– Ти що… думала, я не впізнаю? – Іван вихором залетів на кухню і жбурнув на кухонний стіл зім’ятий аркуш паперу.
– Мама зробила тест! Вона – не бабуся! А коли онуки не її, то я їм не батько! Виходить, ти повісила на мене своїх цуценят!
Іра, яка годувала сина пюре, так і завмерла з ложкою в руці. П’ятирічна Марійка, що захоплено малювала, здригнулася і подивилася зляканими очима на батька.
– Ваню, що ти несеш? Який тест?
– Досить прикидатись недолугою! Моя мати зробила тест ДНК. Здала свої аналізи й аналізи твоїх вилу пків. І знаєш, що? Вона їм не бабуся!
– Ні Марії, ні цьому… – він кивнув на Даню, який почав плакати від гучного голосу батька. – Не реви! Твоя мати – прости господи, зрозумів? З ким ти їх нагуляла?
– Ваню, припини! Що ти несеш? Ти не тверезий?
– Не тверезий? – Іван схопив аркуш і з силою приклав його до її обличчя. – Дивись! Навіщо я з тобою одружився?
Іра, засмутившись від несподіванки та болю, спробувала хоч щось роздивитись в бланку. Слова плуталися, розпливалися. Син плакав, Маша постійно повторювала:
– Татусю, не кричи… Тату, не кричи!
– Заткнися, Маша! Сиди та малюй! – гаркнув він. Дівчинка верескнула, впустивши фломастери та сховалася під стіл.
Насилу Іра прочитала результати експертизи. Так, збігів нуль. Але що це означає? Подивившись на чоловіка, який виглядав божевільним, несміливо припустила:
– Ваню, може, тебе в лікарні підмінили, і ти їй не син?
– Ти хвора, їй-богу? – чоловік хрипко засміявся. – Давай придумай ще пару версій. Як у мене роги, стелю дряпають, га?
Його веселощі миттєво перейшли в іншу стадію. Одним ривком він схопив її за майку так, що та затріщала і почав трясти, як грушу.
– Я тебе зарию! Ти….
Іра зіщулилася, тремтячи від страху, болю і нерозуміння. Вона вперше бачила чоловіка у такому стані.
– Спершу розкажи – з ким?
– Ні з ким!
Ляпас прилетів несподівано. Голова Іри метнулась убік, у роті з’явився дивний присмак. Даня закричав так, що затремтіли шибки.
– Ваня …
Тільки все було марно. Ще стусан, ще й ще. Вона впала на підлогу, закривши обличчя руками й тільки верещала від копняків ногою. У двері хтось стукав, але вона вже від болю не розуміли, що відбувається.
Прийшла до тями, коли дочка, схлипуючи, намагалася її напоїти водою. Все знову попливло перед очима і вона знову знепритомніла.
Отямилася вже в лікарні. Слава богу, сусіди викликали поліцію, які швидко приїхали та викликали швидку.
Поки вона лежала у лікарні, за дітьми дивилася подруга. Вона не хотіла телефонувати батькам, сама не розуміючи, що відбувається. Не могла повірити, що таке сталося.
Іван понівечив її, звинувативши в тому, що їхні діти не його? І ще приволік тест ДНК. Багато років вони були щасливі, а зараз вона лежить у лікарні, вся синя від численних гематом та забитих місць.
Як можна було сумніватися у ній? Адже вона любила його до божевілля, та й діти були схожі на нього, як дві краплі води. Що це за тест ДНК? І чому взагалі його свекруха зробила?
Можливо, вона не правильно зібрала зразки? Чи Ваня не її син? Від питань паморочилася голова, але ситуацію це не змінювало. Її чоловік підійняв на неї руку, – і це головне.
Іра подала заяву, але Ваня вийшов сухим із води, відбувшись умовним терміном та штрафом. На суді його адвокат так живописав, за що обвинувачений її покарав, що їй хотілося його пошкодувати.
Обдурила, оббрехала. Вона ніби завмерла у своїх почуттях, діючи на автоматі. Подала на розлучення, поділ майна та аліменти. Зібрала речі та поїхала до батьків в інше місто.
Івану було на все начхати. Він жив у матері, свято впевнений у своїй правді. Дізнавшись, що Іра подала на аліменти, подав позов на встановлення батьківства. У суді стояв, широко посміхаючись і навіть не дивився в її бік. Суддя зачитав результат:
– Іван Сергійович Горєлов є біологічним батьком Марії Горєлової та Данила Горєлова. Імовірність батьківства – 99,98%.
