові зраджувала дуже цілеспрямовано. Шукала кращий варіант, поки майбутній чоловік служив в армії.

На що вона сподівалася? Що численні друзі та родичі не повідомлять хлопця, як його панночка поводиться? Втім, ні…

Швидше за все, вона розраховувала, що встигне знайти «відповідний варіант» раніше, ніж Дмитро Євгенович, а тоді просто Діма, повернеться з армії.

Що ж, її сподівання справдилися. Перспективний бізнесмен справді зацікавився молодою дівчиною. І навіть погодився одружитися після того, як та опинилась в положенні.

Та тільки ситуація склалася не дуже вдало і дитина, тобто Льоша, виявився від Дмитра, а не від того чоловіка.

Усі крапки над «і» поставив зроблений після його появи тест ДНК, після якого Марина з дитиною на руках була миттєво викинута з квартири “майбутнього чоловіка”.

І знічев’я прийшла на уклін до Дмитра.

– Пам’ятаєш, що я тобі казав? – хмикнув батько, дивлячись на сина.

– Зраду прощати не можна. Ти маму не пробачив – це було навіть не питання. Очевидною констатацією факту.

Зараз Льоша розумів, чому батьки спали у різних кімнатах, а не в одній, як було в інших родинах.

Розумів, чому на публіці вони ніколи не обіймалися і не цілувалися, подібно до інших люблячих пар.

Тому що не було між ними жодного кохання. І не могло бути. Об’єднувала їх лише спільна дитина. Тобто Льоша.

– Чому тоді просто не забрав мене? Або, не знаю, платив би аліменти й бачився у вихідні. Всі ж так приблизно і роблять.

– Мені начхати, що там і як роблять усі. Я відповідаю за свої дії. А Марина, як мати, не робила нічого такого, за що можна було б…

– Якби я, скажімо, повернувся додому, а там вона під мухою, і ти без нагляду пальці в розетку засунути намагаєшся – без варіантів залишився б ти під моєю опікою, а вона з речами на вихід пішла.

– Але матір’ю вона була нормальною, набагато кращою, ніж нареченою свого часу. Іти їй не було куди, тебе утримувати нема на що, ось вона і вирішила до мене податися.

– Я й поставив умови, що до твого повноліття ми живемо, а потім вона збирає речі та вмотує на всі чотири сторони.

– За останні десять років так уже точно вона могла б і роботу знайти, про що я їй говорив неодноразово, і навіть накопичення зробити, щоб хоч на будинок у селі якийсь вистачило.

– Ось тільки вона всі мої попередження та нагадування ігнорувала, а зараз влаштувала істерику, коли я нагадав про наші домовленості, та вимагав їх виконання.

– Мені вона сказала зовсім інше, – зітхнув Олексій.

– Хто ж захоче про себе всю правду розповідати? Загалом так, сину. Вона з нами більше не житиме.

– Ти вже хлопчик дорослий, ситуацію я пояснив тобі. Перешкоджати твоєму спілкуванню з нею я права не маю, та й навіть, якби мав – не став би, мати є мати, яка б вона не була.

– Але сам я більше про цю жінку чути нічого не бажаю.

Матері довелося перебратися до бабусі в стару однокімнатну, з якої, свого часу, вона так рада була перебратися до чоловіка.

Зустрічі з нею стали тяжкими від самого початку, тому що обидві жінки тільки й робили, що випитували в Льоші деталі взаємин батька з новою жінкою.

Не розуміючи навіть, що сказати їм Олексій нічого не міг. Софію він бачив лише кілька разів, до ладу з нею не спілкувався і гадки не мав, які у них з батьком плани, домовленості та все інше.

– Недолугий, він і є недолугий, – журилася бабуся. – Хіба можна було взяти – і викинути ось так ось людину після того, як вісімнадцять років разом прожили, й дитину виховали.

– Тобто те, як мама з ним вчинила, тебе не бентежить? – підвівся Олексій.

Напевно, вплинула на цю репліку власна рана, що не до кінця загоїлася, залишена невірною дівчиною.

– Тобто, ти тепер його захищаєш? – одразу обурилася мати.

– Та не захищаю я нікого. Просто набридло вже слухати про те, як ви вдвох його помиями поливаєте. Ще й від мене, мабуть, того ж чекаєте.

– Він тобі сім’ю зруйнував!

– Ні, мамо, це ти сім’ю зруйнувала! І зараз кувалдою розбиваєш більш-менш вцілілі уламки, якщо тобі зрозуміла суть того, що відбувається ось прямо тут.

Вибухнув потворний скандал, після якого Олексій і зовсім припинив приходити на зустріч із матір’ю та бабусею.

І, звичайно, одразу отримав серед їхніх знайомих репутацію поганого сина, який відвернувся від матері, яка потрапила в халепу.

А заразом – продажну людину, яка повелася на батьківські гроші. Адже саме ними, не інакше, Дмитро Євгенович купив лояльність сина, – поведінка самих батька і матері на ситуацію ну ніяк не вплинули!

Через це Олексій розірвав контакти майже з усією ріднею по материнській лінії.

А одного разу все ж таки висловив батькові, що краще б він не терпів матір всі ці роки.

Підсвідомо він навіть сподівався на те, що батько йому зараз вмаже, чого ніколи не було, чи хоча б накричить, але Дмитро Євгенович лише знизав плечима і відповів у своїй звичній манері:

– У мене не було можливості питати твою думку, оскільки ти був недостатньо дорослим для осмислення ситуації.

– Тому я приймав рішення, керуючись своїм власним досвідом та уявленнями про те, який вчинок буде кращим.

Ось так ось. Без зайвих звинувачень, без вимог вдячним бути, й іншої мішури, яку активно заливали йому мати з бабусею.

– Пробач, тату, – тільки й знайшов у собі сили сказати тоді хлопець.

Хоча й залишився при своїй думці, що краще б про справжню суть матері йому дізнатися раніше.

А то відчуття, що тебе наче обманювали все життя – не найкраще з того, що переживати доводилося. Втім… Зрада була гірша.

Так що, напевно, батько навіть у чомусь герой, що зміг терпіти поряд матір своєї дитини просто тому, що так було простіше цю дитину виховувати.

І невідомо ще, як складеться життя у самого Олексія і які рішення він ухвалить, тож батька він таки вирішив не засуджувати.

І на весіллі з його новою дружиною він першим від душі побажав свіжоспеченому подружжю великої міцної любові, та справжнього сімейного щастя. Тато на це вже точно заслужив!

А ви як вважаєте, заслужив? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.