Життєві історії 0
– Тату, від мене Марина пішла! – Що, зовсім? – Так! – Але ж не раптово? Перед тим, що було? – Посварилися. – Винен був? – Частково
Толік приїхав додому, до батька та матері. Мама одразу давай клопотати, на стіл накривати.
Життєві історії 0
Ох Марійко, ніяк я не домовлюся зі своїми ногами, щоб вони мені ще послужили, а з сім’єю Саші не хочу жити, невістка у мене дуже сувора. Хоча Саша весь час кличе жити до себе, а невістка мовчить
– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам
Життєві історії 0
-Матвію, у мене хороша новина! Я продала мамину стару машину, яка перейшла мені у спадок, і там якраз 100 тисяч гривень. Тобі вистачить
Вже темніло. Катя неспішно йшла вулицею. Восени в неї завжди був меланхолійний настрій, ставало
Життєві історії 0
– Сергію, я скажу тобі один раз! Якщо твоя мати приїде тридцятого квітня – я поїду до своїх батьків. – Мені потрібний спокій, і я його забезпечу собі сама, якщо не вийде інакше. – Або ти дзвониш мамі та переносиш її приїзд. Або я їду до мами. Вибирай!
Аня дізналася новину не від чоловіка – від свекрухи. Валентина Іванівна зателефонувала в перших
Життєві історії 0
– Мамка у мене проста. Богомольна. Вона не зрозуміє. – Чого не зрозуміє? – Ну… того. Ти жінка з дитиною без шлюбу. У селі інакше на це дивляться. Така жінка зіпсованою вважається. – Тобто ти хочеш сказати, що я зіпсована? – обурилася Аня
Ігор був переконаним холостяком. Це було його власне визначення, яке він вимовляв з тією
Життєві історії 0
-З ґлузду з’їхала, на старості років закохалася. Тобі б онуків няньчити, а ти по заробітках їздиш і на багатих мужиків чіпляєшся!
Поїзд заколисував. Весь вагон спав, Олі не спалося, Оля переживала. Найбільше вона переживала, як
Життєві історії 0
– Знову приїхали відпочивати на халяву? Так ось, дулю вам! – голосно, карбуючи кожне слово, заявила невістка
Важкий навісний замок валявся в придорожньому пилу. Товста металева дужка була грубо перепиляна, а
Життєві історії 0
– А ось наші з батьком накопичення, нам зараз нічого такого не потрібно, а вам мої хороші знадобляться, життя в місті ох яке дороге. – заголосила Валентина Іванівна. – А ти мамо наскільки до нас приїхала?
– Світланка, нарешті то я до вас доїхала! – Валентина Іванівна почала обіймати дочку.
Життєві історії 0
Почати спочатку…
Чоловік лежав на підлозі й не подавав ознак життя… Раптом хтось ляснув його по
Життєві історії 0
– Як же дістала самотність, – філософськи промовила Олена, похмуро катаючи по столу мандаринку. – Що ж із нами не так, чому на нас чоловіки не дивляться?
– Як же дістала самотність, – філософськи промовила Олена, похмуро катаючи по столу мандаринку.

You cannot copy content of this page