– Ти думав, цією машиною ти мене задобриш? Я не хочу, щоб вони жили з нами! Я не вживуся з твоєю матір’ю! Я терпіла, бо це було тимчасово! Але не назавжди
– Іро, мені треба тобі щось сказати… – Що трапилося? Щось на роботі? –
– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам потрібно, я б купила і принесла вам. Ну як ви з слабими ногами?
– Віра Михайлівна, ну що ж ви самі йдете? Сказали б мені що вам
– Якщо твоя колишня і надалі продовжить скидати на тебе дитину, то я їздитиму у відпустку сама! І свята відзначатиму одна. А що? Нормально, мені сподобалося
– Ти ж зараз не серйозно, Ігорю? Скажи мені, що ти жартуєш! – Запитала
-Та що ж це таке? Ну чому я ніяк не можу додивитися сон до кінця? Чи встиг взяти мене на руки цей чоловік? Які у нього риси обличчя? Що ми потім робили? Може цілувалися? А може ні? Ну чому так щоразу?!
Наталя спала і їй снився сон: вона заходить у величезну квартиру – цю квартиру
Виставила дочці рахунок за продукти для онуків, а вона образилася…
– Мамо, ну навіщо тобі полуниця за такою ціною? – скривилася Поліна і відсунула
Сусідки по кімнаті її попереджали: -Марійко, який поганий характер у твого Віталія, все йому не так, всі довкола погані, він один центр землі.
Як пощастило Марії вийти заміж за Віталія? Їй ставлять таке питання всі, кому не
– Ви можете мені пояснити, що тут відбувається? – Вигукнула свекруха, простеживши за сином та невісткою
Щоліта Лєра та Ваня зникали. У буквальному значенні. Ще навесні вони часто їздили до
– Павло, ти не переживай. Все твоя Наталка зробить правильно, ще не пізно. Вона ж тільки заради квартири приклеїлася до тебе, а тепер, повір, забуде про тебе
Павло був один у батьків. Пізня дитина, світло у вікні. Спадкоємця довго-довго чекали, а
– Мамо, ти зовсім з розуму вижила?! – Репетував син. – Ти ж однією ногою на цвинтарі була, навіщо тобі ця дача!
– Мамо, ти зовсім з розуму вижила?! – Гнат влетів у передпокій. Кинув ключі
– А де ти була, мамо, коли мені було тринадцять, і я залишилася зовсім одна? – відрізала Ніна. – Коли твій співмешканець викидав мої книги та речі з кімнати, а ти стояла поруч і мовчала
– Ти зовсім… Ніно! Рідній матері подзвонити раз на два тижні для тебе великий

You cannot copy content of this page