У 14 років на ДР брата я зустріла хлопця, з яким у нас все дуже швидко закрутилося, ми стали зустрічатися.
Варто згадати, що раніше я ні з ким не зустрічалася, та й в принципі батьки-військові ростили мене дуже пристойною дівчиною.
Хлопцеві було 17, він закінчував 11-й клас, і їхав вчитися в інше місто, за тисячу кілометрів, у нас були стосунки на відстані.
У 15 з половиною моїх років, в черговий його приїзд (приїжджав він раз у пів року) у нас трапився перший раз, в який ми не оберігалися.
Після він вимовив таку фразу: недобре, якщо через це вийде якась неприємність. Я була згодна, дуже боялася вагітності в своєму віці.
Увечері того ж дня він приніс мені кілька тестів на вагітність і якісь таблетки. «Неприємності» не сталося.
Мені 18 років. Він обіцяє зі мною одружитися, але знаходить відмовки, які здаються цілком розумними: потрібно накопичити грошей, обом закінчити вищу освіту. Все ж одружився. Через пів року у мене сталася затримка.
Чоловік рвав і метав, примушував до того, щоб знову все вирішити. Знову приніс таблетки. Я була так закохана, що не бачила, ким є мій чоловік на справі.
Мені 20 років. У мене затримка, часом паморочилося в голові і нудило. Розповіла чоловікові про те, що ймовірно, я знову вагітна.
На той час я вчилася в інституті заочно, мала хорошу роботу і деякі заощадження, які дозволили б в разі чергової неадекватної реакції чоловіка на новину з’їхати від нього і виховувати дитину одній.
Чоловік знову наполягав на тому ж сценарії, дітей він не хотів, тоді я розвернулася і пішла ночувати до подруги.
Вранці він мене знайшов, вибачився, сказав, що всю ніч думав, і тепер згоден на дитину.
Через тиждень для підтвердження вагітності ми поїхали на УЗД. Я не була вагітна. І не буду. Зовсім. Це підтвердили вже численні аналізи. А виною тому – ті самі таблетки, які приносив мені чоловік.
Пізніше виявилося, що в його родині всі дівчата вже два покоління народжуються з деякими патологіями, і він нібито цього боявся.
З чоловіком розлучена. На горизонті нікого. Живу в орендованій квартирі з кішкою. Усе.
