– Де Соня? Свекруха підійняла брови з виразом щирого подиву. – Соня? А, кішка! Винесла надвір. – Що? – Набридла вона мені. Шерсть скрізь, репетує ночами, їсть, як не в себе. Два роки терпіла її, годі! Поживе надворі, нічого страшного. Кішки живучі
– Ти знову затрималася! Вероніка стягла з плеча сумку і притулилася до стіни передпокою.
– Давно не бачились, приймай рідню
Зіна любила вранці не одразу вставати, а ще трохи поніжитися, подумати та посміхнутися новому
– Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра, коли чоловік закінчив розмову. – Відмовила, – сумно сказав Іван. Раптом пролунав телефонний дзвінок, Іван глянув хто дзвонить і застиг від несподіванки
Іван виносив картоплю з льоху, коли повернулася дружина з тещею. – Ну, що сказали?
– Світлано, я не жадібна! Але я не хочу віддавати свою квартиру! – Вам же одній три кімнати – надто багато! – Хто це вирішив, що забагато? Ти? Твої батьки? Мій син? – Усі так вважають
Ольга жила у трикімнатній квартирі у гарному районі. Квартира дісталася їй від батьків, і
— Познайомся, синочку, це Оленочка! — гордо представила свекруха дівчину прямо за сімейним обідом, не звертаючи уваги на невістку
— Познайомся, синочку, це Оленочка! — гордо представила свекруха дівчину прямо за сімейним обідом,
– Так, Денисе, ти мені син, чи не син? – Ну, син. – Якщо ти син, значить, у нас з тобою не може бути один від одного жодних секретів. – З тобою, так, тату, не може… – неохоче, але погодився син. – А ось з мамою… – Що-о-о? – Наталя здивовано дивилася на сина. – Що ти таке говориш, Денисе? У тебе секрети від мене? – Угу.
Микола сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом почувся звук ключа в замку і
– Валентино Петрівно, у нас окремий бюджет. Олег так вирішив. Я купую тільки на себе та Ксенію. Він сам за себе відповідає. За вас, до речі, також…
Олег повернувся з вечірньої зміни та кинув ключі на тумбочку так, ніби вони важили
– Я вимагатиму спростування! – Кричав Олег після засідання. – Та заради Бога – прапор тобі в руки! – Переможно сказала колишня дружина, й вийшла у вільне життя з власною трикімнатною квартирою…
– Тебе сусідка бачила у суботу у місті! – кричала дружина. – І ти
– Зрозумій: зрадив він, ця жінка тут зовсім ні до чого. Розлучайся і справа з кінцем. – Як ти з татом? – Так. Для мене жити в обмані було неприпустимо
– Ну, нарешті ти посміхаєшся! – Інна обійняла Наталку. – Слава Богу! – Мамо!
– Слухай, ну ти ж розумієш, що розписуватися зараз – це повна маячня, – почав він. – Ти що, хочеш, щоб з нас всі сміялися? Це ж класика жанру – весілля “по зальоту”, ніби ми школярі! Та й потім, куди нам поспішати?
З Настею Денис завжди був чесний. Він не брехав, коли казав, що вони обов’язково

You cannot copy content of this page