– Я могла б тебе в дитбудинок здати! – кричала мачуха. – Ти не посмієш вигнати нас з квартири…
Павло прожив удівцем два роки, а потім привів у квартиру Наталю і сказав десятирічному
…Батько з’явився раптово, ближче до кінця літа. Рита йшла додому з роботи й побачила на лавці біля під’їзду знайому постать
– Дочко, а ми всією родиною післязавтра до Туреччини відпочивати їдемо! – бадьорим і,
– Раз ви залишили всю спадщину моєму братові, я більше не буду сплачувати ваші рахунки! – Збентежено заявила донька
– Відчиняй! Ми знаємо, що ти вдома! Марина завмерла у вузькому передпокої своєї однокімнатної,
– Просто не було за що купити продукти. Тож, їсти нічого Зате ти всім допоміг і купив собі телефон, — спокійно відповіла дружина.
Андрій штовхнув двері квартири плечем, бо руки були зайняті. В одній — портфель, в
– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль з пакета їм під двері. Нехай нюхають! – Прошипіла сусідка Олена чоловікові крізь зуби, стоячи біля вхідних дверей
– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль їм під
– Фобія? У кота? – Жінка здригнулася, – не може бути!
– А тут хто? – Запитала жінка. – Це особлива кішка. Її навряд чи
– Тату, мамо! Купіть собачку! Ну, купіть, будь ласка… Ми самі доглядатимемо її. Будемо гуляти з нею ходити. Вчитися будемо краще…
Заводчики породи левхен мешкали у сусідньому під’їзді. Ви бачили колись цих собак? Чарівність! Такий
– Матвію, – покликала Ліза нареченого, який у цей час вийшов на кухню. – Христина сказала, що ти хочеш прописати своїх батьків у моїй квартирі. Це правда? – І коли ти збирався про все це мені сказати? – Запитала Ліза. – Після весілля?
Останнім часом мама була задумлива. Прасує білизну, а погляд ніби кудись у простір спрямований.
Пес середнього зросту з сумними очима та кошлатою шерстю. Він не просив їжі, не бігав за людьми й не гавкав. Просто сидів
Ліза щодня проїжджала через вокзал дорогою на роботу. Звична дорога, знайомі обличчя, метушня ранку.
— На що скаржитесь? — Сусід у мене, перфоратор купив. Щодня і свердлить, і свердлить, як заведений! І спеціально, негідник, вибирає час, коли я вдома. Напевно, з вікна дивиться, що до під’їзду заходжу. Свердлить своєю пекельною машиною, дістане до печінок і вимкне. Тільки я заспокоюся, тільки чаю собі наллю, як він знову!
— Лікарю, до вас можна? У двері заглянуло зморщене обличчя з хитрими очима. —

You cannot copy content of this page