— А де ігристе? У нас учора закінчилося, — ліниво протягнув Гліб, чухаючи груди
Травневе сонце заливало вітальню родини Волконських золотистим світлом. За великим столом, накритим білосніжною скатертиною,
Ірина стояла посеред порожньої вітальні й повільно поверталася навколо своєї осі, розглядаючи кімнату. Світло
– Вибачте, ви мене на квартиру не пустите? Я проживання відпрацюю, – постукав Сергій
– Їдеш, значить, зібралася? – тихо запитав Олексій. – Зібралася. Все. А чого чекати,
Дощ барабанив по вікнах, коли Світлана повернулася додому після роботи. Жовтень цього року видався
Олена дивилася на ці фізіономії, що сміються їй в обличчя і не могла зрозуміти,
— Я вчора сама бачила, як твоя «бідна» мама бадьоро крокувала алеєю з подругою,
– Аню, а ти чого на хрестинках онука не була? Я стояла посеред кухні.
Наталя витирала підлогу в коридорі, коли телефон задзвонив утретє за ранок. Людмила Сергіївна. Знову.