Життєві історії 0
– Виходь на роботу, Лілю. А я з твоєю донькою сама сидітиму! І тобі добре, і мені заняття. – Мамо, ти себе чуєш? – Алінці лише п’ять місяців, яка робота? – Я прошу тебе просто допомогти мені хоча б зрідка! Я шалено втомлююся! – Або так, або ніяк, Лілю, – відрізала мати, сідаючи на диван
– Виходь на роботу, Лілю. А я з твоєю донькою сама сидітиму! І тобі
Життєві історії 0
Чоловік йшов двічі. Першого разу я просила залишитися, вдруге – відчинила перед ним двері
Ілля збирав валізу і чекав, що я його зупиню. Він складав сорочки повільно, акуратно,
Життєві історії 0
-Ну і нехай.. Нехай він зрозуміє, кого втратив. Скільки можна було чекати, сподіватися? У цій безглуздій ситуації… Та нехай тепер жалкує…
-Ну і нехай.. Нехай він зрозуміє, кого втратив. Скільки можна було чекати, сподіватися? У
Життєві історії 0
Три дні в одній квартирі? Але уникнути скандалу не вдалося
Юля готувала вечерю, чекаючи на Андрія з роботи. У двері вимогливо подзвонили. Рита, зведена
Життєві історії 0
– Не говори так про батька! – Він мені не батько! Мамо, я не можу мовчати! Досить вимагати, щоб я його так називала, – верещала дочка. – Він через день ледве на ногах стоїть
– Соня, сідай їсти, – сказала Алла, ставлячи на стіл тарілку з пюре та
Життєві історії 0
-Та як вона могла зі мною так вчинити?! – думала вона. – Після стількох років дружби і отаке виробляти…
Тамара цілий день не знаходила собі місця. -Та як вона могла зі мною так
Життєві історії 0
– Я ще молодий, мені лише сорок п’ять! А ти перетворилася на бабцю, на курку, – як хочеш, так і розумій! Я незабаром стану батьком! – Тату, ти ж дід? – Який я дід! Я вам пояснюю, що в мене буде дитина. Я не збираюся жити з бабкою, яка тільки й балакає про онука! Ти стара для мене
Валентина готувала вечерю, чекала на чоловіка. Трохи пізніше повинна приїхати донька з онуком на
Життєві історії 0
– Не знаю з чого почати. Все так заплуталося у моєму житті, сама не знаю, як виплутатися. І допомогти нікому, я дуже нещасна, і виходу не бачу.
Таїсія Василівна їхала до сина. Лише одна ніч на поїзді, і вона побачить усіх:
Життєві історії 0
– Ірино, не ганьбись! Потім сама назад проситимешся! Пошкодуєш же через дві години, – мимрила свекруха. – Про що пошкодую? Про вашого сина з причепом? І до кого проситись? – Запитала Ірина. – До чоловіка, який вирішив розпорядитися моєю квартирою, та моїм життям?
– Ти мені пропонуєш кинути дітей? Так? Не знав, що ти така жорстока, –
Життєві історії 0
Зрада від найближчих…
– І коли ти поїдеш назад? – Запитала Рита. – Мамо, ти що, виганяєш

You cannot copy content of this page