— Нормально я хочу з онукою та сином відпочити! Без цих закочувань очей і постійних «мені треба попрацювати»!
Людмила Сергіївна перевірила бронь готелю втретє за ранок. Усе сходилося: номери на сім днів,
-Ну що? Не набридло ще з чужими мужиками по кутках обніматися? Хотіла чоловіка? На, отримуй
Надя якраз прибирала зі столу, коли в коридорі пролунав гуркіт. Двері відчинилися і на
-Це не мені сіль потрібна. Це сусідці. -Якій сусідці? – не зрозуміла Маша. -Ну, цій, яка у квартирі навпроти живе. Маша зробила здивоване обличчя. -Хто живе навпроти? -Хто, хто. Сусідка
Марія прибирала в квартирі, коли почула, як гримнули вхідні двері. -Маша! – покликав із
– А чи не завести мені коханку? – подумав Славко, придивляючись до своїх колег-жінок. – Он і Володька і Сергій на сторону ходять. Чим я гірший? Начебто ще не старий, симпатичний, та й гаманець дозволяє!
– А чи не завести мені коханку? – подумав Славко, придивляючись до своїх колег-жінок.
– Ох, Вітя, Вітя. Де це бачено… Зовсім люди совість втратили… Сусід!
Галина Петрівна встала рано. Потроху розходилася і вийшла на ганок. Ласкаве, вересневе сонечко потихеньку
– Якщо ти мені не була матір’ю, то яким я можу бути сином?
Олексій свою матір спочатку бачив приблизно раз на п’ять років, а потім ще рідше.
То був конверт. Звичайний поштовий конверт. На ньому був ще малюнок – троянди, улюблені квіти Каті. Розкривши конверт, Катя ахнула. Там були гроші! І не мало грошей… Купюри лежали акуратно складеними. Катя порахувала. П’ять тисяч… І не гривень! Треба ж! То була скарбничка мами на чорний день. А може, вона відкладала на поминки?
Катя чекала машину, раз у раз поглядаючи у вікно. Мами не стало кілька днів
– У мене що, не може бути свого життя? Я стільки років обслуговую вас, можна мені хоч трохи відпочити!
Андрій не впізнавав свою дружину – що з нею таке відбувається, він ніяк не
Сьогодні Ліда хотіла повідомити Дмитра, що у них буде дитина! Вона так довго чекала цього. Цілих два роки… Зазвичай, коли Дмитро затримувався, вона дзвонила йому. Зателефонувала і цього разу. Але зв’язку не було. Це змусило Ліду хвилюватися ще сильніше
Ліда приготувала вечерю і чекала Дмитра з роботи. Він затримувався. Ліда дуже хвилювалася. Вона
– Ваш чоловік зраджує Вам, – звучав у голові незнайомий голос жінки. – Він любить мене. Тримають його тільки діти. Якщо не вірите, сьогодні о шостій вечора, ми будемо в готелі “Релакс”. Номер двадцять п’ять. Жінка глянула на годинник, залетіла до кімнати, схопила сумку та зупинилася. Вона дістала телефон. – Мамо, ти не зможеш приїхати до мене? Прямо зараз
Наталка відключила телефон і розплакалася. Бажання викинути телефон у смітник, не покидало. Наталка глибоко

You cannot copy content of this page