– Тату, а навіщо так багато коробочок? – питав Толя, який допомагав носити ящики в машину. – Так доброти багато не буває, – відповів тато, погладивши сина по вихрастій маківці
– Тату, а навіщо так багато коробочок? – питав Толя, який допомагав носити ящики
– Бочком-бочком! Не дивимося! – Звернулася свекруха до своїх подруг. Костя, зовсім не знаючи, куди подітися, схопив зі спинки крісла плед і обмотав ним себе, Марія метнулася назад у ванну
Марія прокинулася від якогось внутрішнього клацання, яке буває, коли сон раптово відпускає, хоча годинник
– Ти винна нам квартиру! – Кричала дочка. Моя тиха помста стала для неї повною несподіванкою
Пролунав дзвінок у двері – різкий, нервовий, ніби набат. Я подивилася у вічко і
-Негайно припини ці стосунки! – сказала вона. -От ще! – відмахнувся Артем. – Вона мені подобається. -А те, що твоя Жанна одружена, тебе не бентежить?
Вони мешкали в одному під’їзді. Жанна із чоловіком Віктором, і Віра з двома дітьми.
– Та куди ж ти, Андрюшенько! Та як же ми тут без тебе…
– Все, так більше неможливо – йду від тебе, сиди й думай про свою
– Плати за ремонт, а то до суду подамо, знаємо ми вас, та ще сімейка
Будильник на телефоні не спрацював. Жанна прокинулася від дивного звуку. Немов десь шипіла величезна
-Світлано, щось ти непривітна якась? Може, в будинок запросиш? Що ж я, все на вулиці тобі розповідати буду? -Ну, ходімо в хату. Вечеряти будеш? -Не відмовився б
Григорій витяг важку сумку з автобуса. -Ох і спека цього року! – подумав він.
– Я була засмучена! Я не розуміла, що творю! Ти ж знаєш, яка я стаю, коли все навалюється! – Катерина зробила крок до дочки, простягаючи руки. – Дашо, будь ласка. Я ж твоя мати! Ти не можеш просто виставити мене на вулицю! – Ти сама виставила себе на вулицю в ту мить, коли набиті лахміттям пакети стали для тебе важливішими за дах над головою
– Мамо, я ще минулого тижня тобі сказала: грошей я більше не дам, –
– Андрію, твої родичі щойно розписали, куди вони поселять твого брата, якого я бачу вперше в житті, і двох зовсім незнайомих мені дівчаток, – тихо, але виразно сказала вона. – У мою квартиру! Яку мені купили батьки! Де я мешкаю. І куди я тебе поки що не запрошувала
Андрій нервово смикав у руках ключі від машини, чекаючи на Юлю біля під’їзду. День
– Вирішила заскочити до вас перед роботою. Відвідати, як ви тут, – з награною турботою вимовила свекруха. – Так і не помилилася з часом. Сама не справляєшся, мені дзвонила б. Я допомогла б
– Привіт, кохана! – Стас зустрів дружину у коридорі. – У нас гості. –

You cannot copy content of this page