– Чому твоя дружина нас на свято не покликала? Що, розум їй зрадив?
Марина розкладала тарілки на столі, рахуючи кожну подумки. Вісім. Рівно вісім – жодної зайвої,
– У мами голубці смачніші та соковитіші, тобі б повчитись у неї, – заявив чоловік дружині. Та вона не залишилася в боргу
Тимофій і Настя були одружені лише пів року. Ще не всі звички один одного
– Ех, пощастить же твоєму чоловікові, Настю! – казали, бувало, дорослі. – Як у Христа за пазухою житиме. Та не жилося недолугому…
Про Настю з дитинства говорили, що у неї шила в одному місці – ніколи
Георгій контролював кожну покупку. Йогурт за тридцять гривень — навіщо? Кефір можна знайти й дешевше. Нові колготки — а куди старі поділися? Крем для обличчя — ну це вже справжнісінькі «панські замашки», як він казав.
Серце Зої стрибнуло, коли вона побачила їх. Перше, що спало на думку — втекти,
— Вєрочко, дорога, ти просто не уявляєш, як казково мені пощастило з цією квартирою! — пролунав у навушниках дзвінкий, тріумфуючий голос свекрухи. — Ця наївна Сонечка вірить абсолютно кожному моєму стогону і слухняно носить мені чай у ліжко
Липкий слід від скотчу на пальцях – і це після десятої банки з огірками,
– Ти вже проґавила свій час, тепер треба для сестри намагатися, – сказала мати старшій дочці
Світлана після школи поїхала вчитися. Мати вмовляла її залишитись у рідному містечку, у них
— Мама мені щойно телефонувала, ледь не ридала! Хліб хотіла купити, а картка не спрацювала. Уявляєш? На весь магазин, при сусідках! Яка ж ганьба!
Гуркіт вхідних дверей розірвав нічну тишу, і я миттю прокинулась. Світло в спальні спалахнуло
– Тобто, тітка Ніна чудово пам’ятає, що накоїла минулого разу, але все одно збирається жити в мене? – Всередині закипала злість. – Знаєш що, мамо? Передай своїй сестрі, що місця в мене немає. Для неї – ніколи й за жодних умов
– Сестра сказала, що у вихідні приїде в місто. Вони в тебе залишаться на
– У твоєму віці, мамо, й дванадцяти квадратів у гуртожитку за очі вистачить! – Ігор по-господарськи відсунув кухонний стілець, – тобі одній трикімнатна ні до чого. У нас із Діаною третій на підході, нам тісно. А ти тут одна пануєш
– У твоєму віці, мамо, й дванадцяти квадратів у гуртожитку за очі вистачить! –
Машо, ну поглянь на неї. Вона ж в очікуванні дитини, зовсім сама, її покинули. Їй же ніде жити. А у нас тепер є зайва квартира. Це ж елементарно, просто по-людськи
Маша стояла посеред власної вітальні, міцно стискаючи нотаріальні папери, і дивилася на чоловіка, ніби

You cannot copy content of this page