– Ну і чого ти викаблучуєшся? – невдоволено спитала мати. – Хіба я щось
– Синку, у мене серце так ниє, нічого робити не можу, – говорила моя
Так і сталося. Михайло Степанович завів двигун старенького «Жигуля» — білого, облізлого, із рудими
Павла виховували мама й дідусь. Бабусю він пам’ятав невиразно. Йому було п’ять років, коли
Ірина сиділа біля відчиненого вікна. Був ранній червневий ранок. Зовні лунали звуки нового дня:
До сорока трьох років заміж Ганна так і не вийшла. Спершу навчалася, потім робила
– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала
– А що у нас сьогодні на вечерю? Вікторія заплющила очі. Пальці завмерли над
Ірина стояла посеред кімнати та милувалася результатом. Стіни були пофарбовані в спокійний бежевий, новий
Галина подивилася на фотографію і тяжко зітхнула. На знімку щасливий син обіймав за плечі