— Ми? Хто ми? Мам, у мене не прибрано, я не готова до гостей, — у роті пересохло. Такі сюрпризи мати влаштовувала нечасто, але кожного разу це оберталося неприємностями. — А що там готуватись? Мати рідну зустріти. Коротше, будемо за годину. І Вадима, мого чоловіка, зустрінеш. Познайомишся з ним.
Катя, зморена, ледве дотяглася до своєї квартири. П’ятничний вечір обіцяв нарешті довгоочікуваний відпочинок. Вісім
– Ганнусю, ну ти чого?! Це ж я, Віктор! Ганна, зібравшись із силами, різко обернулася, і не вірячи своїм очам, прошепотіла: – Господи, Вікторе… А я думала, мені твій голос ввижається… Але… Як же ж так? Цього ж не може бути… – Чого не може бути? – колишній чоловік, майже як у молодості, посміхався їй веселою життєрадісною посмішкою.
– Ганнусю! – раптом почувся позаду такий знайомий чоловічий голос. Ганна здригнулася, втягла голову
– Надя у нас вдома командує каструлями, – і усміхнувся сестрі. – На більше її не вистачає
Надя протерла стіл, поклала ретельно відтиснуту ганчірку на край раковини та вийшла з кухні.
– Вітаю, Марино Сергіївно, – звернувся він до мами, – ви при надії. Термін дванадцять тижнів. Чому раніше до нас не дійшли? У вашому віці треба ретельніше стежити за своїм здоров’ям
Вранці мама прибігла посидіти з онуком рано. Я дуже поспішала, але помітила кола під
– Мамо, ну що він плаче весь час? Я не знаю, що з ним робити, все з рук валиться. Я звикну, навчуся, ти ж мене знаєш, але іноді я просто переживаю, що не впораюся, а ви постійно на роботі. І ти, і тато і Сергійко
– Мамо, ну що він плаче весь час? Я не знаю, що з ним
Я вже всім на роботі сказав. Раз уже купили дім — нехай подивляться. Побачать, як живемо. Люди прості, їм цікаво буде. Ми ж тепер не гірші за інших, правда? Тепер і не соромно гостей запросити. Ти вже не підведи: організуй усе на найвищому рівні. Щоб я на роботі був у пошані, щоб мене колеги поважали.
— Аліно, на суботу нічого не плануй… — чоловік, Іван Петрович, відсунув тарілку й,
Віра Павлівна сіла за стіл на кухні, і сьорбаючи чай дрібними ковтками, почала згадувати своє життя, в якому так часто чорні смуги міняли білі, і навпаки
«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть,
Шлюбна угода…
– Ось, тримай. Це потрібно підписати до того, як ми підемо до РАЦСу. Саша,
– Тату, ти так багато працюєш, приходиш пізно завжди. Це правда, що у тебе роман? Анатолій глянув на дружину, а вона фиркнула та відвернулася. Потім набула серйозного вигляду і заявила: – Толік, це не я, слово честі. Запитай у Юлі, звідки вона це дізналася.
Софія Іванівна збиралася із чоловіком на дачу. Видався довгий вихідний і хотілося провести його
– Ворушитися треба, що незрозумілого?- Живеш тут, як у Христа за пазухою, ні турбот, ні зобов’язань. А іпотека – це відповідальність! З банком не посперечаєшся, навчишся думати наперед, планувати! – Незворушно заявив батько
– Ірино, а Світлана, донька Маринки та Гриші, вже свою квартиру купила. В іпотеку,

You cannot copy content of this page