– Головою розумію, що дача вже ваша, – сказав колишній господар. – А в неділю прокидаюсь і автоматично збираюся сюди. – Миколо Семеновичу, ми все розуміємо. Але нам також треба звикнути, що це тепер наш дім
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев’яний будинок, шість соток, старі яблуні,
– Це ж так важливо – правнучка та прабабуся! Ні в кого з моїх друзів такого немає, щоб одразу чотири покоління  разом жили, – це дуже круто
– Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? –
– Чого ж твій маг і чародій не побачив і не передбачив своє майбутнє? – Запитав у дочки батько. – Він же мав передбачити, що на нього чекає у нашій квартирі і спробувати цього уникнути, якщо він справжній екстрасенс. – А він навіщось поперся прямо на твої улюблені граблі
– А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. – Ну, сир, йогурт,
Дивно, що чоловік вважає нормальним без дозволу брати речі дружини та оплачувати ними свої рішення.
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на
— Але ж це моя рідна сестра! — зашипів він. — Я це чудово знаю. І я втомилася її утримувати. Ми ж не банк, Олеже. У нас є власні плани, власні потреби. — Виходить, ти проти моєї родини? — Я проти того, щоб мої зароблені гроші йшли на забаганки дорослої людини
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий
Жодні домовленості на словах нічого не означають! Особливо між родичами…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще
— Аліночко, я ж не з тих, хто язиком меле, ти ж мене знаєш. Але по середах у вас тут біля хвіртки машина стоїть… Аліна навіть посміхнулася. — То ж наша автівка, Ніно Павлівно. Не привид якийсь. Сусідка хитро примружилась. — Наша, то наша. От тільки за кермом Ромко, а поруч із ним — дівчина. Брюнетка. І вони, повірте, не картоплю копають
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет
— Ви тільки уявіть собі! Приперлися до неї додому якісь пройдисвіти, показали фокус із брудною водою у склянці, і моя теща прямо на кухні підписала кредитний договір! Сто п’ятдесят тисяч гривень за шматок пластику з вугіллям!
— Я їй так і сказав: Галино Петрівно, та ви б його одразу на
– Ти віддав ключі Валентині Єгорівні за моєю спиною? – А що тут обговорювати? – Максим з досадою смикнув плечем. – Хіба б ти по-людськи дозволила? Почала б знову свої кошториси зводити
– Максиме, де брелок із ключами? Женя стояла біля вішалки і дивилася на порожній
«Маріє Глібівно, це не просто якась “ноша”. Це моя квартира. Я купила її за власні кошти, ще до того, як ми з Федором одружилися. То з якого дива я маю її переписувати?» Свекруха хмикнула, ніби Вікторія сказала щось украй безглузде. «Ну, знаєш, “моя квартира”… Ти ж тепер у родині. А в родині прийнято підтримувати одне одного. Чи у нас тепер кожен сам за себе, так?»
Марія Глібівна закинула у свою чашку стільки цукру, що ложка загриміла об стінки, наче

You cannot copy content of this page