– Я цю квартиру пʼятдесят років тому отримав. Ми тут із тобою, Юлько, все життя прожили. Звідси й у останню путь підемо… -Ой, заради Бога не переїжджайте! – благала Ганна. – У мене, крім вас, нікого на білому світі немає
Хтось подзвонив у двері. Ганна квапливо, наскільки це можливо в сімдесят п’ять років, пішла
-Ви мені дякувати маєте за все! Іди, он, кахлі мий, ходиш тут без діла!
-Ви мені дякувати маєте за все! Іди, он, кахлі мий, ходиш тут без діла!
-Таких сюрпризів мені, повір, у житті ще ніхто не робив!
Марина визирнула у вікно і зітхнула. Сусідка поверхом вище майже годину сиділа на лавочці
-Сиротинко ти моя, худенька яка. Скільки тобі років? -Скоро вже дванадцять. -А на вигляд і десяти не даси. Бідна дитина… Вранці тітка Поля заявила. -Дівчинку я тобі не залишу. Тобі вона не потрібна, а твоїй бабі тим паче. Не буде їй життя
Олена поралася по господарству. -Дочко, ти поросятам їсти дала? – почувся голос батька. -Дала…
– Ти мені, Валю, голову не мороч! На широку ногу гуляєте, а братові рідному у шматку хліба відмовляєш? – Дмитро Сергійович важко опустився на стілець у кухні. – Весілля вони затіяли! Племінниця і на таксі до РАЦСу доїде, не розвалиться
– Ти мені, Валю, голову не мороч! На широку ногу гуляєте, а братові рідному
– Я на це не підписувалася! – Підлітки – це важкі діти. Олена – твоя дочка! У неї є мати! Чому я маю зараз її виховувати? Це робота для тебе та твоєї колишньої дружини
– Повтори ще раз, що ти сказав? – Євгенія недовірливо хитнула головою. – Здається,
Тітка демонстративно встала з-за столу: – Наготувала силоса якогось. Ану Федя вези мене додому
-Алло, Галя. Це я, Олена. Що? Олена кажу. Зв’язок жахливий.Чому дзвоню? Я, Галю, до
Ти свідомо ігнорував свою частину домашньої роботи і перекладав її на мене? – Так! – Ігор навіть почервонів від гніву. – тому що ти сама винна! Ти на мене тиснеш! Зроби те, зроби це! – він покривлявся, писклявим голосом передражнюючи Віру. – А я чоловік! Я повинен САМ захотіти це зробити! Я не збираюся нікому підкорятися!
У кімнаті Андрійка поламалася розетка, і Віру це дуже хвилювало і навіть, висловлюючись сучасною
-Та відчепіться ви вже від мене. Досить. Я не ваша дочка і сестра. Не треба мене вчити, сама розберуся. Як мені жити, що на городі вирощувати, суп варити і білизну прати
Надя прибирала в будинку. Вона була щаслива. Коханий чоловік, добротний будинок. Що ще потрібно
– Як на які процедури? Так вона у лікарні лежить? Якого Петра? Ви що, мамо, ви у своєму розумі? – У вас дитина в лікарні після втручання, а ви не тільки не приїхали, ви навіть не зателефонували, щоб поцікавитися про її здоров’я!
– Катюша, там Петро до тебе заїде, поведи його в лікарню доню. – Алло,

You cannot copy content of this page