В голові помутніло, Ваня дивився у всі очі на суддю. Потім подивився на Іру, яка переможно посміхнулася.
– Як… Не може такого бути!
– Ви вагаєтесь?
– Але ж моя мама, – забелькотів він, почуваючи себе маленькою дитиною під якимось пильним і трохи гидливим поглядом судді. Та виразно хмикнула і продовжила:
– Ваші стосунки з матір’ю суду не торкаються. Суд присуджує…
Далі він уже не чув. У голові миготіли картинки, уривки спогадів. Ось його мама кривиться побачивши Іру, ось шепоче йому, що вона йому не пара.
Ось пирхає, коли дізнається, що невістка в положенні. Ось ображає, що та криворука нічого не вміє. Ось… Ось…
Він приїхав додому, як у тумані. Мама вискочила в коридор, в очах паніка:
– Ну, що?
– Мамо, як так? Я батько.
– Не може бути, синку, – сплеснула жінка руками. – Підкупила суд, стерво!
– Ти де робила тест?
І тут за секунду по її обличчю, що змінилося, він все зрозумів. Від дикого усвідомлення всієї жахливої брехні він спочатку охнув, а потім ошелешено промовив:
– Ти його не робила, так? Просто відфотошопила папери та підсунула мені. А я, як іді от тобі повірив! Мамо, це так?
Мати зам’ялася і її мовчання стало відповіддю на його запитання. У розпачі він закричав:
– Навіщо? Навіщо ти це зробила?
– Вона тобі не пара, синку! Ти гідний найкращого! Я думала, ти розлучишся, знайдеш собі гарну дівчину.
– Навіщо? Я через тебе її покарав, я своїх дітей як тільки не називав. Іра взагалі планує подати на позбавлення мене батьківських прав!
– Вона живе у батьків за тридев’ять земель, як я дітей бачитиму? Ми продаємо квартиру, машину. Мені треба думати де жити! Я…
– Так у мене живи, – ласкаво сказала мама і спробувала погладити його по голові, як маленького. — Навіщо тобі вона та діти? Є ж я.
– Ти чудовисько! – сказав він тихо і вискочив із квартири.
Кілька діб він провів у забутті. Потім, не витримав, поїхав до Іри в інше місто. Поговорити, порозумітися, перепросити. Купив квіти, дітям іграшки.
Двері відчинив тесть і, ні слова не кажучи, з розмаху заїхав йому кулаком в обличчя. Охнувши від болю, він відсахнувся. Іра вискочила на сходовий майданчик.
– Тату, не чіпай його. Що тобі треба?
– Поговорити.
Її батько з перекошеним від люті обличчям заволав:
– Пішов звідси, щеня, – чоловік дивився на нього вовком, потираючи кулак, що болів. – Побачу ще раз, зі світу зживу!
– Іро, вислухай мене. Я повірив матері, я недолугий. Це все вона, вона підробила цей безглуздий тест!
– Вона винна…, – крижаним тоном повторила Іра. – Так то вона мене довела до лікарні? Вона довела дітей, що вони спостерігаються у психолога і здригаюся при будь-якому шумі. Вона, а не ти?
– Іро, вибач! Я дурень, але хочу все виправити. Хочеш, я не буду спілкуватися з нею? Повертайся, давай все забудемо. Заради дітей.
– Заради дітей я позбавлю тебе батьківських прав! І тато має рацію, ще раз ти тут опинишся, я викличу поліцію!
Ваня не залишав спроби помиритись. Намагався відновити контакт через суд, досяг зустрічей раз на місяць. Іра не спромоглася його позбавити батьківських прав, але від цього йому було не легше.
Діти не хотіли його бачити. Маша мовчала, Даня плакав і ховався за матір. Колишня дружина не перешкоджала зустрічам офіційно, але й не допомагала.
За гроші після поділу всього майна, він зміг взяти крихітну студію. Повертався туди та вечорами вив від туги та всесвітньої образи. Почав прикладатися до пляшки, ненавидячи всіх.
Матері не дзвонив і не брав від неї слухавку. Ні, він зрозумів, що все втратив не через неї. Через свою малодушність, через те, що дозволив собі повірити в цю жахливу брехню і навіть не зміг самостійно в ній розібратися.
А міг же тихенько зробити тест, й потім уже вирішувати, що робити далі. Але він дозволив своїй люті зруйнувати все. І, найголовніше, – зруйнувати себе.
Пишіть в коментарях, що ви думаєте про вчинок матері? Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
