– А потім мої батьки піднялися з-за столу і почали вітати молодят. Тут мені в голову різко спала думка, а що даруватимуть вони? – Адже їм навіть на одяг я грошей давала! Тільки я про це подумала, мама дістає ключі й простягає Маринці. Ось, мовляв, подарунок від нас! Квартира! Я просто обімліла…
– Вони казали, що не мають грошей, а самі… – Христина була просто розчавлена
Пізнього щастя не буває. Воно завжди вчасно…
Як зараз пам’ятаю той осінній, листопадовий день, коли до мене прийшла Люба. Дощ тоді
Так подруга поводилася, коли їй потрібне було прикриття для чоловіка та залізне алібі. – Михайло у поїздку знову покликав? – припустила Віра. — Куди цього разу? – У Туреччину, – похвалилася Жанна. — То ти знаєш, що робити? Все за старою схемою. Мені потрібні заготовлені фотографії з тобою та кілька голосових повідомлень, щоб я могла їх переслати Сергію
– Віро, термінова справа! Ну виручи ще разочок… — просила Жанна на тому кінці
І квартира була явно запущена… Якщо не вдивлятися, то може все й гаразд. Але брудні вікна й запорошені штори кинулися в очі. Затерті бильця дивану й крісел були прикриті покривалами, але подекуди їх було видно. А ще Ларису вразив запилений кришталь. У її бабусі теж було багато посуду, але він завжди виблискував чистотою. Підлога милася тільки посередині, це було помітно, видно було «межу» біля дивану. Лариса тоді побачила все, але вирішила, що це нечемно говорити про таке Миколі
До Лариси прийшла її майбутня свекруха Людмила Петрівна. – Як у тебе чисто! –
– Я не прийду на твоє весілля! – Ти поводишся безглуздо! Ти підставляєш усю нашу сім’ю! – Тоді, може, тобі варто було подумати про це до того, як ти вирішила відвести мого хлопця?
– Ти не можеш пропустити весілля рідної сестри, Даша! Це навіть звучить абсурдно. Дарина
– А чому б тобі не розлучитися з розмахом? Щоб ресторан там, кортеж, тамада, урочисте спалювання мосту? Я б погуляла…
Рівно чотири роки протрималися Редькіни у шлюбі. Але як не намагалися вони грати у
-Ти де був? Відповідай негайно! І з ким ти по телефону так довго говорив? Я тобі разів з десять набирала! – примхливо надувши губи, почала Катя, ледве встигнувши відчинити двері
-Ти де був? Відповідай негайно! І з ким ти по телефону так довго говорив?
Я три роки збирала на мрію, а чоловік за моєю спиною вже вирішив, на що накопичення витратити
– Маріє, ви коли завдаток принесете? Бо охочі, знаєте, є. Я випросталася, почервоніла від
“Нам треба пожити окремо” – ці слова Олексія все ще дзвеніли у вухах. Він сказав їх буденно, між новинами про роботу та скаргами на затори
Ольга застигла біля вікна, роздивляючись своє відображення у вечірньому склі. На підвіконні остигала чашка
– Це безумство! Хто тепер стежитиме за Мишком? Я не можу все робити сама! А ви житимете на іншому кінці міста! Марія Петрівна поставила кухоль і подивилася просто на невістку. – Тоді, можливо, настав час навчитися самій дбати про власну дитину, Віка. Час стати матір’ю, а не зозулею!
– Мені потрібно на манікюр, – крикнула Віка з кімнати. – Придивіться за Мишком

You cannot copy content of this page