Життєві історії 0
— Твоя Світлана зовсім знахабніла. Я прийшла по гроші, як ти й сказав. За своєю нещасною десяткою тисяч на шопінг. А вона мені, уявляєш, відмовила! Сказала, що в неї бюджет, і на мої «забаганки» грошей немає. Вона хто тут взагалі така, щоб вирішувати?!
— Вітю, твоя дружина не дала мені грошей, які ти мені обіцяв! Розберися з
Життєві історії 0
— Валя, неси закуски до вітальні. І пінне з холодильника. Валентина мовчки пішла на кухню. Чула, як у вітальні Сергій вже почав свої звичайні розповіді: — Уявляєте, вчора Валька знову виступала. Хотіла диван новий купити. Я їй кажу — у нас іпотека, який диван? А вона в сльози! Істеричка, одне слово. — Сергію, може, не треба так про дружину? — невпевнено зауважив Павло. — А що такого? Правду кажу
Валентина стояла біля плити, механічно помішуючи овочеве рагу. На кухні пахло тушкованими баклажанами та
Життєві історії 0
– Квартиру оформимо на Віру. Заперечення є? Аркадій знітився. – Заперечень немає, – спокійно сказав батько. – А якщо комусь щось не подобається… То, як  кажуть, – ось бог, а ось поріг
Аркадій стояв посеред кімнати і роздивлявся мамину швейну машинку так, ніби вона в чомусь
Життєві історії 0
— Бери, бери, онучку… Тільки мамі не кажи… Купи собі щось смачненьке
— Наталко, дитинко, приїжджай! У мене тиск підскочив, а пігулки скінчилися, — Поліна Іванівна
Життєві історії 0
— Надю, це все в минулому. Я прийшла з миром. Хочу познайомитися з онучкою, налагодити стосунки. Зрештою, я бабуся, маю право! — Право? — голос Надії злетів на октаву вище. — Яке право? Ти відмовилася від цього права, коли три роки тому зачинила переді мною двері!
Надія стояла у дверному отворі своєї невеликої квартири на третьому поверсі звичайної п’ятиповерхівки. Її
Життєві історії 0
– Ну гаразд… – процідила свекруха. – Так і бути! Я даю вам спокій! Живіть, як хочете. Але потім, Ігорю, не скаржся! Ноги моєї у вас більше не буде! Ще самі мене проситимете, – а я відмовлюся
– Аню, а що це в тебе тут… якось бідненько все, – Людмила Петрівна
Життєві історії 0
– Вероніко, ти що, справді образилася? – Здивувалася Наталя
Звичайна п’ятниця. Обідня перерва. Вероніка саме закінчувала їсти, коли задзвонив телефон. На екрані висвітлився
Життєві історії 0
– А навіщо вам трикімнатна на старості років? – холоднокровно відрізала Ганна Степанівна. – Ви своє віджили, а хлопчикові стартовий капітал потрібний
Суботній обід у квартирі Ганни Степанівни завжди нагадував суворо сплановану баталію. У центрі столу
Життєві історії 0
— Ти її провокуєш із першого дня! З першого дня ти ходиш із таким обличчям, ніби вона тобі заважає! Ти чіпляєшся до кожної дрібниці, до кожної чашки, до кожної крихти! Дівчинці й так нелегко, а ти… ти її просто виживаєш звідси! Може, вона її просто взяла подивитися!
— Ти знову не в гуморі? Голос Ігоря, лінивий і розслаблений, донісся з дивана,
Життєві історії 0
Іноді, ціна вчинку вимірюється не в грошах, а в тому, що людина готова віддати, не думаючи про ціну…
Сирена вила в порожнечу. Водій швидкої стиснув кермо до хрускоту в пальцях – ззаду

You cannot copy content of this page