Марина залишилася одна з дочкою та розумінням того, що ці гроші показали справжнє обличчя чоловіка. Тепер вона знала точно – краще бути одній з грошима, ніж удвох без них

Марина тримала в руках документи про продаж спадкової квартири й досі не могла повірити у те, що відбувається. Чотири мільйони гривень – сума, про яку вона нещодавно ще й мріяти не сміла.

– Чотири мільйони! Та ми тепер багатії! – радісно сказав їй чоловік.

– Багатії – це дуже сказано. Але жити стане легше.

– Легше? Маринко, та ми тепер можемо все!

– Що все?

– Машину нову купити! На море з’їздити! Ремонт зробити!

Марина посміхнулася до чоловіка. Його радість була щирою та заразливою.

– Звичайно, дещо можна собі дозволити. Але більшу частину потрібно відкласти.

– Навіщо відкладати? Гроші повинні працювати!

– Працювати – так. Але розумно. Доньці в інститут вступати, квартиру купувати доведеться.

– До інституту ще чотири роки! А жити хочеться зараз!

За вечерею Ігор розвивав свої плани з ентузіазмом затятого мрійника.

– Маринко, я сьогодні машини дивився в салоні. Такі красуні! Уявляєш, ми на новенькій іномарці!

– А наша машина що, зламалася?

– Не зламалася, але стара вже. Вісім років їй.

– Це для машини не вік.

– Для нашого нового статусу вік! Ми ж тепер не бідні!

– Ігорю, ми ніколи не були бідняками. Просто жили скромно.

– Скромно! Ось саме! Досить скромничати! Настав час розвернутися.

– А як не розвертатися, а подумати?

– Що думати? Гроші є – витрачати треба.

– Витрачати розумно. Частина – на поточні потреби, частина – на депозит, частина – доньці на майбутнє.

– Маринко, який депозит? Яке майбутнє? Живемо зараз!

– А що потім? Якщо гроші закінчаться?

– Не закінчаться! Будемо ще заробляти!

– На твою зарплату особливо не розженешся.

– А хто сказав, що лише на зарплатню? Можна відкрити бізнес!

– Який бізнес?

– Будь-який! Гроші є – можливості безмежні.

Марина слухала чоловіка і відчувала нестримну тривогу. Він говорив про гроші так, наче вони вже в його кишені, і наче їх не чотири мільйони, а, як мінімум – чотири мільярди.

– Ігорю, а може, не поспішатимемо? Подумаємо спокійно.

– Не поспішати? Ми все життя думали! Час діяти!

Наступного дня Ігор прийшов додому з каталогами автосалонів та туристичних агенцій.

– Дивись, що я приніс, – сказав він, висипаючи яскраві брошури на стіл.

– Що це?

– Каталоги. Вибирай машину та місце для відпочинку!

– Ігорю, ми ж ще нічого не вирішили.

– А що вирішувати? Гроші на рахунку – беремо та купуємо!

– Не так швидко. Потрібно все зважити.

– Що зважувати? Он, дивися – Туреччина, Єгипет, Мальдіви! Можемо собі дозволити.

– Мальдіви? Це ж дуже дорого.

– А ми тепер можемо собі дозволити дуже дороге.

– Можемо, але чи треба?

– Звичайно, треба! Ми стільки років заощаджували.

– І далі заощаджуватимемо. Гроші – не привід втрачати голову.

– Втрачати голову? Марино, ми нарешті можемо жити по-людськи.

– А ми як жили?

– Жили, як жебраки! Рахували кожну гривню.

– Жили коштами. І зараз будемо так само.

– Ні, не будемо! Я втомився жити бідно.

– Та не жили ми бідно! Ми жили розумно.

– Твоя розумність мене дістала! Хочу нормально жити!

Марина зрозуміла, що у чоловіка зірвало дах. Гроші закрутили йому голову.

– Ігорю, поговорімо серйозно.

– Про що говорити? Ти все вирішила за нас!

– Я нічого не вирішувала. Пропоную це обговорити.

– Обговорювати нема чого! Або витрачаємо гроші, або ти їх ховаєш.

– Я не ховаю. Просто планую розумно використати.

– На твою думку, купити машину нерозумно?

– Купувати машину за два мільйони – нерозумно.

– А за скільки розумно?

– За мільйон. Максимум.

– За мільйон лише мотлох продають!

– За мільйон продають нормальні машини.

– Нормальні! А я хочу чудову.

– Ігорю, ти ж доросла людина.

– Дорослий! Тому й маю право витратити гроші на те, що я хочу.

– Чиї гроші?

– Наші!

– Мої гроші! Від моєї родички!

– Ага! Ось ти й показала своє справжнє обличчя. Мої гроші! – передражнив чоловік.

– Ігорю, не прикидайся! Я просто говорю, як є.

– Як є, – це те, що ми сім’я! А в сім’ї все спільне.

– Спільне, але бездумно витрачати нічого не будемо.

– Бездумно? Я цілими днями плани будую!

– Плани витрат, а не вкладень.

