— Машенька, ти тільки не хвилюйся, — Олександра Миколаївна поклала руку на плече невістки. — Це просто формальність. У наш час усі так роблять…
— Машенька, ти тільки не хвилюйся, — Олександра Миколаївна поклала руку на плече невістки.
Подарувала будинок дочці, й опинилась у холодній прибудові…
– Мамо, ну ти знову зі своїм обігрівачем всю проводку нам посадиш! – Марина
– Мамо, нам твоя турбота поперек горла стоїть! Дістала вже! – вигукнула Оксана і в ту ж мить затнулася
– Мамо, це вже занадто, – Оксана дивилася на пакети біля ніг Людмили. –
Щойно подзвонила мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві, питає: їй знімати готель чи можна в нас зупинитися? — Привіт! Звичайно, в нас!
— Алло! Привіт, кохана! Щойно подзвонила мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві,
— Ми всім селом вирішили допомогти вам, — усміхнулася баба Люда. — Знаємо, що вам зараз важко. От і подумали: нехай хоч день народження буде радісним
Іванко прокинувся раніше, ніж зазвичай. У кімнаті було темно і прохолодно, від вікна тягнуло
– У мене життя руйнується, а ти з-за шматка старого золота концерт влаштовуєш! Та гріш ціна тобі, як матері після такого! Нормальні батьки останнє віддають, щоб дітей витягнути! – Репетувала дочка
– Квитанції на комод поклади, – Ніна зачинила вхідні двері. Повернувся ключ. Аліна так
– Ти не маєш права приймати таке рішення сама, – кричав Андрій. – Чому? Це стосується мого професійного зростання. – І що? Ти моя дружина і повинна бути поруч, а не жити десь далеко
– Ти не маєш права приймати таке рішення сама, – Андрій не кричав, але
– Це жарт якийсь? Пранк? – Якби ж, – закотила очі Марина. – Це тітка Тамара. Рідна сестра свекрухи, царство їй небесне. Не писала років чотири, а тут таке видала
– Та ти знущаєшся! – Оксана підсунула до себе телефон Марини і дивилася на
— Ну і що ти тут забула? Як ти взагалі знову опинилася на моєму шляху?! Ні, ну світ тісний, просто якась насмішка!
— Мамо, це Наталка. Ната, це моя мама, Маргарита Петрівна. А де батько? —
— Я твій чоловік і маю повне право зустріти Новий рік разом із тобою, — впевнено промовив Максим у слухавку. — Тож готуй святкову вечерю, я приїду 31-го. — Не вийшло з Людмилою?
— Я твій чоловік і маю повне право зустріти Новий рік разом із тобою,

You cannot copy content of this page