– Ваші проблеми мене не стосуються! – Директорка звільнила підлеглу, яка сама виховувала трирічну доньку, а за десять хвилин почула ці ж слова від нового боса
– Ви звільнені, Ларисо! У вас є рівно десять хвилин, щоб зібрати особисті речі
– Ти будеш винна, що ще одна дитина втратить батька! – Репетувала колишня свекруха
Ірина переїхала у нову квартиру. Нарешті своя, а не орендована. Двокімнатна квартира з великою
– Ох і пощастило тобі, Маріє, а до мене внучка Лєрка забігає іноді, але немає у нас душевності у стосунках, – журилася сусідка
Марія Миколаївна сиділа у своїй кімнаті із зачиненими дверима, і намагалася не заважати молоді.
«Ангеліно, ну що ти так? Він же кошти економить! Готель — півтори тисячі гривень на добу. Це чотири з половиною тисячі за три дні!» «Нехай економить свої кошти в іншому місці, Стасе! Мені до цього яке діло?» «Ну як яке? Це ж брат! Сім’я!»
Ангеліна щойно переступила поріг, як ніс вловив дивний, незнайомий запах, змішаний із ароматом смаженої
— Завтра вдосвіта, о п’ятій, щоб ми вже були на ногах. Закругляйся зі своїми «цяцьками», збирай усе сьогодні, щоб не вештатися в темряві й часу не гаяти. Я вже приніс наші старі рюкзаки з гаража, чоботи перевірив — підошви тримаються. Батько дзвонив хвилин тридцять тому, каже, земля на ділянці вже чудово підсохла. Тож усі вихідні проведемо на картоплі. Юлія завмерла, не опустивши блискучий флакон у сумку.
Юлія вже майже закрила свою витончену шкіряну сумочку, лишивши наостанок лише флакончик з дорогою
Ну як же так, синку? Хіба ж можна? – її голос не терпів заперечень. – Уся рідня мусить приїхати, подивитися, яке ви гніздечко собі звили. Такий будинок, такий райончик чудовий!
Костя щойно збирався сказати, що вони з Юлею їдуть відпочивати, як мамин голос у
– Знаєш, – тихо сказала вона, – я більше не хочу бути такою, як тітка Дарія. Я хочу бути просто щасливою, як ми
Цей рік для Тетяни був важким. Спочатку пішла із життя її тітонька, їй хоч
Щось у вас тут дивно пахне. Що це ти готувала? — Яєчню, — ледь чутно процідила Оксана, міцно стиснувши губи. — А-а-а. Андрію, ти ж мав би пояснити дружині, що для справжнього чоловіка потрібен ситний сніданок! Каша, котлети… А не це… оце все. Андрій мовчки втупився в екран телефону, удаючи, що нічого не чує. Оксана стиснула кулаки під столом, продовжуючи до блиску витирати й без того чисту стільницю. Три роки. Три довгих роки вона терпіла ці візити щовихідних
Короткий, наполегливий дзвінок у двері пролунав якраз тоді, коли Оксана витирала зі столу останні
Семен дивився на Михайла і ніяк не міг зрозуміти, навіщо дарувати подарунки своїй “бабі”, яка й так завжди поряд. Гаразд би неодружений був і бігав за нею, а тепер під одним дахом живуть, двох дітей мають – які можуть бути подарунки
До Семена Войтюка друг приїхав. П’ятнадцять років не бачились. Здружилися ще в армії. Так
– Мишко, мене не стане? – тихо спитала дівчина. – Ти що, Полінко? Ти обов’язково видужаєш. Не плач!
Мишко повільно ходив по квартирі, не знаходячи собі місця. Він відчував, що це новий

You cannot copy content of this page