Життєві історії
Мене та чоловіка чоловікової сестри, можна назвати товаришами по нещастю — Ганна Олексіївна нас не любить! Причина, як вона вважає, у неї є! Костя перед нею завинив, я
П’ять років тому татові від бабусі відійшов старий будиночок. Жити в ньому неможливо, він тільки під знесення, але сама ділянка досить велика і знаходиться у гарному селищі. Батьки
– З сином спілкуємося, з онукою та онуками спілкуємося, з невісткою не спілкуємось. Вона повз проходить, навіть не вітається, — розповідає Любов Романівна. Євген, син Любові Романівни, одружився
У сестри одна дитина, у нас із чоловіком двоє дітей. Часто виходило так, що я домовлялася з мамою про те, щоб вона до нас приїхала, з дітьми посиділа.
Свекруха живе за межами міста, у селищі міського типу. Автобус іде до центру приблизно сорок п’ять хвилин, потім їй потрібна одна пересадка, ще п’ятнадцять хвилин і Наталія Сергіївна
Те, що родичі Світлани не промах, я зрозумів ще на весіллі. Коли закінчилося святкування, мама дружини та її сестра, швиденько зібрали їжу в контейнери, та забрали додому, залишивши
Вже в ранньому дитинстві Олег зрозумів, що у сім’ї люблять не його, а старшого брата. Над Сергійком – худим, завжди хворим хлопчиком, тремтіли всі родичі. Будь-які його забаганки
– Юля, та ти при своєму розумі?! Куди ми його із собою візьмемо? Там комарі та мошки одні. Та й ми туди все ж таки не відпочивати їдемо.
– Юля до мене переїхала, зі мною житиме! З колишнім зятем я домовилася, аліменти мені буде перераховуватиме. – Даші теж сказала, що аліменти чекаю. Буде у внучки нормальне
Анастасія Михайлівна жила за сто п’ятдесят кілометрів від міста, у невеликому селі. Саме з цієї причини вона бувала у нас всього раз чи два на місяць. – Далеко