– Мамо, ти себе що, на смітнику знайшла, що досі намагаєшся його захищати? – Запитав п’ятнадцятирічний син

– Аська, а ну відчиняй! Я знаю, що ти там, нічого вдавати, що вдома нікого немає! – лунав з-за дверей командний чоловічий голос.

Зітхнувши, жінка прочинила двері на ланцюжок, але повністю відчиняти їх не стала.

– Ну, і чого приперся? – спитала вона у колишнього чоловіка, всім своїм виглядом і тоном натякаючи, що його присутність у будинку, з якого він сам пішов рік тому, не бажана.

– Ти чого сина проти мене налаштовуєш? Я до нього поспілкуватися підійшов, а він мене знаєш, куди послав, знаєш?

– Ну, здогадуюсь. А на що ти розраховував? Що можеш просто кинути нас, ще й спробувати пограбувати наостанок, а дитина тобі потім при зустрічі кланятиметься і «ку» робитиме?

– На те, що одружений я був з нормальною жінкою, яка не виноситиме на загальний огляд розбірки, які стосуються лише нас двох!

– Правда? А що я, по-твоєму, мала синові сказати, коли від тебе судові позови приходили? Як я мала пояснити, чому ми гроші за твою частку у квартирі виплачуємо? Що, думаєш, п’ятнадцятирічний пацан сліпий і глухий?

– Ну, набрехала б щось. Навіщо обов’язково мене виставляти повним… між іншим – батько повинен залишатися авторитетом в очах дитини в будь-якій ситуації. Он, Галя коли з чоловіком розлучалася…

– Галя з чоловіком розлучалася, бо йому запропонували роботу за кордоном, а вона і дочка не захотіли їхати в чужу країну, де треба з нуля мову вчити, її власний диплом буде чи дійсним, чи ні, а в дівчинки взагалі плани на сім років уперед, які у переїзд не вписувалися.

– Як би вона в останній рік навчання в школі перевчалася на іншу мову та іспити б складала за іншими стандартами в чужій країні?

– От і вирішили вони розійтися. При цьому її колишній чоловік дочку грошима постачає, на повноліття їй однушку подарував!

– Ось знову ти про гроші, – скривився колишній чоловік.

– А тебе я… застукала на цій твоїй дівці, яку ти притягнув до нашої хати за моєї відсутності, й кублився з нею на випрасуваній мною постільній білизні, як у тебе нахабства тільки вистачило! – Увійшла в раж Ася.

Вона готова була повідомити ще багато нового чоловікові, коли на сходах пролунав голос сина.

– А ти якого тут забув? Привіт мам.

– Ні, ну ти бачила? Це нормальне вітання для батька взагалі. Ти що це твориш, ти, …

Яків батька просто відсунув убік, щоб мати пропустила його у квартиру, а потім демонстративно зачинив двері перед його носом.

– Ну, і чого ти з ним розмовляєш, мамо? – втомлено видихнувши, спитав він.

– Ну так… Він прийшов, у двері стукався… – Ася насилу стримала нервовий смішок, розуміючи, як безглуздо зараз звучать її слова.

Справді, навіщо відчинила двері? Навіщо почала розмовляти? Добре ще, не пустила всередину і чаю не налила!

– І що він хотів? Грошей ми йому дали, речі пів року тому забрав.

– Злиться, що я його проти тебе налаштувала.

– Справді? Ти налаштувала? Тобто, на його думку, я у п’ятнадцять років не маю мізків, не можу зробити власні висновки й на підставі побаченого не можу визначати, чи покидьок мій батько, чи якось не дуже.

– Синку, ну все-таки він мені зрадив, а не тобі, – знову засумнівалася Ася.

– Мамо, давай не починай знову. Я в курсі, що ти там наслухалася всякої дурниці від своїх подружок, та тільки мізків в жодній з них, вибач, не спостерігається. Ото краще бабу Тамару послухай, що вона скаже.

– У мене вуха зав’януть, – з усмішкою зітхнула Ася.

Бабою Тамарою звали сусідку з першого поверху, яка, дізнавшись про ситуацію в сім’ї Асі, безпосередньо висловила неприйняття вчинків колишнього чоловіка, використовуючи одні тільки мати та парочку прийменників.

Ася ж була вихована так, що до останнього шукала причини розлучення не лише у колишньому чоловікові, а й у собі.

Адже це вона повернулася раніше з роботи й виявила в спальні той ще натюрморт.

Вона неодноразово ігнорувала натяки чоловіка на те, що фігура у неї вже не та, що в молодості, до зали б записатися, за собою стежити почати та зробити вже щось «з цим бардаком на голові».

Та коли їй було всім цим займатися, якщо після роботи вона вдома другу зміну тарабанила по будинку?

Син рвався допомагати, звичайно, але йому самому потрібно було дуже багато робити й для школи, і для різних додаткових гуртків, так що часом у хлопця була всього година вільного часу в день.

А в Асі не було і п’ятнадцяти хвилин. Приготувати, випрати, прибратися … Чоловік у веденні домашнього господарства не брав участі принципово, говорив, що не чоловіча це справа. Ось коли їй було займатися собою?

– Це все виправдання, було б бажання – знайшла б і час, і можливості, – щоразу затикав її чоловік, намагаючись пояснити ситуацію.

І ось закінчилося все тим, що він зрадив з якоюсь панночкою років на десять молодшою за Асю.

– Ну, а що ти хотіла? Подивися, яка вона, і яка ти, – безжально повідомили в обличчя Асі колеги з роботи.

