Мене бентежить один момент: якщо сестра допомагала моєму чоловікові в школі з уроками, і тому він такий успішний зараз, то чому сама вона не може купити собі авто, га

Я одружена, доньці п’ять років, працюю, дочка ходить у садок. Є хороший дитсадок поруч із будинком, але я не стала віддавати Яну туди. Обмінялася з дівчиною місцями у садках, Яна відвідує дошкільний заклад із басейном.

Садок Яни трохи далі від будинку, приблизно три зупинки, якщо автобусом, хвилин двадцять п’ять – якщо пішки.

Раніше Яну до садка відвозив чоловік, а я дорогою додому її забирала. Рік тому, чоловік подарував мені машину, відтоді я сама вранці заїжджаю до садка.

Мати та сестра чоловіка живуть у сусідньому будинку. Так вийшло, спеціально поряд з ними ми не селилися, просто підвернулася чудова квартира з привабливою ціною.

Близьке сусідство чоловікової сестри та свекрухи, стало скоріше мінусом, але плюсів було більше.

Родички спочатку дуже зраділи, що син буде під боком. Але я швидко спустила їх із небес на землю. А то понадилися приходити, як до себе додому, і розпоряджатися. Я швидко це припинила, чоловік мене підтримав.

Вони трохи образилися. Звісно, ​​за такої логіки: будинок мого сина – мій дім! Але змирились. Рік тому їх знову накрило, коли вони дізналися про подаровану машину.

Там було все: і краще б мамі подарував, і краще б на сестру і племінницю витратив гроші, і краще б двом жінкам без чоловічої руки в будинку ремонт зробив.

Чоловік їх сам відшив:

– На що хочу, на те свої гроші й витрачаю. Христина – мати моєї дитини, я вирішив, що вона не повинна ходити пішки!

Про ситуацію із садком родички чоловіка знали. Нещодавно сестра мені зателефонувала:

– Нам дозвіл на садок дали, хочу свою доньку віддати туди, куди твоя Яна ходить.

– Віддай, у чому проблема? Є група обміну дитячими садками, я тобі контакти скину.

– Знаю про групу, вже знайшла жінку, яка готова на обмін. Мене інше цікавить: якщо наші діти ходитимуть в один садок, а в тебе є машина, то, може, ти обох дівчаток відвозитимеш і забиратимеш? Я автокрісло куплю, не хвилюйся.

Пропозиція цілком розумна. Все краще, ніж якби вона спочатку помінялася садками, купила автокрісло і тільки після цього поставила б мене перед фактом, що я повинна відвозити й забирати її дитину, тому що вона все для цього зробила.

Правда, я в будь – якому випадку не погодилася б! По-перше, мало що може статися на дорозі. По-друге, діти часто хворіють, і сестрі доводилося б розв’язувати проблеми з транспортуванням своєї доньки до садка.

По-третє, щось мені підказує, що племінниця дуже часто сиділа б у нас вечорами, чекаючи маму. По-четверте, я просто не хочу!

Не хочу чекати, не хочу залежати від інших людей. Та навіть із банальної впертості – не хочу, і все тут! Це моє право!

– Вибач, не вийде, – відповіла я сестрі чоловіка.
– Чому? Зате дівчатка потоваришують, завжди разом будуть.

– Я не пояснюватиму своє рішення. Хочеш, щоб твоя дочка ходила до садочка з басейном – розв’язуй проблему з дорогою туди та назад самостійно.

На цьому вона не заспокоїлася. Вона спробувала натиснути на мене через чоловіка, але не вийшло. Чоловік їй сказав, що моя машина, і тільки мені вирішувати, кого і куди возити.

Тоді вона під’єднала свою матір. Свекруха ґрунтовно взялася за шантаж:

– Я ж сиджу з Яною, коли ви просите! Ти ж не сама машину купила, тобі її мій син подарував. До речі, заслуга моєї доньки в цьому теж є: вона в школі допомагала братові з уроками.

Май на увазі, якщо ти відмовишся, більше навіть не проси, щоб я за Яною наглядала.

Боже, сидить вона з Яною! Раз на рік! Їй же нема коли, бо весь час йде на молодшу онучку. З шантажистами діалогів не веду, одразу відмовила, та попрощалася.

Піде племінниця до садка поруч із будинком, обміну не буде! Це я, виявляється, позбавила бідну дівчинку басейну! Ось так!

Взагалі, мене бентежить один момент: якщо сестра допомагала моєму чоловікові в школі з уроками, і тому він такий успішний зараз, то чому сама вона не може купити собі авто, га? Питаннячко!