Павло прожив удівцем два роки, а потім привів у квартиру Наталю і сказав десятирічному
– Дочко, а ми всією родиною післязавтра до Туреччини відпочивати їдемо! – бадьорим і,
– Відчиняй! Ми знаємо, що ти вдома! Марина завмерла у вузькому передпокої своєї однокімнатної,
Андрій штовхнув двері квартири плечем, бо руки були зайняті. В одній — портфель, в
– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль їм під
– А тут хто? – Запитала жінка. – Це особлива кішка. Її навряд чи
Заводчики породи левхен мешкали у сусідньому під’їзді. Ви бачили колись цих собак? Чарівність! Такий
Останнім часом мама була задумлива. Прасує білизну, а погляд ніби кудись у простір спрямований.
Ліза щодня проїжджала через вокзал дорогою на роботу. Звична дорога, знайомі обличчя, метушня ранку.
— Лікарю, до вас можна? У двері заглянуло зморщене обличчя з хитрими очима. —