Життєві історії 0
— Я хочу розлучитися, — Вадим вимовив це, наче оголошував буденний факт. — По-людськи. Без цирку, без ділення кожної виделки. Кіра спокійно кивнула. — Добре. Він явно готувався до заперечень, і її відповідь збила його з пантелику. — У сенсі добре? — У прямому. Ти хочеш розлучення — будемо розлучатися. — І все? — А що ще?
Дві великі дорожні сумки біля дверей – і Кіра ще навіть не вставила ключ
Життєві історії 0
— З Міланою питання вирішимо. Саме ця фраза Мілані особливо «сподобалася». Вона могла б просто зараз увійти до кухні. Могла б запитати, що саме Арсеній збирається «вирішувати» з нею і чому брат вже знає планування її квартири краще, ніж вона сама встигла її вивчити. Але Мілана залишилася стояти на місці. Вона знала: іноді людина, впевнена, що її ніхто не чує, розкриває набагато більше, ніж планувала
Щойно Мілана зняла пальто, як з кухні до неї долетів голос чоловіка. — Захаре,
Життєві історії 0
– Батьку п’ятдесят, а тобі ще менше! Яка старість, мамо? Молодим треба жити, а у вас все є
Ніна заміж вийшла у двадцять три, наче не рано, й не пізно. Всі вважали,
Життєві історії 0
– Спокійно, тату! Я вас зрозуміла, тепер і ви мене зрозумійте! Так буває у дівчат, коли в них запаморочилося в голові, і вони думають, що зловили за хвіст принца. – Та принц виявився нікчемною людиною. Але я вас можу запевнити – онук у вас буде красивим. Тому що його батько, ну просто – модель. На це я й клюнула
Коли Таня прийшла додому, вдома її напружено чекали батьки. І обличчя у них були
Життєві історії 0
Брат не покликав мене на весілля – сказав, лише свої. Я мовчки залишила собі двісті тисяч, обіцяні йому на перший внесок з іпотеки
У п’ятницю вранці Максим надіслав реквізити рахунку та коротке повідомлення: – Світлано, сьогодні треба
Життєві історії 0
– Пішов столичний витязь, – хмикнув Олексій, закриваючи засув. – А як співав! Настовбурчився, як шуліка перед кидком! – Та вже ж, – Катя зітхнула і притулилася до плеча чоловіка. – Шкода мені його трохи. Прожити життя з такою черствою душею – адже це страшне покарання
– Ви що, справді думали, ніби тарілка каші з котлетками дає вам право на
Життєві історії 0
– Олю, я не вмію доглядати! І твоя мама мене соромиться! Це таки жіноча робота. – А за твоєю матір’ю чому маю доглядати саме я? -Ти вмієш. Мама тебе слухає
– Я зібрав тобі речі на тиждень. Халат поклав, зарядку теж. Віктор поставив сумку
Життєві історії 0
– Ніно, ти ж для них банкомат на ніжках! Картку сунули, гроші взяли, а назад – дулю з маком! – А що мені робити? Не чужі ж. – Не чужі, а нахабні, – Зоя поставила відро. – Збідніти тобі треба. – Як це? – А так! Удай! Скажи – все пропало, вклалася кудись, і пшик. Побачиш, як порозбігаються! Як таргани від капця
– Нінко, ти що, зовсім жадібностю запливла? Рідній сестрі двадцять тисяч пошкодувала? Тамара гупнула
Життєві історії 0
– Я хоч чимось цікавлюся! А ти тільки вдома сидиш, зовсім запустила себе, – заявив чоловік, а невдовзі пожалкував про свої слова
– Я хоч чимось цікавлюся! А ти тільки вдома сидиш, зовсім запустила себе, –
Життєві історії 0
– Маю, не влаштовуй драму: збери найпотрібніше і з’їжджай, Альбіні з чоловіком кут потрібніший! – Захар ступив у вітальню без стуку і навіть не зменшив крок
– Не влаштовуй драму: збери найпотрібніше і з’їжджай, Альбіні з чоловіком кут потрібніший! –

You cannot copy content of this page