Життєві історії 0
– Якщо це опудало зайде в наш будинок, то я за себе не відповідаю! Ти взагалі думаєш головою? Ти знаєш, яка в тебе дитина буде? Тобі з нею хочеться вночі гуляти, щоб люди не кидалися? – Репетувала мати
– Якщо це опудало зайде в наш будинок, то я за себе не відповідаю!
Життєві історії 0
— Привіт, господине, — кинула вона повз мене, прямуючи на кухню в брудних вуличних чоботях. — Слава казав, у вас сирники є. Розігрій, я втомилася з дороги. Я мовчки ввімкнула плиту. «Три дні, — твердила я собі, — лише три дні можна потерпіти». Але три дні плавно перетворилися на тиждень, а потім і на другий.
Ще якихось два тижні тому мені б і на думку не спало, що доведеться
Життєві історії 0
— Ще зрозумієш, що я був не найгіршим варіантом для тебе
Олег аж ніяк не очікував, що Надія так легко погодиться на розлучення. Але найбільше
Життєві історії 0
– І де твій батько? Коли ти бачив його востаннє? Як часто він цікавиться твоїм життям? – Може, надсилає гроші потай, чи хоча б дзвонить дізнатися, як у тебе справи? – Припини! – вигукнув син. – Тато хоч мозок мені не виносить! – Кирило схопив рюкзак і почав квапливо складати речі
– Мамо, скільки можна лізти в моє життя? Ти, як наглядачка! – Шістнадцятирічний Кирило
Життєві історії 0
Надто пізно…
Аріна та Слава дружили ще зі школи. Вони сиділи за однією партою із восьмого
Життєві історії 0
– Мама має рацію щодо грошей! Давай ти мені звітуватимеш, куди що йде? – Незворушно заявив чоловік. Але не на ту натрапив…
Мобільний Олега задзвонив рівно о восьмій вечора. Він витер руки, взяв слухавку і відійшов
Життєві історії 0
– Мамо, навіщо тобі половина цього “добра”? Викинь хоч те, чим не користуєшся., – казала дочка. Я чесно намагалася, й не змогла…
Минулої суботи я вирішила розібрати сервант. Той самий, що стоїть у мене в кімнаті
Без категорії 0
Поступилася задля спільного блага, а насправді ж — сама відчинила двері нахабству, яке ледь не позбавило мене великих грошей і віри у власний шлюб
Я віддала ключі від своєї машини Олегу всього вісімнадцять днів тому. Соромно зізнатися, але
Життєві історії 0
— Вадиме, мама ж тут, — голос Олени тремтів. — Будь ласка, не починай. — А що — мама? — Вадим відкинувся на спинку стільця й гидко посміхнувся. — Твоя мама повинна знати, за кого її донька вийшла заміж. Точніше, з ким я зв’язався. Із селючкою. Ти думаєш, твій червоний диплом щось вартий? Та кому він потрібен, твій диплом! Гріш йому ціна в базарний день. Тебе із села не витягнути, хоч скільки вчи. Усе життя будеш сидіти на низькій посаді, бо мізків немає, одна показуха.
Теплий запах пирогів із капустою та яйцем оповив усю квартиру. Мама Валентина Сергіївна, щойно
Життєві історії 0
— Віро, та ти ж справжня бездушна начальниця! Засохла, безсердечна жінка! В голові одні лише цифри та розрахунки, ні краплі людського тепла! Мій хлопчик з тобою зовсім зачах! Ти ж його на той світ зженеш своїми претензіями!
«Знову забула переказати гроші на путівку для Павлика? Ми ж домовлялися, що цього місяця

You cannot copy content of this page