– Що тут відбувається? – Поцікавилася невістка, яка щойно увійшла у свою квартиру. – Відбувається те, що я двушку свою продала, тож нам поки що з мамою жити ніде, от і переїжджаємо до братика, – озвалася зовиця. – Тут цілих три кімнати, як-не-як
З глибини квартири долинали голоси. Марія, яка щойно повернулася з роботи, стиснула зуби: ось
– Ні… ти подивися, яка вона? Спочатку кинула тут усіх: матір свою, мене. А як їй хріново стало, вона приїхала! Справи вона до ладу приводить! Совість свою, яка раптом прокинулась, вирішила потішити! Ненавиджу
– Мамо, не кидай мене! Ну, матусю! – Я ридав, уткнувшись їй у живіт.
— Оксано, оплати, — сказав він. Просто. Спокійно. Як говорять про щось само собою зрозуміле. — Зачекай, ти хочеш, щоб я оплатила весь рахунок? — Ну, у мене зараз трохи скрутно, ти ж знаєш
Коли Оксана побачила список гостей, її спокій на мить похитнувся. Двадцять три імені. Вона
– Вона порушила мої межі! Обдивилася мої кишені! – скаржився Сергій своєму близькому другові, який був у курсі всіх його пригод «ліворуч». – Ну, різні жінки бувають… – Та моя дружина нізащо до мене в кишені не полізе! І телефон перевіряти не буде! І стежити за мною не стане у соцмережах! У неї там навіть облікового запису немає! А ця що собі дозволяє?! Жвава якась дамочка!
– Хлопці, вибачте, я – зараз…, – Сергій вибіг з дому, голосно закривши двері.
Детектив за збігом обставин…
Віктор був ласий на дорослих жінок, однолітки йому здавались нудними. Вони ж його ігнорували
— Таню, ви мусите продати машину! — Перепрошую, що? — Машину, кажу, продайте. Софі терміново потрібні гроші
— Таню, ви мусите продати машину, — голос Кіри Артемівни звучав не просто впевнено,
— Я… Вітя… — тихо вимовив він. — Маму… маму машина збила… Її кудись відвезли… А я… злякався… і втік. Серце Наталі стислося. Така маленька, тендітна дитина, сама серед холодного осіннього вечора. Вона насилу стримала сльози, намагаючись не показати, як її вразив цей вигляд. — Ходімо зі мною, Вітенька…
Наталя поспішала додому, кутаючись у довгий, теплий шарф. Осінь цього року була надзвичайно вогкою:
– Квартиру батька я здам, а ти поки поживеш у матері, – оголосив чоловік, але схибив
– Квартиру батька я здам, а ти поки поживеш у матері, – оголосив чоловік.
– Ніно Петрівно, це ж ванночка Артема! Він у ній купається щовечора! – Ну то й що? Я в ній огірки замочила. Вона велика, зручно ж. Потім помию
– Ніно Петрівно, це ж ванночка Артема! Він у ній купається щовечора! – Ну
– Ти чого, друже? Не кисни! Ви ж сьогодні одружуєтеся! Це такий класний день, а ти носа повісив! Усміхнися! Славко натягнув усмішку, але очі його залишалися сумними. Здавалося, що він зовсім не хоче їхати до ЗАГСу
Славко стояв перед дзеркалом, роздивляючись свій новий костюм, коли до нього підійшла Віра –

You cannot copy content of this page