-Любий мій! Згадай, які я тобі пекла млинці! Ось вони були тонкі! А ці прямо коржики якісь! – зарозуміло підняла брова Алла Антонівна. -Мамо, я взагалі не пам’ятаю, щоб ти колись готувала! – усміхнувся Геннадій, доїдаючи вже напевно десятий млинець, випечений дружиною.
-Надія! Скільки разів я тебе просила пекти млинці тонше! – Алла Антонівна інтелігентно підібгала
– А ви все дріб’язок рахуєте, поки життя проходить повз? – Віка єхидно підморгнула братові
– А ти, Уляно, все в цій куртці бігаєш? – Віка гидливо підчепила двома
Маргарита Миколаївна прийшла з роботи ще годину тому, але досі не переодяглася в домашній одяг. Вона сиділа на кухні за столом, поклавши перед собою телефон і чекала дзвінка… І ось нарешті задзвенів телефон
Маргарита Миколаївна прийшла з роботи ще годину тому, але досі не переодяглася в домашній
– Ось що, дорогі родичі, – промовила я, – квартиру я і справді здаватиму. Вона моя! Документи в порядку, і ви це чудово знаєте. – Руслан, світла йому пам’ять, про все подбав заздалегідь. Як я розпоряджатимуся цими грошима, вас не стосується
У пенсійному фонді дівчина за стійкою подивилася на екран та замовкла. Потім підвела очі
-Віталік, мені незрозуміло: чому це ти став працювати у вихідні? Раніш такого не було. Ну, кілька разів. А зараз постійно. Ти мені не хочеш пояснити? -Нічого пояснювати, люба. Не хвилюйся. Я ж казав, що у нас звільнили двох. Ось ми за них працюємо
Підозри почали з’являтися у Марини вже давно, ще тоді, коли Віталій став пропадати на
– А з сином коли ти зустрінешся? На особисте життя, значить, час є, а на дитину немає? – Припини, мамо! Я маю право на щастя! Вам з татом уже час на покій, а мені ще жити та жити! Я також хочу мати сім’ю! – зненацька випалила Люба
Люба стала мамою дуже рано. Їй виповнилося вісімнадцять, коли вона зрозуміла, що при надії.
– Стривай! Ти хочеш, щоб я продала свою квартиру, яка належить тільки мені, віддала тобі гроші, а ти віднесеш їх у чужу сім’ю, щоб купити житло для свого сина від колишньої дружини?
– Тобі не обов’язково щось купувати своїм дітям – ти платиш дружині добрі аліменти.
– Наталко, якщо ти так і далі будеш… Я друзів покличу. Вони тобі все пояснять…
На п’ятий день після весілля я зібрала сумку. Потім зняла обручку і поклала її
Вовка боятися – в ліс не ходити…
П’ять років тому, коли Гена та Настя розписалися у звичайному районному РАЦСі, ніхто з
– Ні, доню, помиляєшся! Я тобі більше нічого не винна
Галина вирішила продати свою трикімнатну квартиру, яка вже років зо два стояла без потреби.

You cannot copy content of this page