У суботу вранці телефон почав вібрувати на кухонному столі до дев’ятої. Спочатку дзвонив Павло,
– Кирило, ну ми ж родина. Свої люди, порахуємось, – сказала Анастасія Василівна, коли
Ангеліна застигла в дверях спальні, і здавалося, що повітря в кімнаті згуснуло від несподіваної
— Та поглянь на неї, — шипіла Тамара Павлівна, хижо схилившись над столом. Її
Олена ледь встигла відчинити двері квартири, як її мов громом вразило. Просто посеред прихожої,
«Ти зовсім розуму позбулася?» — голос Андрія різко пролунав у кімнаті. Він кинув куртку
Катерина Петрівна збиралася в магазин. Племінниця, яка нещодавно приїхала в гості на літо, тріщала
Важка дорожня сумка стояла просто біля вхідних дверей. Та сама, коричнева, з тією зручною
— Ти що, зовсім не тямиш, що накоїла?! — Андрій буквально влетів на кухню,
«Досить сміятися, коханий. Тепер моя черга. Хочу розповісти твоїм колегам, як ти їх називаєш