Життєві історії 0
– Свою дружину попередь, хоче жити тут – нехай скидається в спільний казан! Зараз вона допоможе, – потім ми, – видала свекруха
– Андрію скільки можна віддавати гроші матері та сестрі! Ми з тобою одружені майже
Життєві історії 0
– Машину купували мої батьки! – Оксана вперлася поглядом у блискучий капот. – Міг би хоч раз на місяць рідну дитину до лікаря звозити на ній. Май совість! – Слухай, давай без твоїх казок! – За паперами машина мамина! – На чому ти поїдеш у свою поліклініку – мене взагалі не хвилює
– Виходь давай! Я стою під двором. Голос колишнього чоловіка в слухавці звучав вимогливо
Життєві історії 0
– Синку, навіщо продавати квартиру – нехай Оксана поживе! Поки не стане на ноги, не знайде своє. Це ж сестра, не чужа людина
Квартира дісталася Романові від батька – того не стало пів року тому, він залишив
Життєві історії 0
— Учора я була в агентстві нерухомості, хотіла дізнатися про обмін своєї квартири. І там випадково почула розмову… Твій Сергій оформляє дарчу на нову квартиру
— Кариночко, ти тільки не хвилюйся, — Ніна підсунула свій стілець ближче. — Але
Життєві історії 0
— Хіба це не прекрасно? Своє житло, жодної оренди. Мама навіть дизайнера найняла… — А мене спитати, що я про це думаю, не треба було? — різко обірвала я його. — Ми разом уже два роки. Як ти можеш ухвалювати такі рішення самостійно?
— Ріточко, люба, скуштуй ще салату, — лагідно запропонувала Поліна Кирилівна, підсуваючи до мене
Життєві історії 0
– Мати? – голосно промовила Вероніка, привертаючи увагу сусідніх столиків. – Ти згадуєш закон? А де був цей закон, коли ти кинула дитину заради чужого чоловіка?
– Алло, слухаю вас. У відповідь пролунав зовсім чужий, дзвінкий і відверто запобігливий голос.
Життєві історії 0
– Бабусю, можна я розповім тобі один секрет? – Шестирічна дівчинка дивилася на неї серйозними сірими очима
Настя відклала ніж і витерла руки об фартух. Вечеря була майже готова – картопля
Життєві історії 0
– Не розумію, тобі що, так складно приготувати вечерю до мого приходу? – обурено буркнув співмешканець
– Поталанило тобі з роботою. Не треба нікуди їздити. Сидиш собі цілий день, клацаєш
Життєві історії 0
— Ну, мати-то є. Тільки от… яка вона мати?
Марина Сергіївна помітила, що Сашко перестав приходити на заняття всередині листопада. Спочатку вона подумала,
Життєві історії 0
— Я більше не хочу жити з тобою. Залишаю тобі дім і господарство й прошу зрозуміти мене, — сказав Роман. — Я давно хотів піти, але чекав, поки Лариса влаштує своє життя. Тепер вона в порядку, і мені немає сенсу більше прикидатися. Відпусти мене. Антоніна розплакалася, судомно вхопилася за куртку чоловіка й благала його залишитися. Але Роман обережно розтиснув її пальці й пішов
— Тоню, тобі погано? Що сталося? Антоніна мовчала, лише лежала на боці. — Мамо,

You cannot copy content of this page