Життєві історії 0
— Ви не мали права лізти в її речі! — прошипів він. — Це її минуле! Не ваше! — Де вона, дядьку? — голос Віталія зірвався на крик. — Де моя мати?!
Сирий, земляний дух льоху обволікав, змішуючись із їдким запахом оцту та прянощів від сотень
Життєві історії 0
– Марійко, все добре буде. Ти ж жила у дитячому будинку, нічого тебе не зіпсувало. А мені просто дожити у казенній установі, дочка сплатить усе. Не хочу їм заважати. – А їм не соромно? – Сорому у них давно немає, – чомусь сказала свекруха
Після відходу чоловіка Марія залишилася в хаті одна. Діти вже були дорослі, приїжджали з
Життєві історії 0
Двері в спальню прочинені. Усередині поралися дві жінки. Одна старша, років п’ятдесяти, у темно-синій сукні та з акуратною укладкою. Друга молодша, близько тридцяти, у джинсах і светрі. Юлія впізнала обох. Людмила Петрівна — мати Ігоря. Оксана — його сестра. Бачилися кілька разів, на сімейних вечерях
Юлія вимкнула комп’ютер і потягнулася. День видався важкий — презентація для клієнта затягнулася, потім
Життєві історії 0
— Ну просто неможливо жити з батьками! Ніякого особистого життя! А на свою квартиру збирати — це ж років сто пройде. Іпотеку зараз будь-кому не дають, потрібен величезний перший внесок. Де його взяти?
Свою маленьку червону «Мазду» Ірина обожнювала. Вона купила її п’ять років тому, ще до
Життєві історії 0
– Я маю право на особисте життя та відпочинок. І взагалі, Денис тут такий самий господар, як і ти, це будинок мого брата! Тож маю право запросити гостей. Не подобається – йди!
– Денисе, твоя сестричка точно дограється, згадаєш мої слова, – Олена втомлено потерла скроні,
Життєві історії 0
— О, Юлечко! Ну нарешті! І де ж ти так довго ходиш? А ми чекаємо тут на тебе, вечеряти не сідаємо. Звісно, всі вже зголодніли, але стійко тримаємося, — у передпокої стояла сестра чоловіка Аліна, яку Юля відверто не любила
— О, Юлечко! Ну нарешті! І де ж ти так довго ходиш? А ми
Життєві історії 0
– Незабаром у нас з’явиться малюк! – мрійливо казав Микола. – Наш син буде здоровим та сильним! – Наш син! – поважно повторювала Галя, окидаючи Надю зневажливим поглядом, який казав: «Так, у нас буде своя сім’я, в якій тобі немає місця»
Надя вже не пам’ятала, коли батько посміхався. Після відходу мами він став похмурим і
Життєві історії 0
— Ти все зрозуміла, Галю? — повільно промовив він, розтягуючи слова. — Квартира на мені. Дача на мені. Машина на мені. Навіть цей клятий сервіз, який ти так бережеш, формально куплений на мої гроші. Ти що, думала, я дурень?
Володимир сидів у кріслі, закинувши ногу на ногу, і дивився на Галину з таким
Життєві історії 0
Все літо готувала і няньчила онуків на своїй дачі – поки випадково не почула, у скільки мене оцінили
– Мамо, ну ти ж все одно на пенсії, чого тобі без діла сидіти!
Життєві історії 0
– Тьотю Галю, а чому у Кирила безвихідь? Тому що він продав свою квартиру і віддав усі гроші шахраям, сподіваючись на легку наживу! – А чому ви самі не хочете допомогти своєму синові?
– Тобто для вас чужі квартиранти важливіші за двоюрідного брата, який залишився на вулиці?

You cannot copy content of this page