– Якщо ти мені не була матір’ю, то яким я можу бути сином?
Олексій свою матір спочатку бачив приблизно раз на п’ять років, а потім ще рідше.
То був конверт. Звичайний поштовий конверт. На ньому був ще малюнок – троянди, улюблені квіти Каті. Розкривши конверт, Катя ахнула. Там були гроші! І не мало грошей… Купюри лежали акуратно складеними. Катя порахувала. П’ять тисяч… І не гривень! Треба ж! То була скарбничка мами на чорний день. А може, вона відкладала на поминки?
Катя чекала машину, раз у раз поглядаючи у вікно. Мами не стало кілька днів
– У мене що, не може бути свого життя? Я стільки років обслуговую вас, можна мені хоч трохи відпочити!
Андрій не впізнавав свою дружину – що з нею таке відбувається, він ніяк не
Сьогодні Ліда хотіла повідомити Дмитра, що у них буде дитина! Вона так довго чекала цього. Цілих два роки… Зазвичай, коли Дмитро затримувався, вона дзвонила йому. Зателефонувала і цього разу. Але зв’язку не було. Це змусило Ліду хвилюватися ще сильніше
Ліда приготувала вечерю і чекала Дмитра з роботи. Він затримувався. Ліда дуже хвилювалася. Вона
– Ваш чоловік зраджує Вам, – звучав у голові незнайомий голос жінки. – Він любить мене. Тримають його тільки діти. Якщо не вірите, сьогодні о шостій вечора, ми будемо в готелі “Релакс”. Номер двадцять п’ять. Жінка глянула на годинник, залетіла до кімнати, схопила сумку та зупинилася. Вона дістала телефон. – Мамо, ти не зможеш приїхати до мене? Прямо зараз
Наталка відключила телефон і розплакалася. Бажання викинути телефон у смітник, не покидало. Наталка глибоко
– Я ж погана дружина, ти сама мені про це сказала, от нехай живе без мене, – відповіла Аріна свекрусі
Заміж Аріна вийшла молоденькою дівчиною у двадцять років, яка повірила в обіцянки чоловіка Захара,
– Ти машину думаєш продавати? – Запитала вона у чоловіка. – Так, вчора оголошення в інтернет відправив, – похмуро відповів він. – Ну дивись! Ділимо на три частини гроші – нам з тобою та дитині. Так як дитина зі мною, значить, і дві частини мені!
Світлана дивилася, не відриваючи очей, на свого чоловіка Віктора, як той збирав з полиці
– У гостях добре, а вдома – краще!
Валентині було трохи більш як п’ятдесят, коли її дочка одружилася з іноземцем і поїхала
Терпіти не можу, коли чоловік із поля зору пропадає надовго
Таня не знаходила собі місця вже цілу годину. Вже була восьма година вечора, а
Галя пішла в магазин по хліб і почула голос чоловіка на сіннику у сусідки Зіни
Галя вийшла з дому з сумкою. Ранок був уже не ранній – сонце перевалило

You cannot copy content of this page