– А яка різниця?

– Величезна! Витратиш – і все. Вкладеш – будуть доходи.

– Добре! Тоді вкладемо у справу.

– В яку справу?

– У Сергія проєкт є. Прибутковий.

Марина напружилася. Сергій був приятелем Ігоря, і відомим авантюристом.

– Який у нього проєкт?

– Інвестиційний. Прибуток гарантований.

– Який прибуток?

– П’ятдесят відсотків річних!

– Ігорю, це ж чистої води піраміда.

– Не піраміда, а можливість!

– Можливість втратити гроші.

– Не втратити, а примножити!

– Внаслідок чого такий прибуток?

– Внаслідок розумного вкладення капіталу.

– У що вкладення?

– У перспективні проєкти.

– Які проєкти? Не повторюйся, – конкретно!

– Та яка різниця! Головне – прибутковість.

– Ігорю, прокинься! Ніхто не дає п’ятдесят відсотків просто так!

– Дає, коли знає, куди вкладати.

– Якби Сергій знав, сам би вже був мільйонером.

– А він і є мільйонером! Бачила його машину?

– Бачила. Вона взята у кредит.

– Не в кредит! Куплена на зароблені гроші.

– На чиї зароблені? На гроші тих, кого він розвів?

– Марино, ти ж його не знаєш!

– Знаю таких, як він. Красиво говорять, та гарно зникають із грошима.

– Серьога не зникне! Ми друзі!

– Дружба дружбою, – а гроші нарізно.

– Значить, ти мені не довіряєш?

– Довіряю тобі. Але не довіряю твоєму Сергію.

– Марино, я серйозно говорю – це наш шанс!

– Шанс на що? Залишитися без грошей?

– Шанс розбагатіти по-справжньому.

– Ми й так непогано забезпечені.

– Непогано! А я хочу чудово.

– Це не означає, що треба ризикувати всім.

– Не всім! Половиною.

– Половиною із чотирьох мільйонів? Ти хочеш два мільйони спустити?

– Так! Вкладемо два, отримаємо чотири з хвостиком!

– А як не отримаємо?

– Отримаємо! Серьога обіцяв.

– А якщо він помиляється?

– Не помиляється! У нього є досвід.

– Який досвід?

– В інвестуванні.

– Ігорю, розплющ очі. Це “розвод”!

– Не розвод, а можливість.

– Можливість втратити гроші, які нам упали з неба!

– Не з неба. Від твоєї бабки.

– Від бабусі, яку я майже не знала. Це ж подарунок долі.

– Саме так! І треба ним скористатися!

– Розумно скористатися, а не спустити на вітер. Ігорю, я не дам грошей твоєму Сергію, що не кажи.

– Не даси?

– Не дам.

– Тоді ти не дружина мені.

– Чому?

– Бо дружина довіряє чоловікові.

– Я довіряю тобі. Але не сліпо.

– Значить, не довіряєш! – скипів Ігор. – Вважаєш мене недолугим!

– Не вважаю. Вважаю наївним.

– Наївним? Я стільки років у бізнесі!

– У якому бізнесі? Ти працюєш менеджером із продажу.

– Саме так, працюю! І знаю, як гроші робляться.

– Знаєш, як зарплата робиться. А великі гроші – це інше!

– Інше! Тому й потрібний досвідчений партнер.

– Та твій Серьога досвідчений шахрай, а не партнер!

– Марино, я тобі ультиматум ставлю!

– Який ультиматум?

– Або вкладаємося в проєкт, або я не бачу сенсу у нашому шлюбі.

– Не бачиш сенсу у шлюбі через гроші? А якщо я відмовлюсь?

– Значить, ти егоїстка, яка думає лише про себе!

– А якщо погоджуся? – уже засміялася Марина.

– Значить, ти розумієш чоловіка!

– Розумію, – тихо сказала Марина. – Розумію дуже багато.

– Що ти розумієш?

– Розумію, що для тебе важливіші гроші, ніж я.

– До чого тут це?

– До того, що ти готовий зруйнувати нашу сім’ю заради сумнівної афери.

– Не заради афери! Заради нашого майбутнього.

– Заради своїх амбіцій.

– Марино, востаннє питаю – погоджуєшся на проєкт?

– Ні!

– Тоді все ясно.

Наступного дня Марина відкрила депозит у банку на два мільйони гривень, два мільйони залишила на рахунку, бо планувала пустити на перший внесок за іпотекою для дочки.

Ігор три дні не розмовляв із нею, потім зібрав речі та пішов до мами.

– Дивись – передумаєш, – кинув він на прощання, – але, може бути пізно.

– Можливо, – погодилася Марина.

Вона залишилася одна з дочкою та розумінням того, що ці гроші показали справжнє обличчя чоловіка. Тепер вона знала точно – краще бути одній з грошима, ніж удвох без них.

А головне – без поваги, довіри та розуміння того, що в сім’ї рішення ухвалюються разом, та розумно, а не бездумно, та під загрозою розлучення.

Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки. Читайте із задоволенням!