– Бачу, ти постаріла: змарніла, круги під очима, та й постать не та, що була раніше, – уїдливо помітила свекруха
– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була
Зупинка долі…
– Пані, не знаєте, автобус уже пішов? – до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме
– Невже це доля? – майнула думка. І Микита підкорився їй…
Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його
Смішно зізнатися, але в сорок два роки Ніна цілувалася тільки з двома чоловіками: зі своїм чоловіком, талановитим музикантом Миколою, та з його найкращим другом Сашком. Всі ці роки Сашко так і вважався другом Миколи, хоча коли він приходив у гості, розмовляв здебільшого з Ніною
Їх завжди було троє, з дитячого садка. Смішно зізнатися, але в сорок два роки
– Іро, вибач мені! Я хочу повернутись. Нехай ця Надя йде до своїх батьків. Помилився я. Буває. Мужики кажуть, що кожен має право на коханку. В усіх таке буває
Ірина готувала вечерю і почула, як відчинилися вхідні двері. Чоловік мав прийти за дві
– Та я не тільки бачити, я знати її не хочу! – Вигукнула Віра, коли сусідка запитала у неї про дочку, мовляв давненько її не видно
– Та я не тільки бачити, я знати її не хочу! – Вигукнула Віра,
– І куди ти потягнув ноутбук? – узялася в боки Ганна, спіймавши Микиту на місці злочину
– І куди ти потягнув ноутбук? – узялася в боки Ганна, спіймавши Микиту на
– Ларо, я думаю, що нам ця третина не потрібна, – сказав чоловік, коли вони сіли на лаву на березі. – Чому? – Тому що ця нерухомість, якій така рада твоя сестра, довгий час буде для нас не активом, а пасивом. Будинок потребує ремонту
– Ілля, – сказала Лариса чоловікові, коли той прийшов із роботи. – Мама дзвонила.
– Вибач, але ти мені не дружина, щоб я перед тобою звітував. І хочу помітити, що нею не будеш, – відповів Павло. – Не дружина?
Рита поверталася з роботи пішки. Можна, звичайно, було проїхати пару зупинок автобусом, але погода
– Ну, скажи мені, синку, поки я був на роботі до нас заходили якісь дядьки? – Вадим посадив на коліна чотирирічного сина, граючи роль хорошого батька перед своєю матір’ю. На ділі на сина він звертав увагу набагато менше, ніж на свій комп’ютер. – Наша матуся добре поводилася?
– Ну, скажи мені, синку, поки я був на роботі до нас заходили якісь

You cannot copy content of this page