Ніна втомлено опустилася на диван і відкинула голову на спинку. День важкий був. На
– Диван ми поставимо тут. Андрій відірвався від планшета і на мить підняв очі
– Та як у тебе рука піднялася таке зробити? – А що жахливого, не
Світлана стояла на сходовій клітці та слухала, як за дверима сміється мати. Сміється по-новому
– Гарна ти, Тетяно, господиня, гостей приймаєш. Пощастило Миколі. Ось його колишня була, ти
Хтось подзвонив у двері. Ганна квапливо, наскільки це можливо в сімдесят п’ять років, пішла
-Ви мені дякувати маєте за все! Іди, он, кахлі мий, ходиш тут без діла!
Марина визирнула у вікно і зітхнула. Сусідка поверхом вище майже годину сиділа на лавочці
Олена поралася по господарству. -Дочко, ти поросятам їсти дала? – почувся голос батька. -Дала…
– Ти мені, Валю, голову не мороч! На широку ногу гуляєте, а братові рідному