Осінь цього року видалася напрочуд теплою. Вранці над парком стелився легкий туман, а дерева
«Катю, дивися, тільки не нароби дурниць з тим будинком», — голос Валентини Павлівни лився
Ясного травневого ранку Ніна стояла на балконі другого поверху і дивилася, як її Григорій
– Мамо, готуйся гостей зустрічати! – радісно крикнув син у слухавку. – Ми завтра
Василь гидливо відсунув від себе тарілку з пловом і процідив: – Знову пересушила м’ясо,
Був червень. Наталя Миколаївна стояла посеред зарослої ділянки й почувалася зайвою на своїй землі.
Холодний осінній дощ дріботів по шибках, а в душі Влади було ще смутніше. Вона
– Сюди розкладний диван Іллюші стане, а біля вікна поставимо ліжечко для малої, –
– Знову півтори тисячі за зміну? – перерахувавши купюри, Софія невдоволено подивилася на Дмитра.
Віра вже збиралася поставити ключ на місце, але одразу відчула: щось тут не так.