Осінь того року видалася довга, задумлива. Листя з беріз уже облетіло, накривши землю строкатою
У Олександрівку я приїхала не жити, а сховатись. Бабусин будинок стояв нетоплений з осені,
– Ти мені зраджуєш? – Запитала Віра прямо. Андрій усміхнувся і похитав головою, ніби
Сковорідка полетіла в раковину, тарілки – на підлогу. Це кінець. Відносини вона зараз зіпсує.
Андрій із Наталкою, ну прямо одразу добре жити стали. Покохали. Весілля хороше зіграли. І
Дарину Михайлівну у дворі не дуже любили. Характер у неї був різкий, нетерпимий, місцями
Федоровича в селі дражнили, як куркуль і скнара. Про таких кажуть, без вигоди своєї,
-Побачитися б, а раптом вона чекає? А може дитину від мене народила, а я
Через сорок два дні після того, як свекрухи не стало, в квартиру Світлани заявилася