– Це не чесно! – кричав брат. – Чому це тобі трикімнатна, а мені однушка! Ми ж рівнозначні спадкоємці!
– Це не чесно! – кричав брат. – Чому це тобі трикімнатна, а мені
– І як я заміж за нього вийшла? – подумала Ольга. Вона ставила собі це питання вже не раз. Як вона примудрилася вийти заміж за цього Павла, адже одразу було видно, що він ненадійний. Оля, немов нічого не бачачи, зробила добровільно крок в оце все на радість свекрусі, яка відпочивала тепер від синочка-нероби
– Олю, дай грошей, мені треба в магазин, – гукнув із ванни Павло. Ольга
– Ноги йому помий, Олено! І нігті позрізай, зовсім уже пазурі, як в орла. Тьху, дивитись гидко! Давай, ворушись трохи, чи що! – Нахабно заявила свекруха
– Ноги йому помий, Олено! І нігті позрізай, зовсім уже пазурі, як в орла.
– Якщо чесно, то я давно вже вас запримітив… Дуже вже ви видна жінка, тільки ось соромився підійти і заговорити… Адже ви самі знаєте, що плітки розійдуться по всьому селі, і навіть не подивляться, що ми з вами вже на пенсії
Оксана повільно йшла по сільській вулиці, що прокидалася після нічного дощу. Все зеленіло, співали
– Яке ще твоє майно? – Все, що в тебе є, дали тобі ми! Ми тебе на світ привели, годували, навчали. А ти сестрі лахміття затиснула? – Репетував батько
– Та що ж ти так вчепилася міцною хваткою в це старе?! Воно в
-Не хочеться тебе, дорогенька, засмучувати, але, я бачу, ти зовсім нічого не знаєш, – сказала Лідія Іванівна, співчутливо подивившись на жінку. Посмішка одразу зійшла з обличчя Марти. Вона ніби знала, що хоче їй сказати сусідка і, прикривши рукою сонце, яке світило в очі, обережно запитала: -Ви це про що?
На годиннику була сьома ранку. Марта вимкнула будильник. Повернувшись до чоловіка, вона хотіла обняти
-Людочко, ну пробач мене, такого нерозумного! Не знаю, що на мене найшло! Я ж тільки тебе одну завжди любив! І досі люблю!
-У сорок років пізно починати життя із чистого аркуша… – подумала Людмила, коли від
-Навіщо мені оця твоя? Нагуляв – сам і займайся нею! Нічого на мене чіпляти!
Маленька Віта, щоб її ніхто не помітив, потихеньку спостерігала за тим, як батько заводить
– Ну, як там твоя нова невістка? – Запитала Люба, дістаючи насіння. – Ой, не питай, – зітхнула Віра Павлівна. – Юля ця – покарання Господнє
Ключ насилу обернувся в замку – двері нарешті відчинилися. Олена зробила крок через поріг,
– Ну, привіт, дочко. Ось, приймай гостинці. Там три банки з квашеною капустою і морковочка свіжа з буряком. Все намила, висушила. Забери в холодильник, – Люба з полегшення поставила сумки на підлогу. – Мамо, куди нам стільки? Скільки разів казала – не їмо ми таке
Люба старанно шинкувала капусту не шкодуючи сил і часу. Ще б пак – квашене

You cannot copy content of this page