– Рибу де сховав? У джакузі? – Жінка кинула чоловікові на стіл ваучер зі спа-готелю
– Вмотався я, Іро! Комарі – просто звірюги, кльова немає, ще й тягнучка на
— Я хочу, щоб ти згадав, з ким ти живеш. І що для мене означає цей день. — Я пам’ятаю. Але порядок є порядок. Живі — важливіші
Телефон замовк. Віра стояла посеред кухні, міцно притискаючи його до грудей обома руками. Тітка
– У нашій сім’ї баба слухається чоловіка, – заявив він. Але Міла втекла і жорстко помстилася
– Ромо, ми ж домовлялися! Я не збираюся кожних вихідних їздити до твоїх батьків!
— Своїх родичів до Києва привіз — ось сам їх і годуй. Я більше й пальцем не поворухну заради них
Валіза полетіла в коридор першою. Слідом за нею — чоловіча куртка, а тоді й
Свекруха називала мої претензії до чоловіка істерикою, доки сама не почула голосове повідомлення від його колеги
Ангеліна вперше напружилася не через помаду на сорочці, й не через пізнє повернення. Нічого
– Оксано, я хотіла сказати, – почала свекруха, і її голос звучав незвично суворо. – Цього року риба була трохи пересолена, а торт сухуватий, ти явно не намагалася! Раніше в тебе краще виходило! – Замість подяки видала вона
Оксана прокинулася в суботу з чітким відчуттям тривоги у грудях – через тиждень день
– Я, Ірино, батрачити на вашу ораву не наймалася! Кріпацтво давно скасували! Дві баби в одному будинку – це перебір! – Вона взяла сумку з лави. – Тож, як то кажуть, – карти вам в руки! Плита там, криниця за рогом, магазин за лісом. Розташовуйтеся
– А на обід у нас що буде? – Ірина стояла на порозі веранди
Галина Петрівна молотила кулаком у двері так, що, здавалося, відлуння йшло крізь усі поверхи. Поряд із нею вишикувались три величезні дорожні сумки, клітчастий баул і картонна коробка, щільно обмотана скотчем навхрест.
— Агов, недоумку, ну ж бо, відчиняй! Що я, жебрачка якась, тут на порозі
– Роби ремонт, а решту поділимо на дві частини. Тобі крім цього ремонту нічого й не треба. Тобі ремонт, а нам –  все інше, – заявили дочки
Несподівано для себе та для всіх родичів Марія отримала спадщину. Вона була єдиною дитиною
– Взагалі, я тут житиму, – Інна обурено дивилася на невістку. – Яке житимеш? Це квартира Микити! – Братик обіцяв, що пустить на пару місяців, – зовиця потрясла в повітрі старим латунним ключем. – Поки я шукаю роботу і взагалі… Він господар, має право сестру врятувати. – Господар тут мій син! А ми з Олегом співпозичальники
Глухий стукіт у двері змусив Світлану здригнутися. Вона саме відтирала вологою ганчіркою сліди побілки

You cannot copy content of this page