– Від великих грошей з’являються великі можливості, Ігорю. І перша моя нагода – більше не терпіти твоє хамство! – Та кому ти потрібна будеш зі своєю бухгалтерією та дитиною! – гаркнув Ігор. – Я з тебе людину зробив! Я тебе в люди вивів! – Репетував чоловік
– Я сім’ю тягну, братику! А Віка так, чисто на шпильки собі заробляє, щоб
– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
– Ти й досі не одружився? – здивувався Павло, зустрівши шкільного друга, – сорок
Але бабуся якось незрозуміло відповіла, що тато десь вже давно загубився ще до народження Оленки. А мама сказала, що їм і так добре, і ніхто їм більше не потрібен
– А така квітка буває по-справжньому? – Оленка вставала раніше за всіх, одразу бігла
– Ну як? Справді, краще стало? – Свекруха переробила дитячу, поки нас не було у вихідні
Дитячу ми готували з весни, коли живіт мій ще тільки-но позначився під сукнею. Я
Віра вмилася холодною водою і подивилася на себе в дзеркало. – Це все окуляри! Вони. Через них у нього інша, молода! – ображалася Віра. Нещодавно вона помітила, що стала гірше бачити і, пішла на огляд, відразу купила окуляри. Чоловік був здивований
Віра подивилася у вікно і махнула рукою, коли Віктор вийшов із під’їзду. Натягнуто посміхнулася,
– Матвій… так жодного разу й не подзвонив. Нехай подавиться квартирою, для мене зараз найважливіше, щоб мати жила довше…
– Мамо, ми обов’язково приїдемо! Не чіпай ти цей кран, будь ласка. Не чіпатимеш,
– Залетіла дівка. Та не на ту натрапив. Ось і довелося одружитися. Тут уже не відвертишся, син же ж – копія…
Їх двір жив своїм окремим, унікальним життям. Було там дві компанії – діти і
– Два роки! І за цей час ти ніколи не спробувала налагодити стосунки з моїми дітьми! Чому я це спокійно зробив із твоїми? – Тому що мої нормальні!
– Це ж філія пекла, а не затишне сімейне гніздечко, – Оля демонстративно з
– Котику, потерпи ще тиждень! – Як чоловік планував залишити мене жебрачкою на двадцятиріччя весілля, але сам залишився з порожніми кишенями
Марина завжди вважала свій шлюб зразковим. Двадцять років душа в душу із Віктором. Свій
— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш до цієї, дбаєш. Чому я тобі розповідаю? Бо сама її терпіти не можу, Райку цю. І тебе шкода.
— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш

You cannot copy content of this page