– Як же так! А ми хотіли ввечері в ресторан сходити! – обурилася Віра. – Ми ж у гості до вас приїхали, щоб відпочивати
– Рито, я не розумію, у них із грошима проблема, чи що? – дивувався
– Ти вже дорослий, і я маю для тебе новину. Ти сильний, я знаю. Весь у тата. – Мамо, ну що трапилося? – Запитав Паша. – У тебе є дві мами. Я та ще одна…
– Вже минуло п’ять років, як нас покинув Михайло, – сказала Марина на поминках
– Валько, біда! Там твій Пашка дитину з відрядження привіз! – Забігла сусідка
Валентина розставляла товар на полицях. Робота така звична та рутинна вже робилася якось на
– А я тебе не примушувала! Я жінка, а не баба! Потрібна рабиня Ізаура – шукай в іншому місці! Успіху тобі з твоєю картоплею! – Ну й добре! Профукала ти своє щастя! – Тільки й кинув Борис їй услід
– Думаєш, я за цю твою розвалюху прямо чубитися кинуся? Та забирай! – зі
– Мама сказала, що, якщо ти не даси грошей, то я повинна буду з тобою розлучитися, – заявила чоловікові Аліна
Липень. Понеділок. Четверта година дня. Дуже жарко, і Тимофій сидить у своєму кабінеті з
-Світлана, навіщо обманювати себе, і мене? У тебе ж все на обличчі написано, – сумно сказала бабуся. -Ну якщо ти по обличчях так добре читаєш, тоді дай грошей на чвертку, – розгнівалася мати
От кого не очікувала побачити Валя, так це свою бабусю на порозі квартири. Сама
– Ірка, ти тримайся, – підбадьорив він, – ти завжди була всіх нас сильніша і зараз витримаєш!
Іра стояла на мосту і дивилася на небо. Потім глянула на рідну річку, ліс
Їй до глибини душі було прикро, що син не тільки не згадав про її свято, але навіть не удостоївся повідомити про своє місцезнаходження. Хоча чудово знав, що матері хвилюватися не можна. Віра Іванівна промовчала, але образа на сина міцно засіла в її душі
Віра Іванівна подивилася у вікно і важко зітхнула. Вона ж так надіялася, що хоча
– Ти що наробила? Мене звільнили за п’ять хвилин! Без компенсації! Ангеліну викинули слідом! Ти розумієш, що ти нас по світу пустила? – Репетував чоловік
– Олю, не починай. Ти ж доросла жінка, мусиш розуміти: тендер сам себе не
– Не суди про книгу з обкладинки – зараз у нас у всіх обкладинки пом’яті…
– Чуєш, командире, ти б їй хоч газету підстелив, – білявка з бездоганним каре

You cannot copy content of this page