У 14 років на ДР брата я зустріла хлопця, з яким у нас все дуже швидко закрутилося, ми стали зустрічатися.
Варто згадати, що раніше я ні з ким не зустрічалася, та й в принципі батьки-військові ростили мене дуже пристойною дівчиною.
Хлопцеві було 17, він закінчував 11-й клас, і їхав вчитися в інше місто, за тисячу кілометрів, у нас були стосунки на відстані.
У 15 з половиною моїх років, в черговий його приїзд (приїжджав він раз у пів року) у нас трапився перший раз, в який ми не оберігалися.
Після він вимовив таку фразу: недобре, якщо через це вийде якась неприємність. Я була згодна, дуже боялася вагітності в своєму віці.
Увечері того ж дня він приніс мені кілька тестів на вагітність і якісь таблетки. «Неприємності» не сталося.
Мені 18 років. Він обіцяє зі мною одружитися, але знаходить відмовки, які здаються цілком розумними: потрібно накопичити грошей, обом закінчити вищу освіту. Все ж одружився. Через пів року у мене сталася затримка.
Чоловік рвав і метав, примушував до того, щоб знову все вирішити. Знову приніс таблетки. Я була так закохана, що не бачила, ким є мій чоловік на справі.
Мені 20 років. У мене затримка, часом паморочилося в голові і нудило. Розповіла чоловікові про те, що ймовірно, я знову вагітна.
На той час я вчилася в інституті заочно, мала хорошу роботу і деякі заощадження, які дозволили б в разі чергової неадекватної реакції чоловіка на новину з’їхати від нього і виховувати дитину одній.
Чоловік знову наполягав на тому ж сценарії, дітей він не хотів, тоді я розвернулася і пішла ночувати до подруги.
Вранці він мене знайшов, вибачився, сказав, що всю ніч думав, і тепер згоден на дитину.
Через тиждень для підтвердження вагітності ми поїхали на УЗД. Я не була вагітна. І не буду. Зовсім. Це підтвердили вже численні аналізи. А виною тому – ті самі таблетки, які приносив мені чоловік.
Пізніше виявилося, що в його родині всі дівчата вже два покоління народжуються з деякими патологіями, і він нібито цього боявся.
З чоловіком розлучена. На горизонті нікого. Живу в орендованій квартирі з кішкою. Усе.
- Забереш Вовку, коли путівку мені сплатиш! У цеху гули печі. Пахло ваніллю та гарячим…
Весілля вийшло скромним - гостей тридцять, не більше. Кафе на околиці міста, білі скатертини, осінні…
Аня була приголомшена. Те, що вона випадково почула сьогодні, приїхавши без попередження до свекрухи, було…
Марії нашої не стало ще навесні. Пішла вона тихенько, на самому початку березня, коли на…
Молодий чоловік вів автомобіль, не розбираючи дороги. Їхав, як то кажуть, у нікуди. Єдиним бажанням…
– Яке щастя! Останній платіж за іпотекою та й за машину вже розрахувалися! Ми впоралися!…