Мати хоче забрати в мене обіцяну у спадок квартиру і віддати її моїй сестрі

Коли я закінчила школу, то вступила до університету, який знаходився у сусідньому місті. Там мешкала моя 77-річна бабуся.

Мама сказала мені, щоб я жила в бабусі та доглядала її, бо та вже сама не справлялася. За це мені пообіцяли у спадок квартиру, де жила бабуся.

Моя мама – єдина дочка та спадкоємиця бабусиного майна. У мене є старша сестра, яка вже одружена. Але її чоловік має власну квартиру. Тож інших претендентів на спадок немає.

А охочих доглядати бабусю або перевезти її до себе, крім мене, не знайшлося. Адже я чудово розуміла, що для придбання свого житла у місті шанси у мене мінімальні. Та й бабусю комусь треба доглядати. Тим більше, що нікому вона насправді не потрібна.

Я вчилася і паралельно прибирала, прала, готувала для бабусі, у якої з кожним днем ​​все більше псувався характер.

Повною мірою мене зрозуміють лише ті, хто власноруч доглядав літніх родичів. Бабуся вередувала, вимагала уваги, завжди була мною незадоволена. Дорікала, що я проводжу з нею мало часу.

Потім вона почала забувати те, що зробила. Сховала свої гроші, а мене звинувачувала у крадіжці. Іноді могла переплутати день із ніччю.

Я втомилася морально та фізично. Була вичавлена ​​як лимон. А батьки постійно тиснули на те, що раз квартира дістанеться мені, то бабуся теж на мені.

Я влаштувалася на роботу офіціанткою у кафе та робила реферати на замовлення. А на отримані гроші винайняла квартиру в цьому будинку. Щоб хоча б уночі мати особистий простір і можливість відпочити від бабусі.

Так, розриваючись між навчанням та бабусею, я закінчила університет. Потім влаштувалась на хорошу високооплачувану роботу. Для бабусі найняла доглядальницю, яка сидить з нею, поки я на роботі.

Бабуся постаріла ще сильніше. Стала агресивною, постійно намагається мене злити. То сміття по всій квартирі розкидає, то використаний підгузок на стіл покладе. Все їй негаразд.

А ще бабуся постійно хоче втекти з квартири, але вона вже ходити до ладу не може і постійно губиться в часі та просторі. Часто включає газову плиту, а вимкнути її забуває або спеціально доводить мене таким чином.

А нещодавно сестра приїхала. Бабусю мало не на руках носить. Продукти купує, які бабуся любить, але які їй категорично їсти не можна за станом здоров’я.

Бабуся ж знайшла «вільні вуха» і постійно скаржиться сестрі на те, що я так погано її доглядаю. А сестра киває і з усім погоджується. Деколи цілими днями мене лають.

Я одразу відчула, що неспроста сестра вже тут в’ється. Так і сталося.

Днями зателефонувала мама. Сказала, що передумала і після того, як бабусі не стане квартиру вона віддасть сестрі. Бо та розлучилася з чоловіком і власного житла у неї немає.

А я, мовляв, ще молода. Працюю у хорошій фірмі. Зможу сама собі купити квартиру.
Сказати, що я була шокована нічого не сказати! Я стільки років була позбавлена ​​нормального життя та спілкування з друзями заради брудної білизни, прибирання та підгузків!

У мене за ці роки жодного особистого життя не було. Найвеселіші студентські роки пролетіли повз мене.

А моя винагорода за це – квартира відійде до іншої людини! Від агресії мене просто трясе. Часто ридаю від образи та несправедливості.

Що мені тепер робити? Вирішила повністю розірвати стосунки із родичами. Нема в мене більше сім’ї. Краще одна залишуся, ніж із цими зрадниками.