Коли кохання справді зле…
Ліля з батьком уже стояли в передпокої й були готові вийти з дому, коли
– Вибач мені за все, котик…
Кузя продовжував наближатися до дверей під’їзду, намагаючись потрапити всередину, але його знову і знову
– Що вже зараз. Стільки років минуло. Тільки ти Олексію не кажи, нехай думає, що Василь його батько
– Доброго дня, сусідко! – почула Дарина чоловічий голос. Від цих слів вона стрепенулася,
Вона, нарешті, зрозуміла, що мав на увазі батько коли казав, що треба пам’ятати, але і треба навчиться прощати. Навіть якщо це прощення потрібно тобі самому, а не нікому іншому
Дзвінок у двері пролунав надто голосно. Віра здригнулася, але відкривати не поспішала, сподіваючись на
– Та ти просто курка стара! Користі від тебе, як від чайника без дна! – У запалі гніву сказала невістка
– Що має статися, щоб ти нарешті помітив, наскільки мене це дратує? – Ніна
Навіть якщо життя йде зовсім погано – тримайтеся. Все завжди може змінитися на краще
Микола цілий день на роботі все думав про свою дружину Ірину. Вона вчора зварила
– Нікуди я звідси не піду! По праву – житло мені належить! Я стільки років тебе й твою ненормальну матір терпіла. Що хочеш роби, не виженеш! – Ще і як вижену! – пригрозив Борис. – Не хочеш по-хорошому з’їхати, виселятиму силою
– Нікуди я звідси не піду! По праву – житло мені належить! Я стільки
– Матір віддай в будинок для літніх людей, або можеш забути про наше щастя! – Але відповідь чоловіка спантеличила дружину
– Знову! – вигукнула Марина, і в її голосі змішалися гнів, втома, та якась
– У нього складна ситуація, — зітхнула директорка Марія Василівна. – Живе з бабусею. Батьків немає, а бабуся зовсім старенька, кажуть, Діма сам за будинком наглядає
Дівчина закінчила навчання та її направили до сільської школи для роботи. Перший урок був
– Я не звинувачую, я прямим тестом говорю, досить мені тріпати нерви! Я не залізний! І терпіння вже закінчується!
– І де ти так довго ходив? – долинув голос дружини, коли Ігор увійшов

You cannot copy content of this page