Жовтневий дощ третю добу барабанив по даху старого будинку в селі під Миргородом, перетворюючи
Валіза стояла у передпокої. Не його валіза – Тимко одразу це зрозумів. Свою він
Замок він купив у господарському за чотириста гривень. Звичайний навісний, латунний. Повісив у суботу
– Старша залишається зі мною, а молодшу забирай та з’їжджай. Розлучимося по суду, якщо
— Аню, постривай! Ну будь ласка, дай мені п’ять хвилин! Усього п’ять хвилин, я
Катерина накривала на стіл, намагаючись, щоб усе виглядало ідеально. Сьогодні Дмитру виповнювалося тридцять п’ять
Вероніка Григорівна вийшла з кабінету лікаря засмучена. Ще б пак, її побоювання підтвердилися, вона
Зінаїда видавала заміж дочку. Гостей було небагато, людей тридцять п’ять, – майже всі родичі
– Ти куди потяг масляний обігрівач? – Ліза відірвалася від екрану ноутбука. Таблиці з
– Арсене, ти не міг би гриміти ящиками трохи тихіше? – Валентина стояла в