Мати витратила всі гроші від продажу квартири, а тепер вважає, що я маю її утримувати

Моя мама вважає мене невдячною істотою і відмовляється спілкуватися зі мною, хоча сама довгий час поводилася не найкращим чином і не підтримала нас у скрутну хвилину. Зараз розповім усе послідовно.

Приблизно п’ять років тому у нас із чоловіком був важкий період. Він був у пошуках нової роботи, бо на старому місці змінилося начальство та умови праці перестали його влаштовувати. Довелося підшукувати нову роботу.

На жаль, це не всі труднощі, з якими тоді нам довелося зіткнутися. Я сильно захворіла, були потрібні дорогі ліки, часті обстеження. Своєї квартири у нас тоді не було, винаймали однокімнатну.

Орендоване житло тоді теж сильно било по наших кишенях, чоловік навіть хотів було брати кредит, тому що в якийсь момент грошей просто не було, але до нас на допомогу прийшли його батьки.

– Живіть у нас, доки все не влаштується. Адже ми не чужі люди – запропонувала свекруха. Це рішення здавалося єдиним виходом, щоб не потонути у боргах і ще більше не погіршити наше фінансове становище.

Приблизно в цей час моя мама вступила у спадок. Їй дісталася квартира від дідуся. Ні секунди не роздумуючи, вона вирішила пустити туди квартирантів.

– На одну пенсію зараз не проживеш, а так у мене хоч буде стабільний дохід, – сказала вона. Я її не засуджувала, гроші зараз усім потрібні.

Тож ми прожили з батьками чоловіка майже рік. Жили в тісноті, тулилися всі в їхній крихітній квартирі, натомість змогли вибратися з фінансової ями та накопичити трохи грошей.

Коли у чоловіка з роботою все налагодилося і був стабільний дохід, ми вирішили знову з’їхати на орендовану квартиру. Ми все підрахували, нашого спільного доходу вистачало і на оплату орендованої квартири, і на те, щоби щомісяця відкладати гроші.

Тим часом мамина квартира, яку вона вирішила здавати, була пустою. Річ у тім, що їй дісталися недобросовісні квартиранти, сусіди постійно скаржилися на шум у квартирі та постійні гулянки, тому їй довелося з ними попрощатися.

Я, звісно, ​​не очікувала, що мама запропонує нам винаймати житло у неї.
– Квартира простоює, а за неї теж чимось треба платити – скаржилася вона.

Ми погодилися, але мама заломила ціну, м’яко кажучи, не зовсім сімейну. Ми все одно стали винаймати квартиру в неї, тому що в нас було не так багато часу на пошуки житла.

Я вважала, що краще віддам ці гроші мамі, ніж комусь чужому. Мало того, ми зробили в цій квартирі невеликий ремонт: оновили шпалери, трохи підлатали старі меблі, щось купили нове, техніку я в розрахунок не беру.

Звичайно, я сподівалася, що потім ця квартира дістанеться мені, але мати мала свої плани, в які вона нас присвятила тільки тоді, коли вже зібралася наймати рієлтора для продажу.

– Я вирішила продати цю квартиру. Я отримую від вас справжні копійки, а так зможу відкласти собі відразу велику суму на безбідну старість – заявила вона. Звісно, ​​мені було дуже прикро.

З іншого боку, я могла зрозуміти маму, але мені ще було шкода тих грошей, які ми вклали у ремонт. Хоч там була і не захмарна сума, але для нашої родини все ж таки великі гроші.

– Давай просто викупимо у твоєї мами цю квартиру – запропонував чоловік. Наші свекри, звичайно, були шоковані тим, що я збираюся викупити квартиру у рідної матері, яка при цьому навіть не хотіла зробити нам знижку.

Сказала, що нижче за ринкову ціну вона продавати не збирається. На щастя, на той час ми вже накопичили невелику суму, якої вистачало на початковий внесок, і ми взяли іпотеку.

Щодо моєї мами, вона була на сьомому небі від щастя від того, що на її рахунок капнула така велика грошова сума. Я думала, що мама покладе ці гроші на депозит або ще якось ними розпорядиться, щоб їх не розтратити, але вона зробила все навпаки.

Мамі закортіло зробити ремонт у своїй квартирі, оновити всі меблі, техніку. На цьому справа не закінчилася, мама ще оновила весь гардероб, а потім купила собі путівку на море. Легко здогадатися, що від грошей залишилася лише мала частина.

Після покупки квартири я з мамою спілкувалася мало, та і їй теж не до нас. Адже в неї то ремонти, то відпочинок, куди вже їй до нас. І, скажу чесно, мені було таки прикро, що в мене з мамою склалися такі “ринкові” стосунки.

У мене поки що своїх дітей немає, але я просто не уявляю, щоб я так ставилася до своєї дитини. Я не кажу, що батьки повинні надавати дітям все готове, але в ті моменти, коли нам було справді важко, від мами я не отримувала навіть елементарних слів підтримки.

Минув час. Ми з чоловіком практично розпрощалися із боргами. У нас залишилися лише обов’язкові платежі по іпотеці, але ця сума не така велика, виходить навіть набагато дешевше, ніж платити за оренду.

Загалом, життя почало налагоджуватися. Тут з’явилася моя мама, яка заявила, що я зобов’язана утримувати її та допомагати їй грошима. Чи бачите, всі накопичення вона вже витратила, а тепер ниє, що пенсії знову не вистачає на всі її потреби.

Коли я нагадала їй, що вона сама розтратила всі гроші, яких при грамотному розподілі цілком могло б бути достатньо, щоб нічого не потребувати, вона влаштувала мені істерику і назвала мене невдячною істотою, кинула трубку і не відповідає на мої дзвінки.

Що найцікавіше, усім своїм знайомим вона розповідає, що квартиру вона мені подарувала, а дочка невдячна, залишила матір без засобів на існування.