– Я хотіла попросити, нехай Оля поживе тиждень у нас … Руслан зі злістю стиснув губи, він не любив чужих людей у себе.
Руслан доробляв салат на кухні, коли почув, як вихідні двері відкрилися. – Коханий, ми
– Я тебе не залишу…
Оксана пам’ятала той день до найменших дрібниць – запах лікарняного коридору, різкий, трохи металевий,
– Я тебе виростила сама, ніхто мені не допомагав, бабусь, дідусів поруч не було, крутилася, як могла, ось і ти впораєшся, – повчала вона, вирушаючи на чергове побачення
– Віра! Закрий двері в кімнату, твій син так шумить, що голова розболілася! –
– Ви мама Віктора? Ми з ним скоро одружимося! – Ні, я його дружина…
У п’ятницю Ірина оформила відгул. Після двох тижнів безперервної напруги, коли доводилося затримуватися в
– Кохана, ну знову твої пиріжки підгоріли .. І тісто жорстке .. Все – таки готування, це не твоє. – Я старалася, а вийшло, як завжди .. Марині було прикро кожен раз вислуховувати критику чоловіка з приводу її кулінарних “талантів”. Ну не виходить у неї смачно готувати, що тут поробиш ..
– Кохана, ну знову твої пиріжки підгоріли .. І тісто жорстке .. Все –
– Розлучайся, але дочка залишиться з тобою! – Заявила я чоловіку
– Розлучайся, Женю, завтра ж подавай, я заважати не стану, – сказала я, акуратно
─ Як же все це набридло! Хоч би щось змінилося
Щовечора, засинаючи, Ірина думає: ─ Завтра буде новий день. Але настає ранок, і все
– Будеш ходити у нього по струнці…
Подруги прийшли ближче до вечора, одягнені у звичайний гарний одяг. Та й сама вдова
Якщо доля, – то зустрінешся і за тисячу кілометрів, а не доля, так не побачиш і поряд…
– Рито, а ви з Вадимом уже скільки разом? Років зо два? – Запитала
Іноді люди приходять у ваше життя не так, як би ви хотіли. Й залишаються в ньому назавжди, – бо ви так хочете…
Марина дізналася про Артема у середу ввечері – за два дні до його приїзду.

You cannot copy content of this page