– Я з тобою, Мишко, розлучуся, слово честі! Скажи мені скільки можна? Скільки ще терпіти це паломництво твоїх численних родичів? – Коли я за тебе виходила заміж, мені ніхто не сказав, що дев’ять місяців на рік я навіть у душ спокійно сходити не зможу
– Я з тобою, Мишко, розлучуся, слово честі! Скажи мені скільки можна? Скільки ще
– Іро, ну не починай перед людьми! Без мене ти пил – сиди й мовчи, доки не стерли! – Відрізав чоловік
В той вечір у нас було дванадцять гостей, дві гарячі курки, три салати та
— Той суп — це ж символ твоєї віри в мене. Чи, точніше, її відсутності. Ти годуєш мене, як якогось невдаху, і саме тому я не можу пробити цю фінансову стелю! Стейк, Світлано! Мармурова яловичина! Це не просто їжа, це ж інвестиція! Це тестостерон, це сила, це кришталева ясність розуму! Якби ти справді кохала мене, ти б знайшла можливість забезпечити своєму чоловікові гідний раціон!
Світлана ледь трималася на ногах, відчиняючи двері кухні. Пальці на ручці господарської сумки побіліли,
Чоловік провокував на ревнощі і дружина наважилася…
– Яна сьогодні казала, що мені можна тридцять п’ять років дати, – похвалився Денис.
— Мамо, я пізніше зателефоную, мені ніколи, треба поліцію викликати. — А що сталося? — занепокоїлась Іраїда Миколаївна. — У нас пралку нову поцупили, потім розповім. — Не треба нікуди дзвонити, — спокійно сказала мати. — Машинку вашу я віддала Гені
— Максиме, нас пограбували! — Надія ледь не кричала в слухавку, а серце її
Саме заради цієї тиші, заради цієї краси вона й купувала цю дачу. Заради цього спокою. А натомість отримала нескінченну їдальню для незнайомців, які вважали її дім своїм особистим курортом
Знайома сіра машина, здіймаючи курявий хвіст, повільно повзла ґрунтовою дорогою до її хати. Валя
— Олесю, на весілля моєї Світланки можеш не приходити. — Мамо, що це означає? Як це — не приходити?— А те й означає. Весілля Світланки — подія особлива. Нам там сторонні люди ні до чого
Олеся вже відчувала, як повітря густішає. Тримаючи в руках теплу чашку з кавою, вона
– Я був готовий взяти тебе з дитиною! – Роздратовано сказав він, розчарувавшись у нареченій
– Оксано, тільки не гнівайся. Сьогодні мені не вдасться приїхати. – Що трапилося? –
— Рік я вкладала свої гроші у квартиру, яка мені, виявляється, не належить. Я про це не знала. А ти знав і мовчав. Що саме я роздуваю?
Папка випадково розкрилася, і Мирослава навіть не підозрювала, яку таємницю приховували ці папери. Зазвичай
– Семене, це хто? – Це… ну… е… А ти чого в середу сюди зірвалася? Ти б хоч подзвонила… – Ти мені зуби не заговорюй! – розсердилася Тамара Іванівна. – Що відбувається? – Та нічого не відбувається, – Семен відвів очі. – Просто покликав людину, щоб дізнатися… Ну, по чому нині така ділянка, як наша. – А ці двоє для антуражу тут були?
Тамара Іванівна зібралася на дачу в середу, хоча зазвичай вони із Семеном вибиралися туди

You cannot copy content of this page