Найприкрішим у цій ситуації було те, що чоловік навіть не спробував вибачитися або прийняти винний вигляд. Мабуть, це стало останньою краплею для їхнього шлюбу.

Це – а ще слова бабки Тамари, тієї самої, яка дізнавшись, що Ася сльози по цьому опудалу проливає, обізвала її ганчіркою і ще десятком матюків та епітетів, після чого сказала, що через таких ось «терпил» як вона нормальні жінки бояться виходити з відносин з усякими виродками та покидьками.

Відповідальність перед усіма тими незліченними жінками, які заразяться від неї поганою поведінкою, якщо залишити ситуацію, як є, пересилила безхребетність Асі.

Чоловік, отримавши заяву про розлучення, дуже здивувався, але відразу зажадав у Асі половину грошей за їхню спільну квартиру.

– Яка ж вона спільна, якщо половину грошей на неї я внесла після продажу «однушки», що залишилася мені від бабусі? – одразу заперечила Ася.

– А я тут ремонт робив, надривався два роки!

– Це де ти надривався? Коли робітниками командував, котрих ми на спільні гроші наймали?

– Нічого не знаю. Або віддавай мені половину, або я піду до суду.

Суд, до речі, він програв. Йому присудили якийсь дріб’язок, оскільки у квартирі відразу виділили її половину внаслідок внесених коштів від продажу спадщини.

Потім зважили на частку сина, яка, природно, не підлягала поділу між подружжям. А вже від суми, що залишилася, присудили рівно половину в грошовому еквіваленті батькові віддати.

Саме тоді він уперше спробував поговорити із сином і переконати його «піти з татом». І нарвався на жорстку, агресивну відсіч.

Яшка тоді вперше перейшов на матюки та висловив батькові все, що думає про його ставлення до матері, а заразом – і до самого сина.

Коли ж Ася спробувала пом’якшити ситуацію, дісталося від сина і їй за те, що продовжує з колишнім спілкуватися по-людськи після того, що сталося, і пояснює мішку для сміття з відомою субстанцією, чому він поводиться не правильно.

Ось і зараз при словах матері Яша насупився і, склавши руки на грудях, промовив.

– Тобто те, що він тобі зрадив, на мене взагалі ніяк не вплинуло, ти це хочеш сказати?

– Типу в мене була більш-менш нормальна сім’я, а потім батько притягнув до хати якусь прости господи, потім спробував відгризти шматок квартири, де я живу і, до речі, успішно відгриз, хоч і менше, ніж розраховував…

– Особливо весело, що про мене він згадав тільки коли зрозумів, що, перетягнувши на свій бік мене, зможе забрати більше грошей у тебе, тому що у квартирі є моя частка.

– І це все, ти хочеш сказати, мене не стосується? Гроші, які ти віддала йому, могли б бути витрачені, наприклад, на моє навчання в майбутньому.

– Або он на новий комп’ютер чи приставку, хай і не корисно, зате весело. А в результаті їх урвав цей тип!

– Мам, ти себе що, на смітнику знайшла, що досі намагаєшся його захищати?

– Я зовсім не намагаюся його захищати, я…

– Та ну? На мою думку, ти саме це і намагаєшся робити. Добре, давай за твоєю логікою відпрацюємо схему.

– Якщо мене не торкаються жодним боком стосунки між тобою та батьком, то тоді й тебе не торкаються стосунку між ним та мною. Ферштейн?

– Ася загальмовано кивнула. І коли тільки в сина прорізався такий командирський тон?

– От і добре. Наступного разу, якщо раптом прийде, повідом, що ти йому не матуся, щоб він тобі скаржився щоразу, коли я його… посилаю. І взагалі, ми, здається, в парк сходити збиралися, а натомість ялозимо тут…

Колишній чоловік прийшов наступного дня. Ася через двері йому сказала, щоб її у свої взаємини із сином не втручав і взагалі не діставав.

Так повторилося ще кілька разів, а потім чоловік припинив приходити. Очевидно, усвідомив безнадійність цього методу.

За наступний рік жінка зазначила, що слова про «сів на шию» від бабусі Тамари таки були правдою.

Адже тепер після роботи вона не витрачала весь час до сну на прибирання, прання і готування.

Так, виявляється, гурман і нечепура в одному флаконі в будинку був лише один і він безнапасно звалив у захід сонця, таким чином знизивши навантаження по дому до мінімуму.

Жінка навіть записалася в спортзал, а потім, задоволена результатом, змінила імідж, чим заслужила кілька схвальних коментарів від колег. Ну як, схвальних…

З натяжкою можна вважати «схвальними» висловлювання на кшталт «маєш добрий вигляд, Асько, от якби так одразу – дивишся, і чоловік би гуляти не став».

Пояснювати, що цей гарний вигляд намалювався саме завдяки відсутності чоловіка, Ася не стала.

Лише звично вже, дякувати синові та бабі Тамарі за науку, послала «доброзичливців» кудись якомога далі висловлювати свою непрохану думку, наприклад білим ведмедям на Північному Полюсі.

Ну чи пінгвінам на Південному, це вже як їхня воля буде.

Минулий рік показав, що іноді не потрібно бути доброю, дбайливою, яка вічно йде на компроміс.

Іноді краще навпаки – відкрити рота і навіть не пояснювати опоненту, де саме він не має рації, а просто послати його якомога далі, щоб не витрачати свій дорогоцінний час на всяку нісенітницю…

Я слушно міркую? Залишайте свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками та підписуйтеся на сторінку, щоб читати нові публікації!