Мене мучить совість через те, що я зрадила чоловіка. Але чи простить він, якщо я зізнаюся?

Я зрадила чоловіку зі своїм колишнім хлопцем. Чоловік про це не здогадується, а мене мучить сумління.

Ми з Дмитром одружені вже 12 років. Дітей у нас, щоправда, немає, але ми не особливо переймалися цим. Ми разом вирішили, що якщо нам судилося стати батьками, то так і буде, а якщо ні, то ні. Загалом так і живемо вдвох.

На жаль, останнім часом ми з чоловіком віддалилися один від одного. Близькість стала рідкісним подарунком, та й банальні поцілунки-обійми у нашому будинку були рідкісним явищем.

Спочатку я думала, що всьому виною втома після важкого робочого дня. Але ж і у вихідні кожен із нас зайнятий своєю справою. Я малюю картини, а Діма може конструювати (він любить збирати дерев’яні моделі літаків). Ми з чоловіком стали схожі на сусідів, хіба що спимо разом.

Не можу сказати, що я планувала зраджувати його з іншим чоловіком, просто так вийшло. Річ у тім, що до заміжжя я зустрічалася з іншим хлопцем. Він був невисокого зросту, але зате блондин із блакитними очима. Це був той випадок, коли всі знайомі та незнайомі дівчата заздрили мені.

Кирило поводився так, ніби у світі, крім мене, не існує інших жінок. Він був уважний, ввічливий, смачно готував і щодня дарував квіти. Але так сталося, що одного разу йому довелося надовго поїхати по роботі.

Ми пів року не бачилися і не могли зателефонувати один одному. Коли Кирило повернувся, ми зрозуміли, що почуття згасли та ми стали чужими людьми. Мені було шкода з ним розходитися, але я не могла нічого з цим вдіяти. Можливо нам варто було поборотися за свої стосунки, але ми не стали.

Через багато років ми з Кирилом випадково зіткнулися у кафе. Я зайшла туди, щоб випити філіжанку кави. Він зненацька підійшов ззаду, а я, почувши його голос, пролила на себе каву.

Я не була готова його зустріти. Тим більше я була не готова побачити все такого ж молодого та красивого блакитноокого блондина.

Його очі сяяли, і я знову відчула, що весь світ зосереджений на мені. А далі все було, як у тумані. За 12 років у шлюбі я вже подумала, що вся моя палкість згасла і заспокоїлася.

Але Кирилу вдалося розпалити в мені таке вогнище, якого, як мені здалося, не було і в молодості. Коли я зрозуміла, що ми накоїли, то швидко одяглася і практично втекла від колишнього. Я була готова провалитися крізь землю від сорому.

На щастя, коли я повернулася додому, чоловіка ще не було. Я прийняла душ і трохи заспокоїлася. Потім я вирішила побалувати Діму і приготувала його улюблену курку каррі, а ще зробила тістечка із заварним кремом.

Тепер я розуміла, чому невірні чоловіки повертаються додому з оберемками квітів: вони намагалися загладити свою провину перед коханими.

– О, які пахощі! У нас сьогодні свято якесь? Важлива дата, про яку я забув? – Запитав у мене Діма.

– Ні, що ти. Просто захотілося зробити приємне коханому чоловіку. Як справи на роботі? – відповіла я.

– У тебе точно все гаразд? Ти вже кілька років не питала, як у мене справи на роботі, хіба що про дату отримання зарплати. Хто ти, і куди поділася моя дружина? – лукаво спитав Діма.

– Жартуй, жартуй. У мене також буває різний настрій.

Після вечері Діма потягнув мене до спальні.

– Може, твій настрій у цьому напрямі змінився? – Запитав він.

Я підкорилася грайливості чоловіка. Щоправда, я почувала себе після цього жахливо і чомусь відразу подумала про “легковажних дівчат”. Цікаво, як їм вдається перемикатися з одного партнера на іншого?

Втім, все це – дурниці. Я сподівалася, що зустріч з Кирилом швидко забудеться, і ми з Дімою житимемо як раніше. Однак мені, як на зло, траплялися афіші зі спектаклями про невірних дружин. Діма розповів про те, що його колега розлучається, бо застав свою дружину з найкращим другом.

Мені здавалося, що довкола мене буквально літають знаки, що вказують на те, що я зрадила чоловіка. Найбільше мене дратувало те, що після моєї зради Діму начебто підмінили: він став приносити додому квіти без приводу, купив нам квитки на концерт і навіть за продуктами ходив без нагадування.

Загалом, Діма перетворився на зразкового сім’янина, поряд з яким я почувала себе повною нікчемністю.

У мене з’явилося бажання скинути цей тягар із плечей і все розповісти чоловіку. Але як це зробити? Які будуть наслідки?

Спочатку я уявила, що все спокійно розповім Дімі, він мене вислухає, зрозуміє і пробачить. Але, розсудливо подумавши, я зрозуміла, що чоловік не здатний пробачити зраду. Після такої “новини”, навіть якщо він мене не покине, то весь час дорікатиме за мою помилку.

Такий чоловік шукатиме у всіх знайомих образ коханця, питатиме, з ким я йому зрадила і чи зможу зрадити з кимось ще. Але, з іншого боку, я тепер страждаю і день і ніч від того, що не можу поділитися з чоловіком своїми переживаннями.

Я навіть заспокійливе купила, бо стала без причини прокидатися ночами. Якщо я все розповім, мені стане легше. Хоча я вже й у цьому не впевнена. Що мені робити, як позбавитися цього тягаря на душі?