– Ти серйозно виганяєш мене? – її голос дав півня. – Свою дитину? На вулицю? – Не на вулицю, – я поправила ремінець на її сумці, намагаючись не торкатися її рук. – До тата! Він же кращий. Ти ж сама сказала
Коліщата пластикової валізи голосно стукали по ламінату. Цей звук здавався оглушливим у порожньому передпокої.
– Який продати? Який здати? Бабці там два понеділки лишилося! – не витримала свекруха. – А з квартирою ми вже вирішили. – Вона Алісі дістанеться. Дівчинці ж треба десь особисте життя будувати. Вона що, через твої викрутаси житло втратити повинна?
– Марино, я не розумію, ось чого ти упираєшся. Ти все одно сидиш на
– Забирай все, що хочеш, аби тільки тебе більше тут не було. А коли вони з донькою повернулися до квартири, тут було порожньо, навіть покривало з дивана забрав. Добре хоч меблі залишив і то не всі, малогабаритні стільці, журнальний столик, тумбочку з коридору забрав
Маргарита після розлучення вирішила, що заміж ніколи не вийде. Тяжко далося їй це розлучення,
– Привіт, мамо. Можна увійти? – раптом сказала Настя. Мама і дочка посварилися багато років тому через нареченого Насті. Вона, тоді ще вісімнадцятирічна дівчинка, закохалася, у тридцятип’ятирічного одруженого чоловіка
Дверний дзвінок розлився по кімнатах. Ганна Вікторівна навіть здивувалася від несподіванки. — Хто ж
А Ірина зрозуміла: її відпустка перетвориться на місячну вахту офіціантки. — Борщ варитимеш? — Галина Михайлівна влаштувалася в кріслі, як на троні. — Тільки не надто кислий. І м’ясо добре вивари
В Ірини був план. Простий, як дитяча мрія: відпустка з чоловіком на морі. Віктор
— Я просто хочу бути частиною родини. Твоєї родини. Невже це так багато?
Олена розкладала кухонні рушники по поличках — новенькі, з ніжним квітковим візерунком — коли
– Оце так поворот! Отак живеш з людиною, і навіть не здогадуєшся  до певного часу, кого на грудях пригріла
– Скільки? – Витріщила очі Олена. Двадцять три запрошених? Володю, ти в собі? Сам
Мати сказала: – За все треба платити! А невдовзі дочка відповіла їй тим самим
– Дашо, мені треба поговорити з тобою. Роман сидів на кухні, упираючись ліктями в
– Здається, я назавжди…
Брата чоловіка звали Дмитро, і спочатку він зовсім не подобався Марії. Вона зі школи
Час забирати своє…
Олена зайшла до банкетної зали київського ресторану з невеликим запізненням через затори. Вона тільки

You cannot copy content of this page