Я сиділа навпроти в кабінеті юриста й дивилася, як синя лінія ковзає по рядках: «Квартира на Садовій — навпіл. Машина — навпіл. Дача на Київщині — навпіл». Дванадцять років шлюбу вміщалися в десять пунктів. Він явно готувався…
— Квартира теж ділиться, — чоловік водив олівцем по списку, написаному на аркуші в
Я тобі нічого не винна…
– Мамо, привіт! Як справи, як здоров’я, чим займаєшся? – Привіт, дочко. Та ось
– Таких жінок, як ти, мій син може знайти десяток, – посміхнулася свекруха. Після моєї відповіді посміхатися припинили всі
Ганна стояла перед дзеркалом у передпокої і підфарбовувала губи вже втретє. Ігор поспішав із
— Твоя мати може скільки завгодно удавати із себе безпорадну стареньку, але я більше не поведуся на ці маніпуляції!
— Я тобі не прислуга! — голос Лідії тремтів від ледь стримуваної люті. —
– Ромо! Це що за новини? – звернулася я до чоловіка. – Твоя мати заселила до нас твою сестру з її хлопцем! Без нашого відома!
З нашої гостьової кімнати, весело співаючи, вийшла Юля, молодша сестра мого чоловіка. За нею
– Так ось! – Потенційна свекруха обірвала Лізу. – Я не збираюся більше стелити соломку Микиті. – Хоче – нехай бенкетує, гуляє, одружується хоч з прибиральницею, – я сплачувати це не буду. Досить! – Ах, так! Та студія у новобудові, що на нього записана, йому залишиться. Не більше
– Знаєш, кого я сьогодні підвозив? – зосереджено поглинаючи яєчню, спитав Михайло. – Кого?
— Тамаро Іванівно, я хочу, щоб у малюка було все красиво і зручно. — Зручно! — фиркнула свекруха. — Краще б гроші відклала. Ось я Артемка ростила — ніяких тобі іграшок по п’ятсот гривень, ніяких дизайнерських ліжечок. І нічого, виріс нормальною людиною
Лєра сиділа на підлозі в маленькій кімнаті й перекладала дитячі речі з однієї коробки
– У тебе є ще одна квартира? – тихо спитала Лєра. – Ти її здаєш? Так, мамо? – Ти здаєш квартиру і збираєш гроші? І при цьому щомісяця просиш у мене на «непередбачені витрати»? – Так, здаю, – відрізала вона. – І що? Це моя справа
– Знову? – голос Лєри тремтів, але вона намагалася тримати тон рівним, ніби це
— Сьогодні я вийшла з душу, — тим же безбарвним голосом продовжила Аліна, — загорнута в рушник. А вона стоїть у коридорі. З пакетом. Каже: «Ой, а я тобі сиру домашнього принесла, від перевіреної жінки». Кириле, я була гола. У власному домі. І ледь не отримала інфаркт. А вона, не кліпнувши оком, сказала, що в мене халат висить неохайно
— Ти пахнеш чужими парфумами, — сказала Аліна тихо, майже беззвучно, коли Кирило, увійшовши
– Твоя дочка – твої проблеми! – Незворушно сказала дружина
– І ти вирішив сказати мені це лише зараз? Поставити перед фактом? – Ліда

You cannot copy content of this page