-Вони з мамою звикли до розкішного життя, а тато, тобто я, не може їм цього забезпечити
Чоловік із сином занесли у вагон сумки. Дбайливо все поскладали. -Все, йдіть! Уже пора.
Тепер Володька виглядав зовсім інакше! Високий, стрункий, він зовсім не був схожий на того неказистого повненького хлопчину, якого раніше знала Світлана.
Світлана спочатку зовсім не звертала уваги на Володимира. Завжди вважала його не те, щоб
-Мамо, невже ти не розумієш? Мені й так важко. Вдома багато роботи – приготуй встигни, прибери, за дітьми подивися. Ну куди мені працювати?! -Так воно то так, але зараз Миколка школу закінчить, Таня в садочок піде. Що ти робитимеш цілий день? А так люди, спілкування. Я ж говорю так, як тобі буде краще…
-Мамо, невже ти не розумієш? Мені й так важко. Вдома багато роботи – приготуй
– Ти рубаєш мою ідею на корені! Ти дружина мені, чи хто? – Дружина, але не спонсор! Я не вкладатимуся у твої марні ідеї
Ніна прийшла додому із роботи. Великий пакет продуктів – на тиждень має вистачити, якщо
Батьківський будинок…
Мати пішла із життя наприкінці листопада, коли земля вже промерзла. Павло стояв біля могили,
– Що ти хочеш почути від мене? – Женя склав руки на грудях. – Що я поганий чоловік? Гаразд, я поганий чоловік. Але я добрий батько! І я не кину дочку у біді!
– Не смій так говорити про моїх дітей! – чоловік гупнув по столу долонею.
– Мамо, давай не будемо нікому говорити, що ви збиралися розлучатися. Нехай це буде наша таємниця. Мені його не вистачає. Краще б він був десь, але живий
Світлана збирала речі. Сльози вже скінчилися, залишилася тільки злість. Три дні тому Василь прийшов
Тільки б йому сподобалося, може, тоді все ще обійдеться, – думала Ірина
Ірина поставила перед чоловіком тарілку з борщем. – Смачного, Андрію, – сказала Ірина. «Тільки
-А я до вас в невістки особливо і не нав’язуюсь
Чим ближче вони наближалися до дому батьків Тимофія, тим розгубленішим ставало його обличчя. Поглянувши
Дімка позаздрив Руслану. Треба ж! Непоказний хлопчина, а таку дівчину відхопив. Відчай охопив Дімку. Він був спортивної статури, симпатичний і балакучий, любив співати під гітару в компаніях. І ніколи у нього такої красуні не було. Він підійшов до Ігоря і сказав, як би між іншим: -А ось моя вона буде. Хочеш вір, хочеш ні
Коли приятелі зустрілися великою компанією після літа, Дімка побачив, що серед його друзів з’явилася

You cannot copy content of this page